Рішення № 109097330, 13.12.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15869/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - відповідач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), в якому просить визнати недійсним договір про надання банківських послуг від 14.03.2011 року та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 500,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 18.05.2017 року Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. було вчинено виконавчий напис № 3573 про стягнення з неї заборгованості за договором. Ураховуючи те, що вказаний виконавчий напис було вчинено безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства України, позивач звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису від 18.05.2017 року, вчиненого Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстрованого в реєстрі за № 3573, таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06.07.2018 року визнано виконавчий напис від 18.05.2017 року, вчинений Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за № 3573, таким, що не підлягає виконанню. Вказує, що в рішенні Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06.07.2018 року встановлено, що, звертаючись до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. із заявою про вчинення виконавчого напису, відповідач надав лише копію анкети-заяви ОСОБА_1 , що не може вважатися кредитним договором. Проте, у жовтні 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до неї з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.03.2011 року, обґрунтовуючи позов тим, що 14.03.2011 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим, підписала заяву № б/н, відповідно до якої отримала кредит у розмірі 9 100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проаналізувавши зміст заяви № б/н від 14.03.2011 року, Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено відсутність невід`ємних складових частини кредитного договору, відтак, договір необхідно визнати недійсним. Так, по-перше, оспорюваний договір не було укладено у письмовій формі; по-друге, заява та Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не містять детального розпису усіх істотних умов договору. Крім того, позивач зазначає, що незаконними винними діями відповідача, що полягають у намаганнях АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 2017 року стягнути з неї заборгованість в позасудовому порядку та шляхом подання позову до суду, їй заподіяно моральну шкоду, яку остання оцінює в розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

16.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване скрутним матеріальним становищем.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.

20.05.2020 року позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним та відшкодування моральної шкоди, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.03.2021 року.

29.03.2021 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

31.03.2021 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 07.07.2021 року.

02.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, зазначивши, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.03.2011 року, позивач отримала кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом. Договір укладено у письмовій формі, що відповідає положенням ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В анкеті-заяві № б/н від 14.03.2011 року міститься підпис ОСОБА_1 та інформація про те, що позивач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та погодилася з ними. Крім того, відповідач звернув увагу на пропуск позивачем строку позовної давності.

29.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо доводів відповідача, оскільки договір № б/н від 14.03.2011 року сторонами не укладався, а відтак недотримана проста письмова форма. Вказує, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася у липні 2017 року, а саме, з дати відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса.

29.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 30.11.2021 року.

30.11.2021 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці та судове засідання призначено на 28.02.2022 року.

28.02.2022 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці та судове засідання призначено на 02.08.2022 року.

30.06.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «Easy Con».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2022 року у задоволенні заяви представника відповідача про проведення судового засідання у справі у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «Easy Con» відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2022 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 13.12.2022 року.

30.06.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «Easy Con».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2022 року у задоволенні заяви представника відповідача про проведення судового засідання у справі у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «Easy Con» відмовлено.

13.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання 13.12.2022 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а позивач у клопотанні від 29.04.2021 року просила розглядати справу за її відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 14.03.2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що позивач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між позивачем та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Договір про надання банківських послуг. Позивач ознайомилась і згодна із договором про надання банківських послуг. Примірник договору про надання банківських послуг позивач погоджується отримати шляхом роздруківки із сайту www.privatbank.ua. Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua; позивач зобов`язується виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися із їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.

Отже, відповідач акцептувала оферту шляхом заповнення Анкети-заяви на отримання кредиту, вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем 14.03.2011 року договір є договором приєднання.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як визначено у ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Підписавши 14.03.2011 року Анкету-заяву, ОСОБА_1 фактично уклала із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмовий кредитний договір.

Як визначено у ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, чинним законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено у ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Спірний договір містить всі істотні умови, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, укладений з додержанням обов`язкової письмової форми, зміст договору не суперечить чинному цивільному законодавству та інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджується тим, що договір в подальшому виконувався обома сторонами.

Отже, правові підстави для визнання кредитного договору від 14.03.2011 року недійсним відсутні.

Доводи позивача про відсутність її підпису та не ознайомлення з умовами договору, є безпідставними, оскільки позивач не надав різних за змістом Умов та Правил надання банківських послуг, які б діяли у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на час підписання Анкети-заяви від нею 14.03.2011 року.

Крім того, суд звертає увагу, що сама по собі відсутність підпису на вказаних Умовах не є підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 не була з ними ознайомлений, враховуючи умови Анкети-заяви позивача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 14.03.2011 року.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення встановленого ст. 81 ЦПК України обов`язку позивач не надала суду належних, достатніх та допустимих доказів недійсності спірного договору.

При цьому, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) та у п. п. 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійним договору про надання банківських послуг є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу положень п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За загальним правилом моральну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала, за наявності її вини.

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд, що знайшло своє відображення у його постанові від 19.09.2019 року у справі № 335/10080/15-ц (провадження № 61-10703св18). У постанові від 23.09.2019 року у справі № 638/10448/14-ц (провадження № 61-23506св18) Верховний Суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене кореспондується зі ст. 81 ЦПК України.

Позивачем не обґрунтовано належними доказами, що їй було завдано моральну шкоду, не зазначено у чому саме вона полягає, не доведено, що моральна шкода була завдана саме протиправними діями відповідача, а також, що наявний причинно-наслідковий зв`язок між такою шкодою і протиправними діяннями АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження понесення судових витрат, то судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 215, 536, 626, 628, 634, 640, 641, 644, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору про надання банківських послуг недійсним та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 23.12.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко