Рішення № 10909666, 30.07.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.10р.Справа № 27/120-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Кальвія»(м. Дніпропетровськ)

до Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

третя особа Управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про визнання права власності

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Дякун А.І.

Представники сторін:

від позивача –Мігдал Є.В. дов. від 12.04.10р., Костюк А.Ю. пасп. серії АМ №985433

від відповідача –Решетник О.А. дов. від 31.12.09р. №4/11-500

третя особа –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Кальвія»(далі ТОВ НВФ «Кальвія») звернулося з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на прибудову А2-1, загальною площею 17,6 кв.м., частина поз. 8:11; прибудову а1-1 загальною площею 5,7 кв.м., поз. 10.

Позовні вимоги, обґрунтовані наступним:

-          ТОВ НВФ «Кальвія»є власником нерухомого майна –магазину непродовольчих товарів за адресою: м. Дніпропетровськ, буд. Слави, 8, прим. 42а на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення) від 09.09.1996р. №0205/ПП;

-          позивачем здійснено прибудову А2-1, загальною площею 17,6 кв.м., частина поз. 8:11 і прибудову а1-1, загальною площею 5,7 кв.м., поз. 10;

-          КП «Дніпропетровське МБТІ»проведено обстеження комплексу будівель та споруд товариства і встановлено вказане самовільне будівництво із зазначенням в технічному паспорті від 22.01.09р.;

-          відповідність самочинно збудованого приміщення будівельним нормам і правилам підтверджується технічним висновком і свідоцтвом;

-          згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 27.02.98р. та договором оренди землі від 28.11.06р. земельні ділянки під будівництвом були надані позивачу в постійне користування;

-          частиною 3 статті 376 ЦК України передбачена можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно за умови перебування будівлі на земельній ділянці, наданій у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідач не заперечує проти позову та просить суд прийняти рішення згідно з чинним законодавством за умови відповідності самочинно збудованого об’єкту будівельно-технічним нормам.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.10р. залучено до участі як третю особу на стороні відповідача - управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської ради.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала та не забезпечила явку представника в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, так як остання була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 27.07.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

09.09.1996р. між представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську (Продавець) та ТОВ НВФ «Кальвія»(Покупець) укладено договір купівлі –продажу нежитлової будівлі (приміщення) №0205/ПП.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець продав, а покупець купив частину приміщення (приміщення 42: поз. 1-11), площею 190,1 кв.м. житлового дому за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 8 А-9.

Згідно реєстраційного посвідчення Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації від 12.03.1999р. вказана нежитлова будівля зареєстрована за ТОВ НВФ «Кальвія».

Позивачем було самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: прибудова А2-1 загальною площею 17,6 кв.м., частина поз. 8:11; прибудова а1-1 загальною площею 5,7 кв.м., поз. 10.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Згідно ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо інше не встановлено договором або законом, а особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Наведена норма дозволяє стверджувати про законодавчо встановлену можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за умови надання особі земельної ділянки під уже збудоване майно та відсутності заперечень власника землі.

Встановлено, що самочинно збудоване позивачем нерухоме майно - прибудова А2-1 загальною площею 17,6 кв.м, частина поз. 8:11 (прим. 42 а) по бульвару Слави, 8 у м. Дніпропетровську знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0197га.

Вказана земельна ділянка передана у постійне користування ТОВ НВФ «Кальвія»згідно з актом на право постійного користування земельної ділянки №000699 від 27.02.1998р. на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 16.10.97р. №16331.

Крім того, самочинно збудоване позивачем нерухоме майно - прибудова а1-1 загальною площею 5,7 кв.м., поз. 10 (прим. 42а) по бульвару Слави, 8 у м. Дніпропетровську знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0049га.

28.11.2006р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) і ТОВ НВФ «Кальвія»(Орендар) був укладений договір оренди землі.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 2.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Слави в районі будинку №8 зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 0100000:03:080:0148, загальною площею 0,0049га.

Підставою для надання вказаної земельної ділянки в оренду було рішення Дніпропетровської міської ради від 12.10.06р. №240/5 «Про передачу земельної ділянки по бульвару Слави, в районі будинку №8 (жовтневий район) в оренду ТОВ НВФ «Кальвія»для будівництва прибудови до магазину (з реконструкцією приміщень першого поверху).

          В матеріалах справи міститься технічний висновок, складений ТОВ «Скаре»(ліцензія Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, АВ №104040 від 12.04.05р.) про обстеження будівельних конструкцій нежилих приміщень №42,42а в житловому будинку А-9 на першому поверсі, прибудови а-1 та літ. Б-1 павільйон по бульвару Слави, 8 у м. Дніпропетровську.

          За результатами дослідження встановлено, що основні несучі конструкції (фундамент, стіни, перекриття) знаходяться в нормальному стані та придатні для подальшої експлуатації. Обстежені приміщення відповідають будівельним, санітарно-гігієнічним та протипожежним нормам, правилам та стандартам, діючими на Україні.

          В матеріалах справи міститься копія свідоцтва №0400000247 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Цим свідоцтвом інспекція засвідчила відповідність закінченого будівництвом об’єкта (окремого пускового комплексу): прибудова літ. А2-1, загальною площею –17,6кв.м.; прибудова літ. а1-1, загальною площею –5,7кв.м. проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Власник земельної ділянки - Дніпропетровська міська не заперечує проти вимог позивача.

Таким чином, за результатами вирішення спору встановлена наявність законодавчо визначених умов для визнання права власності позивача на самочинно збудоване майно.

Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення вимог ТОВ НВФ «Кальвія».

Стосовно розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач самовільно здійснив будівництво спірного нерухомого майна, господарський суд вважає за необхідне покласти на нього судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 328, 376, 392 Цивільного кодексу України ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою «Кальвія»(49008, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 8, код ЄДРПОУ 20224345) право власності на прибудову А2-1, загальною площею 17,6 кв.м., частина поз. 8:11; прибудову а1-1 загальною площею 5,7 кв.м., поз. 10.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                          В.О.Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –29.07.2010р.