Рішення № 109094827, 06.12.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17984/18

Провадження № 2/761/151/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.

за участю секретаря Любченко Б.А.

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представники відповідача-1 ОСОБА_24, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Балкова - Петренко Т.М., Ірпінська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Ірпніської державної нотаріальної контори Запісочна О.А., про визнання недійсним заповіту, усунення від права на спадкування, встановлення факту постійного проживання та визнання права власності у порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Балкова - Петренко Таміла Михайлівна (далі по тексту - третя особа 1, приватний нотаріус), Ірпінська державна нотаріальна контора (далі по тексту - третя особа 2, ІДНК), державний нотаріус Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочна О.А. (далі по тексту - третя особа 3, державний нотаріус), відповідно до якого просила визнати недійсним заповіт від 06.09.2006, складений від імені ОСОБА_5 та зареєстрований за № 1-3397 (далі по тексту - заповіт); усунути відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт постійного проживання позивача з ОСОБА_6 станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 .

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли спірні квартири. Оскільки позивач останні 13 років фактично знаходилась поруч із померлою, а останні п`ять мешкала разом з нею та доглядала до дня смерті, остання звернулась до приватного нотаріуса з метою прийняття спадщини після померлої. Разом з тим, позивачу стало відомо, що спадкодавець залишила заповіт на ім`я своєї онуки ОСОБА_4 , посвідчений 06.09.2006 за реєстровим № 1-3397 Ірпінською ДНК.

Позивач вважає, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки підпис на ньому не відповідає підписам спадкодавця та вчинений ймовірно іншою особою. У зв`язку з наведеним позивач просила визнати заповіт недійсним на підставі ст. 1257 ЦК України.

Крім того, позивач зазначає, що у випадку визнання заповіту недійсним, спадкування відбуватиметься за законом, спадкоємцями за законом після померлої будуть: її онука, ОСОБА_4 та її рідна сестра ОСОБА_7 . Позивач вказує, що спадкодавець хворіла на онкологічну хворобу, внаслідок чого опинилась у безпорадному стані, потребувала постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Саме позивач в останні роки життя спадкодавця матеріально її забезпечувала, піклувалась про неї, оплачувала лікування, купувала їжу, здійснювала догляд та забезпечувала належні умови для життя. Відповідач же ухилялась від надання допомоги бабусі, яка опинилась у безпорадному стані, не допомагала позивачу утримувати хвору та піклуватись про неї, не відвідувала під час хвороби, не допомагала матеріально оплачувати лікування, а тому на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України, має бути усунута від права на спадкування.

Так на момент відкриття спадщини позивач проживала разом з спадкодавцем, здійснювала за нею догляд, виконувала хатню роботу. Крім того, спадкодавець видала на ім`я позивача довіреність щодо представлення її інтересів на підприємствах/установах/організаціях, у тому числі і у банківських установах. Позивач також відвідувала разом із спадкодавцем лікарню та була присутня під час обстежень останньої, спілкувалась з лікарями. Оскільки позивач не була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця, остання звернулась до суду з вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем.

За таких обставин, позивач, враховуючи положення ст. 1264 ЦК України, є спадкоємицею четвертої черги за законом, а тому має право набути у власність спірні квартири, які увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Позиція відповідача. Представник відповідача у своєму відзив проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження недійсності заповіту, як не надано доказів і того, що відповідач ухилялась від надання спадкоємцю допомоги та залишила спадкодавця у безпорадному стані. Також вказав, що позивач не є спадкоємцем за законом, який має право на обов`язкову частку у спадщині, а вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані із спадкуванням права та обов`язки. Крім того, позивач не проживала із спадкодавцем п`ять років, не була пов`язана із спадкодавцем спільним побутом, не мала взаємних прав та обов`язків, тобто однією сім`єю не проживала з ОСОБА_6 .

Від третіх осіб пояснень не надходило.

18.06.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

18.06.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. задоволено заяву представника позивача та вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири.

10.08.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. виправлено описку в ухвалі суду від 18.06.2018.

28.08.2018 від представника відповідача надійшов відзив.

31.08.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про виклик свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9

28.09.2018 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

09.10.2018 від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи Ірпінської ДНК, заява про виклик свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

09.10.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про виклик свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17

09.10.2018 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. залучено до участі у справі Ірпінську ДНК в якості третьої особи та задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про виклик та допит свідків по раніше поданим заявам.

15.01.2019 від позивача надійшла заява про виклик свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

18.01.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

18.01.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. задоволено клопотання позивача та призначено по справі почеркознавчу експертизу.

13.03.2019 до суду надійшли копії матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_6

25.03.2019 від третьої особи 1 приватного нотаріуса надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

09.04.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. витребувано докази від Ірпінської ДНК та від відповідача.

16.08.2019 від експерта надійшло клопотання про оплату судової експертизи та надання додаткових матеріалів.

19.09.2019 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. задоволено клопотання представника позивача про виключення з переліку питань, поставлених для проведення експертизи.

17.03.2020 від експертної установи надійшов висновок експертів 16.03.2020.

На підставі Розпорядження В.о. керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-472 від 26.03.2020 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 вказану справу передано до провадження судді Мальцева Д.О.

27.03.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду у загальному позовному провадженні та призначено до розгляду у підготовче засідання.

16.07.2020 від третьої особи 2 Ірпінської ДНК надійшла заява про розгляд справи без представника нотаріальної контори.

19.08.2020 від третьої особи 2 Ірпінської ДНК надійшла заява про розгляд справи без представника нотаріальної контори.

11.01.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про допит свідків.

11.01.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

11.01.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної посмертної судово-почеркознавчої експертизи.

15.03.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. залучено до участі у справі приватного нотаріуса КМНО Балкової-Петренко Т.М. в якості третьої особи.

21.05.2021 на адресу суду надійшла відповідь від Київського МВДРС щодо актового запису про смерть ОСОБА_7

12.10.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

29.11.2021 на виконання вимог ухвали про витребування доказів надійшла відповідь від Бучанського ВДРАЦ щодо наявності актового запису про смерть ОСОБА_7

01.12.2021 на виконання вимог ухвали про витребування доказів надійшов лист від Бучанської МДНК.

17.01.2022 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника відповідача та закрито провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 у зв`язку зі смертю останньої.

17.01.2022 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

20.01.2022 від третьої особи 1 приватного нотаріуса надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

21.01.2022 від третьої особи 2 Ірпінської ДНК надійшла заява про розгляд справи без представника нотаріальної контори.

14.06.2022 від третьої особи 2 Ірпінської ДНК надійшла заява про розгляд справи без представника нотаріальної контори.

15.06.2022 від третьої особи 1 приватного нотаріуса надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Третя особа 1 у судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи 1, під час розгляду справи по суті покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи 2, під час розгляду справи по суті покладався на розсуд суду.

Третя особа 3 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, сторони відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Так, згідно зч.1 ст. 1248 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. (ч.1 ст. 1235 ЦК України)

Згідно із ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відчуватися при свідках (ст.. 1253 цього Кодексу).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом, був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 661/.

За життя ОСОБА_6 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Доказів того, що остання на момент смерті ОСОБА_6 проживала разом з нею, матеріали справи не містять.

26.04.2018 позивач - ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Балкової-Петренко Т.М. із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Приватний нотаріус КМНО Балкова-Петренко Т.М. листом за № 38/02-14 від 26.04.2018 повідомила позивача про те, що спадкодавець ОСОБА_6 залишила на ім`я своєї онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заповіт, посвідчений Ірпінською державною нотаріальною конторою 06.09.2006 за реєстровим № 1-3397.

Відповідно до вказаного Заповіту, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила особисте розпорядження, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, остання заповіла своїй онуці - ОСОБА_4 .

Судом також встановлено, що до складу спадщини увійшли: квартира АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 .

27.03.2018 відповідач також звернулась до приватного нотаріуса КМНО Балкової-Петренко Т.М. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 .

Позивач вказує, що заповіт, який залишила спадкодавець ОСОБА_6 на ім`я своєї онуки ОСОБА_4 , посвідчений 06.09.2006 за реєстровим № 1-3397 Ірпінською ДНК, є недійсним, оскільки підпис на ньому виконаний не спадкодавцем, вчинений ймовірно іншою особою, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним на підставі ст. 1257 ЦК України.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини.

Шевченківським районним судом м. Києва 18.01.2019 задоволено клопотання позивача та призначено по справі почеркознавчу експертизу.

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.03.2020 за № 21688?21690/19-32, виконаного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановити чи виконано рукописний текст, а також підпис спадкодавця в оскаржуваному заповіті, зроблений ОСОБА_6 чи іншою особою, не виявилось за можливе у зв`язку з обмеженою кількістю зразків почерку ОСОБА_6 .

Допитані у судовому засіданні свідки з банку позивача - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 також не підтвердили та не простували зазначені у позові обставини в частині недійсності заповіту.

У свою чергу допитані у судовому засіданні свідки з боку відповідача - ОСОБА_21 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 повідомили, що їм було відомо про складений на користь онуки заповіт, однак під час підписання заповіту свідки (за виключенням свідка ОСОБА_8 ) присутні не були.

Так статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що заповіт, складений ОСОБА_6 на ім`я своєї онуки ОСОБА_4 , посвідчений 06.09.2006 за реєстровим № 1-3397 Ірпінською ДНК, є недійсним, оскільки підписаний не спадкодавцем, а іншою особою, підстави для визнання його недійсним у порядку ст. 1257 ЦК України, - відсутні.

У свою чергу самі лише посилання позивача на недійсність заповіту не є належним та достатнім доказом обставин, викладених позивачем у своїй позовній заяві.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідач має бути усунутий від спадкування на підставі ст. 1224 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч. 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від спадкування, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування п. 6 зазначив, що при встановленні факту ухилення від особи від виконання обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Позивач зазначає, що спадкодавець хворіла на онкологічну хворобу, внаслідок чого опинилась у безпорадному стані, потребувала постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги, яку надавала саме позивач. У свою чергу відповідач ухилялась від надання допомоги бабусі, яка опинилась у безпорадному стані, не допомагала позивачу утримувати хвору та піклуватись про неї, не відвідувала під час хвороби, не допомагала матеріально оплачувати лікування, а тому на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України, має бути усунута від права на спадкування.

Так на підтвердження зазначений обставин позивачем надано виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 з 06.11.2017 по 18.11.2017, копію виписки з відділення променевої діагностики від 23.08.2017, копії квитанції з аптеки щодо придбання медичних препаратів від 08.11.2017, від 10.11.2017, від 13.11.2017, від 15.11.2017, копію довіреності від 14.03.2017, якою ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_1 розпоряджатись її рахунками в АТ КБ «Приватбанк», копію Довіреності ОСОБА_6 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , якою спадкодавець уповноважила останню на представництво її інтересів в підприємствах, установах та організаціях, а також державних органах, від 07.10.2017, посвідчену приватним нотаріусом Ірпінського МНО Київської області Єщенко А.В, за реєстровим № 1102.

Водночас зазначені докази не підтверджують ту обставину, що відповідач ухилялась від надання допомоги бабусі, яка опинилась у безпорадному стані, не допомагала позивачу утримувати хвору та піклуватись про неї, не відвідувала під час хвороби, не допомагала матеріально оплачувати лікування.

Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивача, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 не підтвердили ту обставину, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, потребувала постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги.

Також показами вказаних свідків не підтверджується і та обставина, що відповідач, знаючи про те, що бабуся опинилась безпорадному стані, ухилялась від надання їй будь-якої допомоги, піклування, відмовлялась утримувати хвору та піклуватись про неї, не відвідувала під час хвороби, не допомагала матеріально оплачувати лікування.

Від допиту свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_19 представник позивача і позивач відмовились.

У той же час допитані свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 зазначили, що померла дуже добре ставилась до онуки. Пояснили також, що відповідач допомагала бабусі матеріально, надсилала кошти на її лікування, хіміотерапію, та на її утримання.

З пояснень свідків також вбачається, що позивач здійснювала догляд за померлою на платній основні, але разом з нею не проживала.

З показів свідків вбачається, що поховання спадкодавця здійснювала її племінниця, а не позивач.

Також судом було враховано і надані до матеріалів справи представником відповідача наступні докази: копію довіреності від 14.11.2014, виданої ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_8 щодо представництва інтересів останньої в АТ «ПІРЕУС БАНК МКС» та надання згоди на здійснення представником різного роду операцій з рахунком спадкодавця, копію договору строкового банківського вкладу № Д/12-105783 від 14.06.2017, копію платіжного доручення щодо внесення коштів на депозитний рахунок, відомості про рух коштів по рахунку в АТ КБ «Приватбанк», докази поховання бабусі відповідача (чеки, свідоцтво про поховання), копію медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_6 з відомостями про онкологічне захворювання останньої та копію епікризу щодо лікування протягом 2014-2015 років.

За таких обставин, позивачем, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України, не доведено тієї обставини, що заповіт, складений на ім`я відповідача є недійсним, як не доведено і тієї обставини, що наявні підстави для усунення від права на спадкування відповідача.

Отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, вимоги щодо встановлення факту постійного проживання позивача з ОСОБА_6 станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , є похідними від перших двох вимог, а отже є передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При цьому, згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 222, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Балкова - Петренко Т.М., Ірпінська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Ірпніської державної нотаріальної контори Запісочна О.А., про визнання недійсним заповіту, усунення від права на спадкування, встановлення факту постійного проживання та визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 19.12.2022.

Суддя: