Рішення № 109071407, 15.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2023 Справа № 914/2996/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг", м. Київ

про стягнення штрафу в розмірі 26 356,92 грн.

Представники сторін:

від позивача: Козич В.Л. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000981 від 24.04.2018 р.

від відповідача: Задоровський М.Г. - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" про стягнення штрафу в розмірі 26 356,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 05.12.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 11.01.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 11.01.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 01.02.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 01.02.2023 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 15.02.2023 р.

10.02.2023 р. від представника відповідача в систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 3506/23, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволені позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.

13.02.2023 р. представником позивача подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 3556/23.

13.02.2023 р. від представника відповідача на адресу суду в систему "Електронний суд" надійшла заява за вх. № 3670/23, в якій відповідач просить суд забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 15.02.2023 р. на 13:40 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 14.02.2023 р., заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" за вх. № 3670/23 від 13.02.2023 р. про проведення судового засідання 15.02.2023 року у справі № 914/2996/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Постановлено провести 15.02.2023 року судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https:/easycon.com.ua/).

15.02.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 3556/23 від 13.02.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача 26 356,92 грн. штрафу.

15.02.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 3506/23 від 10.02.2023 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2996/22.

В судовому засіданні 15.02.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором), укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу, шляхом приєднання останнім до публічного договору на умовах комерційної пропозиції №5/3 від 01.06.2020 р., тарифний план "Базовий з тарифом ОСР (передоплата)". Договірні відносини виникли між сторонами з 01.01.2021 р. Об`єктом постачання за договором є 002-АЗС, яка знаходиться за адресою: вул. Дорожна, 56, с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівський район, Львівська область.

Як стверджує позивач, оператор системи розподілу - ПрАТ "Львівобленерго", повідомив про зміну відповідачем постачальника за декількома об`єктами (точками обліку), в т.ч. і за адресою: вул. Дорожна, 56, с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівський район, Львівська область. Оскільки укладений договір діяв до 31.12.2022 р. та був достроково розірваний/припинений споживачем 01.08.2021 р. за ініціативою споживача, то позивач вважає, що у нього на підставі п. 13.3. Договору про постачання електричної енергії споживачу та згідно обраної споживачем комерційної пропозиції, наявне право на нарахування та стягнення штрафу у розмірі 26 356,92 грн.

Позиція відповідача.

У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 3506/23 від 10.02.2023 р., відповідач щодо відсутності факту дострокового розірвання договору за ініціативи Споживача, зазначає наступне. Так, п. 13.3 Договору встановлено, що «за умови дострокового розірвання Договору за ініціативою Споживача, Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику передбачені обраною Споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення Договору». Умовами Комерційної пропозиції № 5/3 передбачено, що «у разі дострокового розірвання/припинення Договору з ініціативи Споживача, Постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення Договору». Отже, на думку відповідача, аналіз та буквальне тлумачення наведених положень Договору та Комерційної пропозиції № 5/3 дають достатні підстави для висновку, що єдиною та виключною підставою для сплати Відповідачем штрафних санкцій за п. 13.3 Договору та в розмірі, визначеному Комерційною пропозицією № 5/3, є дострокове розірвання/ припинення Договору за ініціативою споживача (Відповідача). У всіх інших випадках припинення Договору до закінчення його строку, підстави для стягнення з Відповідача штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення Договору відсутні, а тому вимоги Позивача про стягнення штрафних санкцій з Відповідача в усіх випадках, коли дострокове припинення Договору відбулося не за ініціативою споживача (Відповідача), слід вважати безпідставними та неправомірними. Відповідач зазначає, що для стягнення з нього заявлених Позивачем штрафних санкцій на підставі п. 13.3 Договору, ключове значення має встановлення на підставі наданих Позивачем доказів (згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) обставин, щодо наявності ініціативи споживача (Відповідача) на дострокове припинення Договору, яка полягає у волевиявленні та бажанні Відповідача припинити договірні відносини до закінчення встановленого Договором строку дії. Втім, відповідач зазначає, що до позовної заяви Позивачем не надано жодних доказів наявності зазначеної обставини, а лише голослівно презюмується той факт, що Договір був достроково припинений саме з ініціативи Відповідача. Водночас, Позивачем фактично проігноровано інші умови Договору, якими сторони домовилися про його дострокове припинення. Відповідач вказує, що в п. 13.5 Договору Позивач та Відповідач домовилися про те, що «Дія цього Договору припиняється також у випадках: анулювання Постачальнику ліцензії; банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником; у разі зміни власника/користувача об`єкта Споживача; у разі зміни електропостачальника.» Таким чином, на думку відповідача, умовами укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, сторони домовилися віднести обставину щодо зміни електропостачальника до «інших випадків» дострокового припинення Договору. Така умова Договору, як зазначає відповідач, на його думку, відповідає закріпленому ст. 627 Цивільного кодексу України принципу свободи договору і не суперечить вимогам Закону № 2109 та/або ПРРЕЕ, а отже сторони Договору мають зважати на цю умову як під час виконання Договору, так і в процесі вирішення спорів, що виникають у зв`язку із таким Договором, в т.ч. і щодо наслідків його дострокового припинення. З огляду на вказане, Відповідач стверджує, що Договір був припинений до закінчення строку його дії не в результаті його розірвання за ініціативою Відповідача (споживач за Договором), а у зв`язку із настанням обставини, яку сторони Договору віднесли до «інших випадків» дострокового припинення Договору. У зв`язку із вказаним, відповідач зазначає, що заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення з Відповідача штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення Договору за ініціативою Відповідача (споживач за Договором) на підставі п. 13.3 Договору є безпідставними та протиправними. На підставі наведеного, просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

Між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір), шляхом підписання останнім заяви-приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції №5/3 від 01.06.2020 р. тарифний план "Базовий з тарифом ОСР (передоплата)". Заявою-приєднання передбачено, що початком постачання електричної енергії є 01.01.2021.

У Додатку №1 до заяви-приєднання до Договору сторони погодили постачання електричної енергії на 002-АЗС, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ЕІС-код точки комерційного обліку споживача: 62Z6572923940806, а у Додатку №2 відповідач оформив заявку про обсяги договірного споживання електричної енергії у 2021 році.

Відповідно до п. 1.1. Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Згідно із п. 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами цього договору.

Пунктом 13.1. Договору визначено, що він укладається на строк, зазначений в комерційні пропозиції, яку обрав споживач та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Додатком №2 до Договору є Комерційна пропозиція №5/3 від 01 червня 2020 року тарифний план "Базовий з тарифом ОСР (передоплата)" (надалі - Комерційна пропозиція №5/3), яка підписана та скріплена печаткою відповідача. Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції №5/3, дана комерційна пропозиція набуває чинності з 01.01.2021 р.

У пункті 2 "Строк дії договору та умови пролонгації" Комерційної пропозиції №5/3 передбачено, що договір набирає чинності з дати постачання електричної енергії, вказаної у заяві-приєднання споживача до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраній комерційній пропозиції. Договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022 року або до повного виконання грошових зобов`язань за договором.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору.

Як визначено п.п. 10.1.-10.2. Договору, споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії). Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Згідно із листом №145-07-3452 від 20.07.2021, ПрАТ "Львівобленерго" повідомило позивача про отримання запиту на зміну електропостачальника для відповідача з 01.08.2021 року, зокрема за адресою: вул. Дорожна, 56, с. Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівський район, Львівська область, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z6572923940806.

Крім цього, листом вих. №408/1 від 09.07.2021, відповідач повідомив позивача, що ТОВ "Альянс Холдинг" укладено новий договір про постачання електричної енергії споживачу з новим електропостачальником, а саме з ТОВ "Енергопостачальник" (ЕІС-код 62Х637749934076J), початком дії якого є 01.08.2021 рік.

Згідно із п. 13.5. Договору, його дія припиняється, зокрема у разі зміни електропостачальника.

Таким чином, судом встановлено, що укладений між сторонами Договір було достроково припинено за ініціативною споживача.

Як передбачено п. 13.3. Договору за умови дострокового розірвання договору за ініціативною споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику, передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією, штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Відповідно до п. 2 "Розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення договору" Комерційної пропозиції №5/3, у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.

З метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору (абз. 3 п. 6.1.3. ПРРЕЕ).

Зважаючи на те, що Договір було розірвано за ініціативою споживача, відповідача у даній справі, ТОВ "Львівенергозбут" виставило рахунок на оплату штрафу, нарахованого згідно із умовами Комерційної пропозиції №5/3, та вимагало від відповідача оплатити його, що підтверджується наявними у матеріалах справи листом №904-2021-4064 від 13.08.2021 та рахунком від 13.08.2021 року.

Оскільки ТОВ "Альянс Холдинг" відмовилося сплатити штраф, що підтверджується змістом листа відповідача за №513 від 25.08.2021, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення штрафу у розмірі 26 356,92 грн., який становить повну вартість спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору, тобто у липні 2021 року (7690 кВт/год.).

На підтвердження обставин вартості електричної енергії у липні 2021 року та обсягу спожитої відповідачем електричної енергії у цьому розрахунковому періоді, позивач надав рахунок за електричну енергію №5310008040210719 за липень 2021 року, а також Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2022 р. про фактичний обсяг спожитої електричної енергії ТОВ "Альянс Холдинг" за липень 2021 року.

Вказаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2022 р. підписаний повноважними представниками сторін Договору та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 633 ЦК України визначено, зокрема, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Крім цього, згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу, шляхом підписання останнім заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції №5/3 тарифний план "Базовий з тарифом ОСР (передоплата)".

Частинами 1 та 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Суд констатує, що правовідносини між сторонами виникли з 01.01.2021 року на підставі публічного договору приєднання, який врегульовує їх взаємовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії на умовах комерційної пропозиції №5/3 від 01.06.2020 р. тарифний план "Базовий з тарифом ОСР (передоплата)".

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (надалі - Закон №2019-VIII) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ).

Відтак, зважаючи на вказане положення, а також враховуючи зміст спірних правовідносин, для вирішення спору між сторонами необхідним є застосування норм Закону №2019-VIII та ПРРЕЕ.

Суд зазначає, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога майнового характеру про стягнення із відповідача штрафу у розмірі 26 356,92 грн.

Як на підставу заявленої позовної вимоги позивач посилається на те, що відповідач 01.08.2021 достроково за власною ініціативою розірвав Договір, а згідно із умовами Договору та Комерційної пропозиції №5/3 за дострокове розірвання/припинення договору передбачається нарахування штрафних санкцій у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.

Проаналізувавши доводи та заперечення сторін, а також докази подані на їх підтвердження, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18).

У пункті 2 "Строк дії договору та умови пролонгації" Комерційної пропозиції №5/3 передбачено, що договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022 року або до повного виконання грошових зобов`язань за договором.

Згідно із п. 13.5. Договору, його дія припиняється, зокрема у разі зміни електропостачальника.

За змістом ст.ст. 58, 59 Закону №2019-VIII, споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.

Пунктом 6.1.1. ПРРЕЕ передбачено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника, шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.

Схожі положення містяться і у пункті 3.2 Договору.

Як визначено п.п. 10.1. Договору, споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така заміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Листом за вих. №408/1 від 09.07.2021 відповідач повідомив позивача про зміну з 01.08.2021 року електропостачальника, а ПрАТ "Львівобленерго" надіслало позивачеві лист №145-07-3452 від 20.07.2021, у якому повідомило про зміну відповідачем електропостачальника з 01.08.2021 року.

Оскільки строк дії Договору погоджений сторонами до 31.12.2022, а споживач- відповідач у даній справі змінив електропостачальника з 01.08.2021 (тобто до закінчення строку дії договору), то відбулось дострокове розірвання Договору, що має наслідком припинення його дії з ініціативи ТОВ "Альянс Холдинг" на підставі п. 13.5. Договору.

Пунктом 10 ч. 7 ст. 56 Закону №2019-VIII визначено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, в тому числі, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Таким чином, Законом №2019-VIII передбачена можливість встановлення в договорі постачання електричної енергії споживачу умови про сплату санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Сторони скористалися таким правом та передбачили в пункті 13.3. Договору, що за умови дострокового розірвання договору за ініціативною споживача, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.

Абзацом 4 пункту 6.1.3 розділу 6.1 глави VI ПРРЕЕ передбачено, що коли споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Умовами наявної у матеріалах справи Комерційної пропозиції №5/3 визначено, що з метою уникнення споживачем штрафних санкцій за дострокове розірвання/припинення договору з боку попереднього електропостачальника, споживач повинен повідомити діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Таким чином, враховуючи принцип свободи договору, закріплений в ст. 627 ЦК України, та можливість встановлення санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії споживачу, передбачене ст. 56 Закону №2019-VIII, позивач та відповідач передбачили у Договорі санкцію (штраф) за дострокове припинення (розірвання) договору з ініціативи споживача.

При цьому, така санкція (штраф) може бути накладена постачальником на споживача незалежно від того, чи передбачено договором постачання електричної енергії споживачу можливість його дострокового розірвання у зв`язку зі зміною електропостачальника, або ж розірвання договору у зв`язку зі зміною електропостачальника є випадком, не передбаченим умовами договору.

Звідси, споживач за договором постачання електричної енергії зобов`язаний за вимогою постачальника сплатити санкцію (штраф) за дострокове припинення (розірвання) договору з його ініціативи, в тому числі у разі зміни електропостальника, якщо така санкція (штраф) передбачена умовами вказаного договору або комерційної пропозиції до нього, та за умови, що договір має фіксований термін (строк) дії, а повідомлення новому електропостачальнику про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу направлено в іншій термін, ніж за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №926/1297/21.

У Договорі сторони погодили накладення штрафу саме за дострокове розірвання/припинення договору за ініціативою споживача, а однією із обставин, що слугує підставою для такого розірвання/припинення є зміна електропостачальника.

Оскільки споживач - відповідач у даній справі, за власною ініціативою 01.08.2021, тобто до закінчення фіксованого строку дії Договору, обрав іншого електропостачальника, то договірні правовідносини сторін припинились достроково, що згідно із умовами Договору та Комерційної пропозиції №5/3, є підставою для застосування штрафних санкцій.

При цьому за умови дотримання встановленого Комерційною пропозицією №5/3 порядку дострокового розірвання договору, у відповідача була можливість уникнути застосування до нього штрафних санкцій. Зокрема, за умови повідомлення діючого та нового електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що умовами договору не передбачено порядку розірвання договору за ініціативною відповідача у випадку реалізації ним законного права на зміну електропостачальника протягом дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідне повідомлення направлено відповідачем позивачу в іншій термін, ніж за 21 календарний день до дати закінчення строку дії Договору, тобто з порушенням встановленого порядку.

Вказане, дає підстави для висновку про те, що ТОВ "Альянс Холдинг" зобов`язане за вимогою позивача сплатити штраф за дострокове припинення (розірвання) договору з його ініціативи.

Слід також зазначити, що можливість застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору (укладеного на визначений строк) з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника не суперечить чинному законодавству, а тому відповідна умова договору не може вважатися нікчемною. Крім того, штрафні санкції за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії у разі зміни постачальника не є тотожними платі (додатковим фінансовим зобов`язанням) за зміну постачальника. Додаткові фінансові зобов`язання, про які йдеться у ч. 10 ст. 56 Закону №2019-VIII, не стосуються штрафних санкцій за недотримання умов договору, а лише "вартості зміни постачальника", витрат, які могли би бути встановлені при такій зміні (можливі витрати з технічних причин чи інші витрати). Як Директива 2009/72/ЄС, так і Закон №2019-VIII, передбачають відсутність плати за зміну електропостачальника поряд з можливістю застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладених в ухвалі від 30.06.2021 у справі №914/2404/20 та постанові від 04.02.2020 у справі №914/545/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у справі №904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Відповідно до п. 2 "Розмір штрафу за дострокове розірвання/припинення договору" Комерційної пропозиції №5/3, у разі дострокового розірвання/припинення договору з ініціативи споживача, постачальник нараховує штрафні санкції у розмірі повної вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді, що передував розрахунковому періоду, в якому здійснено дострокове розірвання/припинення договору.

Оскільки Договір було розірвано у серпні 2021 року, то нарахування штрафу повинно здійснюватися, виходячи з вартості електричної енергії спожитої у липні 2021 року.

Наявними у матеріалах справи рахунком за електричну енергію №5310008040210719 за липень 2021 року, а також беручи до уваги Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2022 р. про фактичний обсяг спожитої електричної енергії ТОВ "Альянс Холдинг" за липень 2021 року, підтверджується, що вартість спожитої відповідачем електричної енергії в обсязі 7690 кВт год. у липні 2021 року становить 26 356,92 грн.

Вказані докази відповідають критеріям належності та допустимості, що визначені процесуальним законодавством.

Що стосується звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць, який, на думку відповідача, є належним і допустимим доказом обсягу спожитої електричної енергії в липні 2021 року, то суд зазначає таке.

Згідно із п.п. 8.6.8. глави 8.6. розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №311, непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

З наведеного вбачається, що відповідний звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць повинен надаватися оператору системи саме відповідачем.

Відтак, у разі якщо відповідач не погоджується із тим обсягом електричної енергії, який визначений між оператором системи розподілу та постачальником у Акті приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії ТОВ "Альянс Холдинг" за липень 2021 року, він міг надати суду відповідний звіт, однак таким правом він не скористався. А навпаки, відповідачем підтверджено споживання ним у липні 2021 року електричної енергії в обсязі 7690 кВт год., вартість якої становить 26 356,92 грн., що підтверджено підписом повноважного представника відповідача та скріплено печаткою юридичної особи в акті звірки станом на 01.01.2022 р.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у липні 2021 року, який відповідачем не спростовано, а також вартість спожитої ним електричної енергії, щодо розміру якої у нього відсутні заперечення, заявлений до стягнення розмір штрафу є обґрунтованим.

Зважаючи на все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення із відповідача 26 356,92 грн. штрафу.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному розмірі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4; код ЄДРПОУ №34430873) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ №42092130) 26 356,92 грн. штрафу та 2 481,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 20.02.2023 р.

Суддя Долінська О.З.