Рішення № 10907095, 19.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.10                                                                                 Справа № 8/163

          За позовом Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області, м. Луганськ,

до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря», м. Рубіжне Луганської області,

про стягнення 554559 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Андреєва Т.В. –головний фахівець сектору правової роботи, - довіреність № 015/11 від 07.05.10 року; Чернявська Т.В. –начальник фінансової частини 5-го загону державної пожежної охорони, - довіреність №20/11 від 07.07.10 року; Баштова О.Г. –провідний фахівець, - довіреність №19/11 від 07.07.10 року;

від відповідача –Гнилицька Т.К. - представник, - довіреність №218-1597 від 27.07.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за у сумі 461601,20 грн., штрафних санкцій (пені та штрафу) у сумі 92957,88 грн., нарахованих ним у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №135, укладеного між сторонами 01.01.2008 року.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 12.07.10 року до 29.07.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача; з 29.07.10 року до 19.08.10 року –з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

29.07.10 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 29.07.10 року), згідно якій просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 371601,20 грн., пеню та штраф у сумі 120045,20 грн., нараховані у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №135 про організацію державної пожежної охорони МНС України на Рубіжнянському казенному хімічному заводі «Зоря», укладеного між сторонами 01.01.08 року.

Цю заяву прийнято судом.

До початку судового засідання 19.08.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 19.08.10 року), згідно якій просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 326601,20 грн., пеню за період з 01.10.09 року по 31.05.10 року у сумі 78692,24 грн. та штраф за той же період у сумі 41352,96 грн., - мотивуючи свої дії тим, що відповідач після його звернення з цим позовом до суду добровільно частково погасив суму основного боргу та нарахувань на нього.

Враховуючи, що ця заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач позов визнав у повному обсязі; просить суд розстрочити сплату основного боргу, а у разі відсутності підстав для цього –відмовити у стягненні нарахувань на основний борг з огляду на скрутне фінансово-економічне становище відповідача (відзив на позов від 28.07.10 року за вих. №218-1604).

Він надав до справи службове листування з цього приводу між позивачем та відповідачем (а.с.91-93), при цьому сторони згоди не досягли.

Позивач не погодився з доводами відповідача та заперечив проти надання розстрочки сплати боргу (заперечення на відзив від 19.08.10 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          01.01.08 року між позивачем (пожежна охорона) та відповідачем (госпорган) укладено договір№135 про організацію державної пожежної охорони МНС України на Рубіжнянському казенному хімічному заводі «Зоря», згідно якому пожежна охорона здійснює протипожежний захист, проведення аварійно-рятувальних робіт на території госпоргану та його об’єктах силами 36-ї Державної пожежної частини 5-го загону Державної пожежної охорони (далі –ДПЧ-36 ЗДПО-5) (п.1.3).

          Пожежна охорона зобов’язана виконувати свої обов’язки згідно розділу 2 (пункти 2.1-2.18) договору, у т.ч.:

          організовувати та здійснювати тушіння пожеж на об’єктах госпоргану, рятувати людей, надавати допомогу у ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих, залучати для цієї мети робітників та службовців госпоргану за погодженням з керівництвом об’єкту (п.2.3);

          надавати консультації інженерно-технічним працівникам госпоргану з питань попередження та профілактики надзвичайних ситуацій та протипожежного захисту технологічних процесів виробництва (п.2.5);

          здійснювати ввідний інструктаж новоприйнятих працівників госпоргану з питань пожежної безпеки (п.2.6).

          За виконання обов’язків пожежною охороною госпорган зобов’язаний щомісячно, не пізніше 25-го числа кожного місяця, на розрахунковий рахунок пожежної охорони здійснювати оплату згідно договору, без виставлення рахунків. За порушення термінів виконання зобов’язань стягується пеня у розмірі 1% вартості послу по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів –додатково стягується штраф у розмірі 7% цієї вартості відповідно до Господарського кодексу України (п.4.1).

          Сума договору сторонами визначена в 773210,31 грн. (додаток №2) (п.4.2).

          Додаткові послуги, надані пожежною охороною поза умовами цього договору, оплачуються госпорганом, підлягають оплаті відповідно до умов додаткової угоди (п.4.5).

          Договір набирає чинності з 01.01.08 року та діє до 01.01.09 року, з можливістю пролонгації його дії за умов. визначених п.5.1 договору (а.с.22-27).

          11.03.08 року сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, якою внесли зміни до п.4,2 договору, визначили його загальну вартість на рівні 864278,60 грн. та встановили термін дії з 11.03.08 року по 31.01.09 року (а.с.30).

          01.01.09 року вони уклали додаткову угоду №2, якою внесли зміни до п.4.2 договору, загальну його вартість визначили на рівні 886134,99 грн. та встановили термін дії договору з 01.01.09 року по 31.12.09 року (а.с.31).

          На підтвердження факту надання замовнику послуг за вищезгаданим договором позивач надав до справи:

1)підписані обома сторонами та скріплені їх печатками акти виконаних робіт до вищезгаданого договору за період з 21.09.09 року по 19.05.10 року на загальну суму 655190,87 грн. (а.с.32-40);

докази часткової сплати відповідачем вартості отриманих послуг (а.с.41-54; 97-103; 117-119; та ін.).

          Судом взято до уваги, що позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, а не про часткову відмову від позову.

          На час вирішення спору по суті предметом спору (з урахуванням внесених до нього змін) є:

          основний борг у сумі 326601,20 грн.;

пеня за період з 01.10.09 року по 31.05.10 року у сумі 78692,24 грн.;

штраф за той же період у сумі 41352,96 грн., - а всього 446646,40 грн., - які позивач просить стягнути з відповідача.

          Останній позов визнав частково.

ІІ. Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін) з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, при цьому гідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання послуг.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача документальні докази факту надання охоронних послуг, повинен був у визначений договором строк сплатити їх вартість, однак не зробив цього.

          Згідно ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Як сказано у ч.1 ст.903 ЦКУ, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ч.1 ст.902 ЦКУ, - тобто особисто надав послуги замовнику.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, - тобто з його боку має місце неналежне виконання умов укладених між сторонами договорів (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Діяльність позивача фінансується за рахунок бюджетних коштів, а відповідач належить до суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

          З огляду на це суд при вирішенні спору керується частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), за приписами якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Позивач, звертаючись з позовом до суду, дотримався цієї вимоги закону при визначенні пені та штрафу.

2.Розглянувши клопотання відповідача про відмову у стягненні заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій та пені, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідач не надав до справи документальних доказів на підтвердження того, що його фінансово-економічне становище є скрутним, з урахуванням чого ним вживалися належні заходи, спрямовані на ліквідацію дебіторської заборгованості.

          Згідно ст. 42 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

          Безпідставне надання судом переваг одному суб’єкту господарювання порівняно з іншим буде проявом дискримінації.

          За приписами частини 2 ст. 31 ГКУ дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.

          Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд не вбачає фактичних та правових підстав для застосування у даному випадку правил пунктів 3 та 6 ст. 83 ГПК України щодо зменшення суми неустойки, заявленої позивачем до стягнення, а також про розстрочку сплати боргу.

          За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 901-903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,55,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря», ідентифікаційний код 14308351, яке знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 1 Луганської області, - на користь Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області, ідентифікаційний код 08588582, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв.Олексієва, 12-а, - основний борг за надані послуги у сумі 326601 (триста двадцять шість тисяч шістсот одна) грн. 20 коп., пеню у сумі 78692 (сімдесят вісім тисяч шістсот дев’яносто дві) грн. 24 коп., штраф у сумі 41352 (сорок одна тисяча триста п’ятдесят дві) грн. 96 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 5545 (п’ять тисяч п’ятсот сорок п’ять) грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          За згодою сторін у судовому засіданні 19.08.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.          

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 21 серпня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа