Рішення № 10907051, 19.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.10                                                                                 Справа № 8/200

За позовом Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ,

до Відділу освіти Артемівської районної у м. Луганську ради, м. Луганськ, -

про стягнення 41623 грн. 92 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Андреєва О.М. - представник, - довіреність № б/н від 01.06.10 року;

від відповідача –Гарганов І.В. - представник, - довіреність №б/н від 18.08.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 41623,92 грн. за послуги з харчування, надані відповідно до договору про організацію гарячого харчування учнів №267, укладеного між сторонами 14.01.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 29.07.10 року до 19.08.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 19.08.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 19.08.10 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

19.01.09 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №267 про організацію гарячого харчування учнів, відповідно до якого замовник та виконавець зобов’язуються спільно організовувати та забезпечувати харчування учнів 1-4-х класів та дітей-сиріт, учнів з пільгових категорій та учнів спецкласу в 11 комунальних навчальних закладах міста Луганська (Комунальний заклад «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15; та ін.) (п.1.1).

Оплата за надане гаряче харчування здійснюється за безготівковим рахунком на умовах, які передбачені для підприємств громадського харчування в установленому законом порядку (п.1.2).

На виконавця покладено обов’язок: організувати гаряче харчування зазначених вище категорій дітей через їдальні за безготівковим розрахунком (п.2.1); реалізовувати буфетну продукцію для учнів та співробітників замовника через їдальню за готівковим розрахунком відповідно до асортиментного мінімуму, узгодженого з міською санітарною станцією (п.2.2); забезпечувати правила прийняття напівфабрикатів та сировини, що надходять до шкільних їдалень (п.2.3); забезпечувати приготування гарячого харчування високої якості (п.2.4); забезпечувати шкільні їдальні необхідними напівфабрикатами (п.2.5); надавати автотранспорт для доставки продуктів, напівфабрикатів та гарячого харчування з базового підприємства до шкільних їдалень (п.2.6); забезпечувати їдальні посудом, кухонним інвентарем, санітарним спецодягом відповідно до встановлених норм (п.2.10); та ін.

Згідно п. 4.1 договору вартість обіду для дітей пільгових категорій визначається рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради. Загальна сума договору становить 126.799,26 грн. (п.4.2); вартість обіду для учнів пільгової категорії становить 4,00 грн. (п.4.3); для дітей-сиріт –5,00 грн. (п.4.4); для всіх учнів 1-4 класів –3,00 грн. (п.4.5).

Замовник сплачує вартість обідів згідно з корінцями абонементної книжки (п.5.1) у безготівковому порядку (п.5.2).

Сторони домовилися, що у разі порушення господарського зобов’язання відносно державного сектору економіки або якщо порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або якщо зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, або за рахунок державного кредиту, - штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором у наступних розмірах: за порушення термінів виконання обов’язків стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), по яких припущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості (п.6.3).

Договір набирає чинності з 19.01.09 року та діє до 31.03.09 року, а в частині розрахунків –до повного виконання фінансових зобов’язань (п.8.1).

На підтвердження суми боргу сторони надали акти взаємозвірок стану розрахунків на 28.07.10 року, а саме:

акт на суму боргу у розмірі 27021,92 грн.;

акт на суму боргу у розмірі 6882,00 грн.;

акт на суму боргу у розмірі 7720,00 грн., - а всього 41623,92 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Останній позов визнав у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обо’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для них права та зобов’язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, має комплексний характер та належить до договорів купівлі-продажу та про надання послуг.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач вчинив такі дії не у повному обсязі, позивач правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, згідно якій у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Вищезгаданий договір має також ознаки договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Сторони, керуючись статтею 546 ЦКУ, в якій сказано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, у п.6.3 договору передбачили таке забезпечення у вигляді пені та штрафу.

          Отримавши від позивача визначені договором послуги, відповідач повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

          Однак він вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як ч. 1 ст.530, так і ч. 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Так, згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення пені встановлено скорочений –річний –термін позовної давності.

          Позивач дотримався чинного законодавства при нарахування пені.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГКУ.

          З урахуванням вищевикладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691,692,901-903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відділу освіти Артемівської районної у місті Луганську ради, ідентифікаційний код 34525561, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Ленінського комсомолу, 11, - на користь Міського комунального підприємства «Покоління», ідентифікаційний код 01549633, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Молодіжний, 14-а, - заборгованість у сумі 41623 (сорок одна тисяча шістсот двадцять три) грн. 92 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 416 (чотириста шістнадцять) грн. 24 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          На підставі ст. 85 ГПК України за згодою сторін у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 20 серпня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа