Ухвала суду № 109069273, 14.02.2023, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №133/17/22

Провадження №1-кп/133/409/23

У Х В А Л А

14.02.23

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши клопотання обвинуваченого про зміну місця зберігання автомобіля в межах обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021020230000247 від 16.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду заяву про зміну місця зберігання автомобіля марки «Toyota Highlander», д.н.з НОМЕР_1 шляхом передачі його на відповідальне зберігання до прийняття рішення у справі.

Обґрунтовуючи заяву вказав, що ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2021 накладено арешт на належний йому автомобіль марки «Toyota Highlander», д.н.з НОМЕР_1 . Однак вказаний вище, автомобіль перебуваючи на арештмайданчику ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, зберігається за умов, які не відповідають вимогам п.19 «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду».

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник клопотання підтримали, посили його задовольнити.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання, вказавши, що автомобіль визнано речовим доказом та він є знаряддям вчинення злочину.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора, обґрунтовуючи це тим, що автомобіль є речовим доказом, обвинувачений вину не визнає, в ході подальшого розгляду обвинувального акту може виникнути необхідність у додатковому транспортному дослідженні.

Заслухавши думку учасників судового процесу, з`ясувавши обставини заявленої заяви, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2021 накладено арешт на автомобіль марки «Toyota Highlander», д.н.з НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 .

Зазначене майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що відповідає п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Порядок скасування такого забезпечення кримінального провадження як арешт передбачено ст. 174 КПК України.

Статтею 100 КПК України встановлено порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174 цього Кодексу.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Отже, у відповідності до положень ст.100 КПК України до компетенції суду віднесено лише питання передачі речових доказів на їх реалізацію для знищення, для технологічної переробки або для передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління речовими доказами. Вирішення питань щодо повернення власнику (законному володільцю) або передачі такій особі на відповідальне зберігання речових доказів до компетенції суду у відповідності до ст. 100 КПК України не належить.

Відповідно до пункту 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 за № 1104, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов до висновку про те, що посилання обвинуваченого щодо неналежного зберігання автомобіля є необґрунтованим, транспортний засіб, який є речовим доказом, підлягає зберіганню на спеціальному майданчику відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 за № 1104, а тому клопотання є передчасним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 100,174,350,372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну місця зберігання автомобіля відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошено о 09 год. 25 хв. 16.02.2023.

Суддя ОСОБА_1