Рішення № 109067824, 23.09.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1896/21

Провадження № 2-а/545/2/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді : Гальченко О.О.,

при секретарі : Лисенко І.В.,

з участю представника позивача в особі адвоката : Фесенко Ю.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача в особі адвоката Дударєва А.В. ( а. с. 22 23 ) в інтересах позивача 15.05.2021 року звернувся до суду із адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, де прохав визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Дніпровської митниці Держмитслужби - Мужева О.О. від 17 лютого 2021 року в справі про порушення митних правил № 0439/11000/20, якою накладено на позивача штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 222987,81 гривень.

17 лютого 2021 року заступником начальника Дніпровської митниці Держмитслужби винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0439/11000/20, якою гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 222987,81 грн..

На думку позивача, висновки зроблені у такій постанові не відповідають дійсності, а сама постанова винесена з порушенням процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та порушенням права на захист, оскільки протокол про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України позивач не отримував і його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил.

Так, позивач використовував транспортний засіб з іноземною реєстрацією «Ford Focus», р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який був ввезений на митну територію України гр. ОСОБА_2 , що є знайомим позивача, тобто періодично, з дозволу власника, він дійсно брав автомобіль у користування. Проте, з приводу того, що вказаний автомобіль перебуває на території України в митному режимі «транзит» і що його використання позивачем є порушенням Митного кодексу України гр. ОСОБА_2 позивача не попереджав.

Тому, позивач вважає, що не міг вчинити протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які виражені у використанні товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, оскільки позивач навіть не знав в якому режимі вказаний автомобіль було ввезено на територію України.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил та призначено справу до судового розгляду ( а. с. 27 ).

Ухвалою суду від 03.06.2022 року після тривалого надання суду доказів на підтвердження повноважень представника відповідача за клопотанням останнього замінено первинного відповідача по справі - Дніпровську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Полтавську митницю Державної митної служби України ( а. с. 42 43, 48 54, 61 66, 69 83, 98 109, 154 163, 167 ).

В судовому засіданні представник позивача в особі адвоката Фесенко Ю.О. ( а. с. 35 36 ) позов підтримала із зазначених в ньому підстав та у наданій суду відповіді на відзив на позов ( а. с. 134 199 ). Прохала позов задовольнити у повному обсязі.

Представник заміненого відповідача - Ковальов О.М. ( а. с. 126 ) позов не визнав із підстав зазначених у відзиві на позов та в запереченнях на відповідь на відзив, що позивач використовував транспортний засіб «Ford Focus», р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який був ввезений на митну територію України спеціальному режимі та щодо якого були надані пільги по сплаті митних платежів і, який не був оформлений для вільного обігу на митній території України. Прохав у задоволенні позову відмовити у повному обсязі ( а. с. 172 193, 207 215 ).

Судом встановлено, що 17.02.2021 року заступником начальника Дніпровської митниціДержмитслужби - Мужевим О.О. розглянуто матеріали справи про порушення гр. ОСОБА_3 митних правил, про що винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 485 МК України, в справі про порушення митних правил № 0439/11000/20 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 222987,81 грн.

Ст. 488 МК України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 497 МК України в провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь : 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу ( заінтересовані особи ); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб ( законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення ); 4) захисники; 5) представники органів доходів і зборів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.

Згідно ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу ( заінтересовані особи ), під час розгляду справи про порушення митних правил в органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду ( судді ), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Ч. 4 ст. 526 МК України визначено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Доказів тому, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення митних правил відповідачем в порушення ч.2 ст. 526 МК України, до суду не надано.

З наданих суду поштових повідомлень слідує, що Дніпровською митницею Держмислужби дійсно спрямовувалися виклики на ім`я ОСОБА_3 , проте вказані виклики не отримувалися саме позивачем ОСОБА_3 , що не може свідчити про його належне, своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи.

З оскаржуваної постанови слідує, що 19.07.2017 року громадянином України ОСОБА_2 через пункт пропуску «Доманове-Мокрани» митного поста «Доманове» ввезено на митну територію України товартранспортний засіб «Ford Focus», р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , по смузі «зелений коридор», у митному режимі транзиту.

25.11.2020 року в результаті опрацювання листа УСБУ в Полтавській області від 17.09.2020 року № 14/6305 щодо перебування та використання громадянами на митній території України транспортного засобу «Ford Focus», р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , Дніпровською митницею Держмитслужби складено протокол про порушення митних правил № 0439/11000/20 у відношенні гр. ОСОБА_3 за ознаками ст. 485 МК України.

Пільги у вигляді умовного повного звільнення від оподаткування товару - транспортного «Ford Focus», р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який переміщується в митному режимі транзиту, надані гр. ОСОБА_2 включно, у разі дотримання ним вимог та обмежень, визначених ст. 95 МК України.

Суд, заслухавши з`явившихся сторін, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ч. 1 ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема : спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи індивідуальних актів ), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті ( вчинені, допущені ) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи ( їх об`єднань ), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ( перебування, знаходження ) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ч. 1 ст. 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні ( умисні або з необережності ) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються : 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами ( належним чином завіреними їх копіями або витягами з них ) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами ( тайниками ), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, законодавець зобов`язує посадову особу Митниці, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, з`ясовувати під час провадження такої справи, крім іншого, винність особи в його вчиненні, а також чи підлягає вона адміністративній відповідальності з урахуванням її пояснень та наданих документів в обґрунтування таких пояснень.

Відповідно до п. 25 ч.1 ст. 4 МК України, митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Ст. 71 МК України регламентується вибір та зміна митного режиму й передбачено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені Митним кодексом України. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Митним кодексом України. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Згідно ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою ( письмовою, усною, шляхом вчинення дій ) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 70 МК України, з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджено, зокрема, митні режими транзиту ( п. 5 ч. 1 ст. 70 ), тимчасового ввезення ( п. 6 ч.1 ст. 70 ).

Питання митного режиму транзиту регламентується главою 17 Митного кодексу України ( ст. 90-102 ), норми якої встановлюють конкретний правовий порядок застосування митного режиму транзиту.

Відповідно до ст. 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 92 МК України, умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту є обумовлюються виконанням особою, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, ряду дій, а саме така особа повинна : 1) подати митному органу митну декларацію ( документ, який відповідно до ст. 94 МК України використовується замість митної декларації ), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру ( інвойс ) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених Митним кодексом України, забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 МК України, для декларування у митний режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків, визначених цією статтею, використовується митна декларація ( у тому числі попередня митна декларація ). Згідно ч. 4 цієї ж статті, незалежно від виду транспорту для декларування у митний режим транзиту товарів, транспортних засобів комерційного призначення може використовуватися ОСОБА_4 або книжка CPD. Ч. 5 цієї статті визначено, що у випадках, передбачених міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону, для декларування у митний режим транзиту товарів, транспортних засобів комерційного призначення використовуються документи, передбачені такими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, а саме протиправні, винні ( умисні або з необережності ) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору ( контракту ), ваги ( з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування ) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналізуючи зміст наведених вище норм права склад правопорушення, передбаченого ст.. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів ( у тому числі й сплати їх у меншому розмірі ). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору ( контракту ), ваги ( з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування ) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отож, зовнішній прояв ( винного, протиправного ) діяння ( передбаченого ст. 485 МК України ) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин ( встановлений законом порядок сплати податків та зборів ).

Разом із тим, згідно інформації у АСМО «Інспектор» транспортний засіб марки «Ford Focus», р/н НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , саме під керуванням водія гр. ОСОБА_2 був ввезений на митну територію України в зоні діяльності Волинської митниці ДФС 19.07.2017 року.

Зі спірної постанови вбачається, що оскільки гр. ОСОБА_3 використовував транспортний засіб, стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів на загальну суму 222987,81 гривень, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, а відтак позивачем вчинено дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

24.09.2020 року Дніпровською митницею направлено позивачеві листа № 75-08-02-2/20/1019091 з вимогою прибути до відділу оперативного реагування № 3 ( м. Полтава ) управління забезпечення протидії митним правопорушенням Дніпровської митниці Держмитслужби для надання письмових пояснень та присутності при складанні протоколу про порушення митних правил.

Зазначений лист направлений позивачу 24.09.2020 року за його адресою реєстрації, проте останній був не вручений через відсутність гр. ОСОБА_3 з 01 вересня 2020 року на території України, т я. останній перебував за межами території України в Респумбліці Помльща, що підтверджується відміткою в закордонному паспорті № НОМЕР_3 на ім`я позивача ( а. с. 145 147 ). А надана суду відповідь на ухвалу суду від 21.12.2021 року про витребування доказів ( а. с. 116 ) з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної служби України ( а. с. 122 ) суд не може взяти до уваги, т. я. відповідь надано щодо іншої особи, а не особи позивача, оскільки в ній не вірно вказана дата народження позивача.

Позивач листа від 24.09.2020 року не міг отримувати, а отже на етапі встановлення фактичних обставин справи, відповідачем порушено процедуру розгляду справи про порушення митних правил, встановлену Митним кодексом України, внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами.

25.11.2020 року відповідачем складено протокол про порушення митних правил за № 0439/11000/20 за відсутності гр. ОСОБА_3 , який направлено останньому 26.11.2020 року з повідомленням про виклик для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 12-00 год. 17.02.2020 року, який також не вручено.

30.12.2020 року позивачеві направлена повістка № 75-20-07/635 про явку в Дніпровську митницю Держмитслужби для опитування та вимога про надання документів у порядку ст. 510 МК України, знову не отримані позивачем. Також, такого змісту повістка направлена гр. ОСОБА_3 і 29.01.2021 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але ким саме вона отримана 02.02.2021 року неможливо встановити.

17.02.2021 року Дніпровською митницею Держмитслужби винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0439/11000/20, якою гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено штраф у розмірі 222987,81 грн.

Зазначена постанова 18.02.2021 року також направлена позивачу, проте була не вручена через відсутність його на території України.

Отже, відповідачем при складенні матеріалів про адміністративне правопорушення не з`ясовано питання, які останній формував у свої повістках про явку від 30.12.2020 року та 29.01.2021 року, а саме :

-чи користувався гр. ОСОБА_3 14.12.2019 р., 25.12.2019 р., 19.02.2020 року транспортним засобом Ford Focus, транзитний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 ?

-на підставі яких документів гр. ОСОБА_3 користувався 14.12.2019 р., 25.12.2019р., 19.02.2020 року транспортним засобом Ford Focus, транзитний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 ?

-які гр. ОСОБА_3 може дати додаткові пояснення стосовно виявленого порушення митних правил згідно протоколу від 25.11.2020 року ?

Тому, в порушення вимог ст. 489 МК України посадовою особою Дніпровської митниці не з`ясовані вищеперелічені обставини, оскільки позивача не було оповіщено та опитано, не встановлені обставини справи, що свідчить про те, що спірна постанова прийнята відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи згідно наведених вище норм діючого законодавства.

Крім того, відповідачем порушено процедуру розгляду справи про порушення митних правил, встановлену Митного кодексу України, внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами, що, в свою чергу, також є підставою для скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 679/2278/15-а.

Тобто, оскаржувана постанова про порушення митних правил була прийнята при відсутності відомостей про належне і завчасне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а тому розгляд справи за таких умов за його відсутності є неправомірним.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 156/404/17 зазначив : «… безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в даній справі через відсутність належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил».

Ст. 485 МК України встановлено відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до цієї норми, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору ( контракту ), ваги ( з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування ) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Також, ст. 70 МК України наводяться види митних режимів, згідно ч. 1 якої з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими : 1) імпорт (випуск для вільного обігу ); 2) реімпорт; 3) експорт ( остаточне вивезення ); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8) митний склад; 9) вільна митна зона; 10) безмитна торгівля; 11) переробка на митній території; 12) переробка за межами митної території; 13) знищення або руйнування; 14) відмова на користь Держави.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

При цьому, з положень до п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України вбачається, що автомобіль, як транспортний засіб, охоплюється поняттям товар.

Згідно ч. 1, 2 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами -нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст. 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

При цьому, згідно абз. 1-3 ч. 4 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Разом з тим, в абз. 1 ч. 3 ст. 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами - резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями : 8702, 8703, 8704 ( загальною масою до 3,5 тонни ), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів ( ч. 5 ст. 380 МК України ).

Тобто, ввезення на митну територію України громадянами-нерезидентами для особистого користування зареєстрованого в уповноважених органах іноземної держави транспортного засобу у митному режимі : «тимчасове ввезення» здійснюється без справляння митних платежів ( на відміну ввезення такого транспортного засобу громадянином-резидентом ) та з певними обмеженнями : використання на митній території України виключно тою особами, яка ввезла такий транспортний засіб в Україну для особистих потреб.

Кваліфікувавши дії позивача за ст. 485 МК України, Митниця розцінила їх як такі, що спрямовані на використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому, з огляду на вищенаведені положення, відповідач, ані у протоколі про порушення митних правил, ані в подальшому у постанові в справі про порушення митних правил від 17.02.2021 року, відповідно до вимог ст. 9 КУпАП не навів та не надав жодного доказу протиправності дій гр. ОСОБА_3 : не конкретизував та не зазначив, в яких саме діях останнього вбачалось використання товару ( автомобіля ), стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів в цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів. Склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети ухилення від сплати митних платежів та вини у формі прямого умислу.

За визначенням, наведеним у п. 39 ч. 1 ст. 4 МК України, платник податків - особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов`язок зі сплати митних платежів.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2. цієї статті.

При цьому, згіднои ч.1 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант.

Водночас, за приписами п. 3 ч. 3 ст. 293 МК України крім осіб, зазначених у ч. 1 і 2 цієї статті, особами, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів, є : у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Таким чином, наявність особливої мети ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, як складової правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, можливе лише в діях особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, яка є декларантом та платником вказаних митних платежів, яким надано пільги з їх сплати.

Отже, в порушення ст. 489 МК України митницею не виконано покладені на неї обов`язки, не використано надані права у точній відповідності із законом, та не здобуто доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові про порушення митних правил.

Крім того, ч. 1 ст. 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні ( умисні або з необережності ) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого.

Ознаки складу порушення митних правил характеризують: об`єкт порушення митних правил; об`єктивну сторону порушення митних правил; суб`єкт порушення митних правил; суб`єктивну сторону порушення митних правил.

Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих усіх елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил. Якщо, хоч би один з них відсутній або не відповідає тим властивостям, які передбачені відповідною нормою Митного кодексу, то зазначене діяння не є порушенням митних правил.

Об`єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які охороняються законом і яким у результаті посягання завдається чи може бути завдано шкоду, а також те, на що спрямовано посягання.

Крім того, згідно ст. 485 МК України, склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру. Наявність такої мети можливе лише в діях особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, яка є декларантом та платником вказаних митних платежів та якій надано пільги з їх сплати.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, позивач, виключно на підставі інформації від Управління патрульної поліції в Полтавській області, оформленої листом № 14131/41/26/03-2020 від 16.09.2020 року, керував декілька разів вказаним автомобілем, а саме : 14.12.2019, 25.12.2019 та 19.02.2020 року.

Разом з тим, судом встановлено, що автомобіль Ford Focus, транзитний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 , щодо якого надано пільги при переміщенні через кордон, був ввезений на митну територію України 19.07.2017 р. в режимі «транзит» гр. ОСОБА_2 , який взяв на себе обов`язки щодо дотримання правил режиму тимчасового ввезення.

Згідно ст. 380 ч. 4 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Однак, вказане положення не відповідає ст. 7 Додатку С «Конвенції про тимчасове ввезення» ( м. Стамбул, 1990 рік ), де зазначено, що транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна договірна сторона ( країна учасниця «Конвенції…», якою є і Україна ) може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема, якщо вона використовує транспортний засіб від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, користуючись таким транспортним засобом, не знав і не повинен був знати в якому режимі було ввезено транспортний засіб і чи були на нього отримані будь-які митні пільги.

Крім того, суд вважає, що позивач не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки не є ані власником транспортного засобу, ані особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму, ані взагалі заінтересованою в цьому особою.

Таким чином, оскільки позивач не є декларантом відповідного транспортного засобу та особою відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення, а також не є платником митних платежів при його ввезенні на територію України на вказаних умовах, суд дійшов висновку, що позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та не може нести адміністративну відповідальність за зазначене правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 544 МК України серед основних завдань, покладених на органи доходів і зборів, є забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи, забезпечення виконання зобов`язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій території України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Питання тимчасового ввезення транспортних засобів врегульовано «Конвенцією про тимчасове ввезення» та Додатками до неї, ратифікованої Законом України від 24.03.2004 № 1661-ІV «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення».

Відповідно до ст. 1 «Конвенції…», кожна із Договірних Сторін зобов`язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів ( у тому числі транспортних засобів ), зазначених у Додатках до цієї «Конвенції…».

Відповідно до ст. 7 Додатку C до «Конвенції…» встановлено, що : a) транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення; b) транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 06 червня 2018 року по справі № 607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

З матеріалів справи про порушення митних правил, наданих до суду відповідачем не вбачається фактичних підстав винуватості гр. ОСОБА_3 в порушенні митних правил, умислу та інших підстав неправомірного використання транспортного засобу позивачем на території України, а крім того особа відносно якої вирішено питання про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не була своєчасно повідомлена про місце та час розгляду справи відносно нього.

Згідно ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення, обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право : скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган ( посадова особа ) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень : 1) залишає постанову без зміни а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, п. 1 ст. 6 «Конвенції….» зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29 ).

Наведене судом свідчить про відсутність законних підстав для прийняття відповідачем постанови в справі про порушення митних правил № 0439/11000/20 від 17.02.2021 року щодо накладення на гр. ОСОБА_3 штрафу у сумі 222987,81 гривень за порушення приписів ст. 485 МК України, а тому суд і прийшов до висновку про задоволення позову та необхідності скасування постанови.

Відповідно до ч.1ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 5-9,12,47,77,78,139,122-123, 241-245,246, 250ч.6, 251ч.2, 286,293,295Кодексу адміністративногосудочинства України, ст. 122 ч. 1, 268 КУпАП, ст. 56, 59 Конституції України, ст. 19 ч. 3, 40 Закону України «Про національну поліцію», Законом України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужева О.О. від 17 лютого 2021 року у справі про порушення митних правил № 0439/11000/20 ( м. Дніпро ).

Стягнути з Полтавської митниці Державної митної служби України ( як правонаступника Дніпровської митниці Держмитслужби ) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2229,89 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його ( її ) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення ( ухвали ) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його ( її ) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко