Рішення № 10906695, 16.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.10                                                                                 Справа № 10/41

За позовом Підприємства, заснованого на власності об‘єднання громадян «Лідер»Макіївської міської спілки інвалідів, м. Макіївка Донецької області,

до Закритого акціонерного товариства «Інвестхолдінг»», м. Луганськ -

про стягнення 175946,46 грн.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Машошина М.Ю. –представник, - довіреність №б/н від 05.01.10 року;

від відповідача – Аваков А.Ю. –представник, - довіреність №б/н від 19.05.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 159.344,46 грн., 10,25% річних (пені) у сумі 8.008,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 8.594,00 грн., а всього –175.946,46 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів №01-06/09 та №01-06/09-01, укладених між сторонами 01.06.09 року.

У зв’язку з надходженням позову господарським судом порушено провадження у справі №10/41, її розгляд доручено судді Мінській Т.М.

Розпорядженням голови суду Зубової Л.В. від 25.03.10 року у зв’язку з хворобою судді Мінської Т.М. розгляд справи доручено судді Корнієнку В.В.

Ухвалою від 25.03.10 року відповідача –Закрите акціонерне товариство «Інвестиційна група «Імперія»було замінено на його правонаступника –Закрите акціонерне товариство «Інвестхолдінг».

16.04.10 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 25.03.10 року), яка за своїми вимогами не відрізняється від первісно поданого позову (том 1, а.с.86-88).

Ухвалою від 25.05.10 року заступник голови господарського суду Луганської області Воронько В.Д. продовжив термін розгляду спору на 1 місяць –до 25.06.10року.

На підставі розпорядження заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 18.06.10 року у зв’язку з відпусткою судді Корнієнка В.В. розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 08.07.10 року до 26.07.10 року та з 26.07.10 року до 16.08.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання 16.08.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав частково –на суму 28.514,57 грн.; він не визнав борг на суму 130829,89 грн., який позивач вважає існуючим у зв’язку з поставкою товару на підставі видаткової накладної №РА-Н-00072 від 05.08.09 року на вказану суму, вважаючи, що ця поставка дійсно мала місце, але вона здійснена не на підставі договору, укладеного між сторонами (відзив на позов від 25.03.10 року за вих. №б/н).

На думку відповідача, у позивача не виникло право вимоги сплати боргу за поставкою, підтвердженою видатковими документами від 05.08.09 року, оскільки її здійснено поза договором, а тому на цю поставку не розповсюджуються його умови.

У судовому засіданні 16.08.10 року, заперечуючи проти позову, він стверджував, що позивач та первісний кредитор не повідомили його про укладення договору про відступлення права вимоги.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

1. 01.06.09 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макбудінвест»(далі –ТОВ «Макбудінвест», - постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Інвестиційна група «Імперія»»(далі –ЗАТ «ІГ «Імперія»», - покупець) укладено договір постачання №01-06/09, відповідно до якого постачальник зобов’язується у порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар, вказаний у специфікаціях, які є додатками до договору та становлять його невід’ємну частину, на суму, вказану у специфікаціях (п.1.1).

Ціни, кількість, асортимент товару, сума вказані у специфікаціях (п.2.1).

Сторони домовилися, що обсяги поставок у рамках цього договору не обмежуються. По мірі необхідності у товарі покупець направляє постачальнику засобами факсимільного, телеграфного або електронного зв’язку заявку не менше, ніж за 15 календарних днів до бажаної поставки, у якій вказує асортимент, кількість, бажаний термін та умови поставки (п.2.2).

Оплата вартості товару здійснюється на умовах відстрочення платежу строком на 30 календарних днів з моменту його поставки (п.3.1) шляхом безготівкового платежу (п.3.4).

У випадку порушення зобов’язань за договором сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством (п.5.1).

Сторони домовилися про те, що якщо за їх домовленістю були змінені строки оплати товару, за їх порушення покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення до повного виконання зобов’язання (п.5.2) (том 1, а.с.13-14).

Позивач надав до договору специфікації:

№1 від 01.06.09 року на поставку 28,90 тонн бітумної емульсії за ціною 3565,42 грн. на суму 123648,77 грн.;

№2 від 01.07.09 року на поставку 54,20 тонн бітумної емульсії за ціною 3565,42 грн. за 1 тонну на суму 231894,91 грн.;

№3 від 16.07.09 року на поставку 67,90 тонн бітумної емульсії за ціною 4083,33 грн. на суму 332709,73 грн.;

№4 від 01.08.09 року на поставку 26,70 тонн бітумної емульсії за ціною 4083,33 грн. на суму 130829,89 грн. (том 1, а.с.15-18).

Специфікації №№3 та 4 не мають печаток та підписів покупця, однак, він їх не спростував та не оспорив, визнавши факт постачання вказаного в них товару.

01.06.09 року між тими ж сторонами, на тих же умовах, укладено договір постачання №01-06/09-01 (том 1, а.с.19-20), до якого додана специфікація без дати та без номера на поставку бітуму нафтового дорожнього глевкого БНД 60/90 (ДСТУ 4044-2001) у кількості 100 тонн за ціною 3515,00 грн. на 1 тонну на суму 421.800,00 грн. (том 1,а.с.21).

На підтвердження виконання умов обох договорів позивач надав до справи наступні документальні докази поставки товару, вказаного у специфікаціях (з урахуванням предмету спору), виписані ТОВ «Макстройінвест»:

видаткові накладні:

№РН-Р-0000461 від 30.06.09 року на суму 105196,92 грн.;

№РН-Р-00053 від 03.07.09 року на суму 41929,34 грн.;

№РН-Р-00054 від 07.07.09 року на суму 41929,34 грн.;

№РН-Р-00055 від 10.07.09 року на суму 52197,74 грн.;

№РН-Р-00056 від 13.07.09 року на суму 42785,04 грн.;

№РН-Р-00057 від 14.07.09 року на суму 53053,45 грн.;

№РН-Р-00060 від 16.07.09 року на суму 130339,90 грн.;

№РН-Р-00069 від 23.07.09 року на суму 59779,96 грн.;

№РН-Р-00067 від 24.07.09 року на суму 142589,88 грн.;

№РН-280709004 від 28.07.09 року на суму 109583,64 грн.;

№РН-290709003 від 29.07.09 року на суму 109414,92 грн.;

№РН-300709004 від 30.07.09 року на суму 109330,56 грн.;

№РН-310709007 від 31.07.09 року на суму 109499,28 грн.;

№РН-Р-00072 від 05.08.09 року на суму 130829,89 грн. (том 1, а.с. 57-70), на кожній з яких мається печатка та підпис уповноваженої особи покупця, яка отримала товар, а на видатковій накладній №РН-Р-00072 від 05.08.09 року мається підпис такої особи та до неї додана довіреність №65 від 01.08.09 року на ім'я Швайко В.Ю. на право отримання товару;

рахунки-фактури:

№СФ-0000461 від 30.06.09 року на суму 105196,92 грн.;

№СФ-Р-00097 від 05.08.09 року про оплату вартості 26,7 тонни емульсії бітумної за ціною 4083,33 грн. на суму 130829,89 грн., - при цьому в ній як на підставу сплати зазначеної у рахунку-фактурі коштів є посилання на договір постачання від 01.06.08 року за №01-06/09 (том 1, а.с.71 та 144);

довіреність №65 від 01.08.09 року на ім'я Швайко В.Ю. (том 1, а.с.146);

інші докази.

Відповідач не заперечив факту отримання матеріальних цінностей за кожним з вищезгаданих документів.

Сторони здійснили кілька взаємозвірок стану розрахунків за поставлений товар, при цьому відповідач визнав наявність у нього боргу перед ТОВ «Макбудінвест»станом на:

31.07.09 року –у сумі 688253,42 грн.;

31.07.09 року –у сумі 659738,85 грн.;

01.01.10 року –у сумі 159344,46 грн., - при цьому судом звернуто увагу на те, що згідно останньому акту в якості однієї з підстав загальної суми боргу включено видаткову накладну №РН-Р-00072 від 05.08.09 року на суму 130829,89 грн. (том 1, а.с. 22-24).

2. 12.01.10 року між ТОВ «Макстройінвест»(первісний кредитор) та Підприємством, заснованим на власності об'єднання громадян «Лідер»Макіївської спілки інвалідів «Надія» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги, що належить первісному кредитору у відповідності з договором постачання №01-06/09 від 01.06.09 року, укладеного між первісним кредитором та Закритим акціонерним товариством «Інвестиційна група «Імперія»» (п.1.1).

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором (п.1.2), а також відсотків, штрафних санкцій та т.і., що обумовлені договором та діючим законодавством України за порушення основного договору боржником (п.1.3).

Сума боргу, що переходить до нового кредитора, складається з суми основного боргу у розмірі 819.083,31 грн., а також штрафу, пені, суми індексу інфляції та 3% річних, розрахованих згідно з основним договором та чинним законодавством України за весь період прострочення зобов'язання (п.2.1).

Новий кредитор у 7-денний строк з дня підписання цього договору зобов'язаний повідомити боржника про заміну кредитора (п.3.2) (том 1, а.с.9-10).

28.01.10 року сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, згідно якій внесли зміни до п.2.1 договору про відступлення права вимоги та встановили, що сума боргу, право вимоги якої переходить до нового кредитора, складається з основного боргу у розмірі 159344,46 грн., а також сум штрафу, пені, сум індексу інфляції та 3% річних, розрахованих згідно з основним договором, розрахованих згідно з основним договором та чинним законодавством України за весь період прострочення зобов'язання (том 1, а.с. 11).

01.02.10 року новий кредитор спрямував на адресу боржника повідомлення про укладення вищезгаданого договору про відступлення права вимоги та додаткової угоди №1 до нього (том 1, а.с.12).

08.02.10 року між первісним та новим кредитором укладено додаткову угоду №2, згідно якій внесено зміни до пункту 1.1. договору про відступлення права вимоги від 12.01.10 року та перераховано наступні видаткові накладні: №РН-Р-00047 від 28.06.09 року; №РН-Р-00053 від 03.07.09 року; №РН-Р-00054 від 07.07.09 року; №РН-Р-00055 від 10.07.09 року; №РН-Р-00056 від 13.07.09 року; №РН-Р-00057 від 14.07.09 року; №РН-Р-00060 від 16.07.09 року; №РН-Р-00069 від 23.07.09 року; №РН-Р-00067 від 24.07.09 року; №РН-Р-00072 від 05.08.09 року, складені відповідно до чинного законодавства та договору постачання №01-06/09 від 01.06.09 року (том 2, а.с. 145).

У судовому засіданні відповідач, заперечуючи частково проти позову, послався на те, що старий та новий кредитори (позивач) не повідомили його про укладення останньої додаткової угоди, що, на його думку, порушує його охоронювані законом права.

Дослідивши ці доводи відповідача, суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 510 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Кредитор у зобов’язанні може бути замінений у разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст. 512 ЦКУ)

          Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 Кодексу).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

          Згідно приписам ст.516 Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

          З наявних у справі доказів вбачається, що позивач (новий кредитор) та старий кредитор, уклавши договір про відступлення права вимоги та додаткові угоди до нього, повністю дотрималися вимог чинного законодавства.

          Позивач надав до справи документальні докази щодо того, що відповідач станом на день вирішення цього спору по суті не виконав своїх зобов’язань у спірній частині перед старим кредитором (лист ТОВ «Макбудінвест» від 13.08.10 року за вих.№33/203).

          Дослідивши доводи відповідача про те, що поставка товару на підставі видаткової накладної №РН-Р-00072 від 05.08.09 року на суму 130.829,89 грн. мала місце поза рамками вищезгаданих договорів постачання, суд не погоджується з ними, оскільки у рахунку-фактурі №СФ-Р-00097 від 05.08.09 року на суму 130.829,89 грн. мається посилання на договір постачання №01-06/09 від 01.06.09 року як на підставу правовідносин за цим платежем (том 1, а.с.144).

          Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей, вказаних як у видатковій накладній №РН-Р-00072 від 05.08.09 року, так і у вищезгаданому рахунку-фактурі, відповідачем у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не спростовано.

          Крім доводів позивача та наданих ним доказів, він також підтверджується податковою звітністю відповідача за серпень 2009 року, витребуваною судом та долученою до справи (том 1, а.с.113-140).

          Суд вважає, що доводи відповідача про те, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з цим позовом, оскільки час сплати вартості товару, отриманого на підставі видаткової накладної №РН-Р-00072 від 05.08.09 року, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач був обізнаний з приводу наявності такого боргу та необхідності його сплати на користь позивача, - що підтверджується вищезгаданими:

актом взаємозвірки станом на 01.01.10 року;

письмовим повідомлення позивача на адресу відповідача про заміну кредитора;

рахунком-фактурою від 05.08.09 року за №СФ-Р-00097;

          податковою звітністю відповідача за серпень 2009 року;

іншими доказами.

          Виходячи з вищезазначених обставин, позивач, керуючись чинним законодавством України та умовами вищезгаданих договорів, визначив основний борг у сумі 159344,46 грн., який складається з частки боргу у розмірі 28154,57 грн., який виник у відповідача станом на 31.07.09 року, та з вартості товару у сумі 130829,89 грн., отриманого відповідачем 05.08.09 року.

На суму основного боргу у розмірі 159344,46 грн. позивач нарахував:

          пеню за період з 05.09.09 року по 03.02.10 року у сумі 8008,00 грн.;

          інфляційні нарахування за той же період у сумі 8594,00 грн., а всього 175946,46 грн., які він просить стягнути з відповідача.

          Останній позов визнав частково –на суму основного боргу у розмірі 28154,57 грн.

          ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обо’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для них права та зобов’язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), - тобто з відстрочкою в 30 днів (п.3.1 договорів постачання).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач вчинив такі дії не у повному обсязі, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Так, згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення пені встановлено скорочений –річний –термін позовної давності.

          Позивач дотримався вимог чинного законодавства при нарахуванні пені.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом взято до уваги те, що позивач відповідно до п.28 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»звільнений від сплати державного мита у разі звернення з позовом до господарського суду.

Таким чином, відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у сумі 1759,46 грн. (1% від вартості позову).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 року №825 з відповідача на користь Державного бюджету України також підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інвестхолдінг», ідентифікаційний код 33846041, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Т.Г.Шевченка,7, - на користь Підприємства, заснованого на власності об’єднання громадян «Лідер»Макіївської міської спілки інвалідів «Надія», ідентифікаційний код 34400571, яке знаходиться за адресою: м.Макіївка, вул. Лихачова,60 Донецької області, - основний борг у сумі 159344 (сто п’ятдесят дев’ять тисяч триста сорок чотири) грн. 46 коп., пеню у сумі 8008 (вісім тисяч вісім) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 8594 (вісім тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Інвестхолдінг», ідентифікаційний код 33846041, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Т.Г.Шевченка,7, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську, МФО 804013, ОКПО: 24046582; КБК: 22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 1759 (одна тисяча сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 46 коп.; наказ видати Ленінській об’єднаній державній податковій інспекції у місті Луганську;

31217264700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську, МФО 804013, ОКПО: 24046582; КБК: 22050003, символ звітності банку –264, - державне мито у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          На підставі ст. 85 ГПК України за згодою сторін у судовому засіданні 16.08.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 18 серпня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа