Рішення № 10906583, 12.08.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.10                                                                                 Справа № 17/146

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "Укрстандарт-2009", м. Єнакієве Донецької області

до Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 30 527 грн. 82 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Волик Н.В., дов. № 17/3 від 17.05.10, Чугай В.В., дов. № 11/08-55 від 21.12.09,

від відповідача – Данілкіна С.В., дов. № 01/4-10-651 від 21.12.09

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ПП "Укрстандарт-2009", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19784,02 грн., 3% річних –1481,36 грн. та інфляційні нарахування –9262,44 грн, загалом –30527,82 грн. за договором поставки № 27/08-1/162 від 23.08.07 та судові витрати.

У судовому засіданні заявою за № 10/8-03 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19784,02 грн., 3% річних –1526,36 грн. та інфляційні нарахування –8170,80 грн, загалом –29481,71 грн.

Оскільки позивач скористувався своїм правом щодо зменшення розміру позову, наданим йому ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд, вирішуючи цей спір, виходить з розміру позовних вимог, викладених у поданій заяві.

Відповідач, ДП "Первомайськвугілля", відзивом на позовну заяву, поданим у судовому засіданні, з позовними вимогами погодився у повному обсязі.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 27/08-1/162 від 23.08.07, за яким позивач за накладною № 823 від 17.10.07 поставив продукцію на суму 19784,02 грн., а відповідач прийняв цю продукцію та не розрахувався за неї, борг на час розгляду справи складає 19784,02 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3% річних в сумі в сумі 1526,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 8170,80 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 27/08-1/162 від 23.08.07, за яким позивач за накладною № 823 від 17.10.07 поставив продукцію на суму 19784,02 грн., а відповідач прийняв цю продукцію та не розрахувався за неї, борг на час розгляду справи складає 19784,02 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем правомірно нараховані 3% річних в сумі в сумі 1526,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 8170,80 грн. за весь час прострочення оплати.

Вирішуючи цей спір, суд врахував і таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми позовних вимог у повному розмірі і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність заборгованості у заявленому розмірі, з чим погодився відповідач у наданому відзиві, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

При подачі позову позивачем сплачене держмито за п/д № 38 в розмірі 305,61 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому зайво сплачене мито підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Первомайськвугілля", Луганська обл., м. Первомайськ, вул. Куйбишева, 18-а, код 32320594, на користь позивача, ПП "Укрстандарт-2009", 86400, Донецька обл., м. Єнакієве, вул. Марата, 1, код 36887080, заборгованість у розмірі 19784,02 грн., 3% річних –1526,36 грн. та інфляційні нарахування –8170,80 грн, загалом –29481,71 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –294,82 грн. та інформаційно-технічні витрати –227,91 грн.

3. Повернути позивачу, ПП "Укрстандарт-2009", 86400, Донецька обл., м. Єнакієве, вул. Марата, 1, код 36887080, з державного бюджету зайво сплачене мито у розмірі 0,32 грн.

Підставою повернення зайво сплаченого держмита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 16.08.10.

Суддя                               А.Г.Ворожцов