Рішення № 10906037, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/36911.08.10                               

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Люлана»

до Державного підприємства «Укррезерв»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача           Гадомський Д.В. –предст.

Від Відповідача           Луценко А.В., Кириленко С.М. –предст.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люлана»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укррезерв»та просить стягнути з останнього 531169,52 грн. заборгованості, 18956,53 грн. інфляційних втрат, 39783,90 грн. пені, 5837,37 грн. 3 % річних від суми заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що ним за Договором купівлі-продажу пшениці № 137 від 01.12.2009 недоотримано від Відповідача 163,00 тони пшениці за ціною 1290,00 грн. за одну тону на загальну суму 210270,00 грн., а за Договором № 154 від 25.01.2010 Відповідач недопоставив Позивачу 263,032 тони пшениці за ціною 1220,00 грн. за одну тону на суму 320899,52 грн. Обумовлений зазначеними договорами товар Позивачу не поставлений, тому в силу умов цих договорів та положень Цивільного кодексу України Позивач просив стягнути з Відповідача штрафні санкції.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав заявлені вимоги частково. Так, заборгованість по Договору № 154 від 25 січня 2010 року Відповідачем визнається в повному обсязі. В заперечення позову Відповідач стверджує, що за Договором № 137 від 01.12.2009 Позивачем було повністю отримано оплачену партію товару, а Відповідачем повністю виконано свої зобов’язання за вказаним договором.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2009 року між Державним підприємством «Укррезерв»(далі –Відповідач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люлана»(далі –Позивач, Покупець) укладено Договір № 137 купівлі-продажу (далі –Договір-1), відповідно до умов якого Відповідач зобов’язувався передати, а Позивач прийняти та оплатити пшеницю державного резерву на умовах EXW «Франко-склад»відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 та згідно з умовами Договору.

Відповідно до положень Договору-1 Покупець здійснює попередню оплату на підставі рахунку-фактури Продавця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, зазначений у реквізитах до договору (п. 3.1 Договору-1).

Пунктом 3.3 Договору-1 передбачено, що протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту здійснення оплати Продавець надає Покупцю накладну та довіреність на отримання оплаченої партії товару.

На виконання Договору-1 Позивачем було перераховано Відповідачу грошові кошти за пшеницю на загальну суму 20590980,00 грн., отримання яких не заперечується Відповідачем.

В свою чергу, Відповідачем було надано Позивачу видаткові накладні та довіреності на отримання 15962 тони пшениці, з яких 11 000 тон пшениці 3-го класу врожаю 2007 року та 4962 тони пшениці 4-го класу врожаю 2007 року.

Відповідно до Додатку № 1 від 01.12.2009 до Договору-1 Позивач повинен був отримати оплачений ним товар на наступних Франко-скаладах Продавця: Франко-склад Продавця: м. Полтава, вул. Леніна, 69, ДП «Полтавський КХП»(1399,00 тон пшениці 4-го класу); Франко-склад Продавця: Хмельницька обл., Дунаєвський р-н, смт. Дунаївці, вул. Лермонтова, 1, ДП «Дунаєвський КХП»(3000,00 тон пшениці 4-го класу); Франко-склад Продавця: Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Неполоківці, вул. Магістральна, 43, ДП «Неполоковецький КХП»(3000,00 тон пшениці 3-го класу та 563,00 тон пшениці 4 класу); Франко-склад Продавця: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Шевченка, 47, ДП «Златодар»(8000,00 тон пшениці 3-го класу).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що Позивачем було виписано видаткові накладні, довіреності та акти приймання-передачі на всю оплачену партію пшениці. Проте, фактично Позивачем не було отримано всієї оплаченої за Договором-1 пшениці.

Так, на франко-складі Продавця ДП «Неполоковецький КХП»Позивачем було недоотримано 163 тони пшениці (100 тон пшениці 3-го класу та 63 тони пшениці 4-го класу). Даний факт підтверджується наданими до матеріалів справи складськими квитанціями на зерно № 501 та № 502 від 23 грудня 2009 року, виписаними ДП «Неполоковецький КХП»Позивачу.

Згідно з Додатком № 1 від 01.12.2009 до Договору-1 вартість однієї тони пшениці, як 3-го, так і 4-го класу, становить 1 290,00 грн.

Жодних документів, що свідчили б про виконання Відповідачем своїх зобов’язань по Договору-1 Відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд доходить до висновку, що по Договору-1 Позивачем було недоотримано товару на загальну суму 210270,00 грн.

Крім того, 25 січня 2010 року між Відповідачем та Позивачем укладено Договір № 137 купівлі-продажу (далі –Договір-2), згідно з умовами розділу 1 якого Відповідач зобов’язувався передати, а Позивач прийняти та оплатити пшеницю державного резерву на умовах EXW «Франко-склад»відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 та умов цього договору.

Договір-2 визначає, що Покупець здійснює попередню оплату на підставі рахунку-фактури Продавця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, зазначений у реквізитах до договору (п. 3.1 Договору-2). Протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту здійснення оплати Продавець надає Покупцю накладну та довіреність на отримання оплаченої партії товару (п. 3.3 Договору-2).

На виконання Договору-2 Позивачем перераховано Відповідачу грошові кошти за 9217,050 тон пшениці на загальну суму 11211801,48 грн., що підтверджується платіжними документами, доданими до матеріалів справи.

Відповідачем, в свою чергу, за Договором-2 було передано Позивачу документи (видаткові накладні та довіреності) та відвантажено на умовах «Франко-склад»8954,018 тони пшениці на загальну суму 10923901,96 грн., виходячи із розрахунку вартості пшениці 1 220,00 грн. за одну тону (Додаток № 1 від 25.01.2010 до Договору-2).

Доказів поставки Позивачу 263,032 тони пшениці на виконання умов Договору-2 Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, по Договору-2 Позивачем було недоотримано товару на загальну суму 320899,52 грн. Вказана заборгованість Відповідачем визнається.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Договори № 137 від 01.12.2009 та № 154 від 25.01.2010 є договорами купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем в повному обсязі здійснено перерахування попередньої оплати Відповідачу за придбання обумовленого Договорами товару.

Однак, в порушення умов Договорів обумовлений ними товар Відповідачем в повному обсязі не поставлений Позивачу. Отже зобов’язання, які були взяті Відповідачем, а саме - своєчасна поставка товару на франко-склади Покупця, не виконані.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за вказаними Договорами Позивач звертався до Відповідача з претензіями № 1 (вих. № 121 від 04.03.2010) та № 2 (вих. № 142 від 05.04.2010) щодо погашення заборгованості в розмірі 531169,52 грн.

Однак, грошові кошти в сумі 531169,52 грн. Відповідачем Позивачу не повернуті, станом на час розгляду спору у Відповідача перед Позивачем рахується заборгованість в сумі 531169,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Відповідач повинен був повернути Позивачу грошові кошти у розмірі 531169,52 грн.

Відповідач грошові кошти у розмірі 531169,52 грн. на рахунок Позивача станом на день вирішення справи судом не перерахував, чим порушив вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Укррезерв»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люлана»531169,52 грн. заборгованості.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктами 7.1 Договорів встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення з вартості недоотриманого Покупцем товару (партії товару). В такому разі пеня розраховується з моменту прострочення поставки товару Продавцем.

Сума пені за Договором № 137 від 01.12.2009 та Договором № 154 від 25.01.2010, що заявлена до стягнення з Відповідача, розрахована Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з Державного підприємства «Укррезерв»в сумі 39783,90грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунками суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданими Позивачем, і вважає такі обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Товариством з обмеженою відповідальністю «Люлана»відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Укррезерв»(03150, м. Київ, вул Боженка, 84; м. Київ, вул П.Пестеля, 4, п/р 26009197276800 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код 13677856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люлана»(14005, м. Чернігів, вул. 1-ї Гвардійської Армії, 16, кв. 40; 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 2, кв. 81, р/р 260021108 у ВАТ «Ерсте Банк», м. Київ, МФО 380009; р/р 26000001329254 у ЗАТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, код 35606431) 531169 (п’ятсот тридцять одну тисячу сто шістдесят дев’ять) грн. 52 коп. заборгованості, 18956 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 53 коп. інфляційних втрат, 39783 (тридцять дев’ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 90 коп. пені, 5837 (п’ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 37 коп. - 3 % річних, 5957 (п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят сім) грн. 47 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 19.08.2010