Рішення № 109058312, 16.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14711/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Василяки Д.К.,

за участі секретаря судового засідання Підгородецької І.І.,

за участі представника позивача Марінкевич М.М.

за участі представника Чорноморського міського голови Кузнєцової Л.О.

за участі представника Чорноморської міської ради - Жоріна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чорноморського міського голови Гуляєва Василя Олександровича (проспект Миру, 33, м.Чорноморськ, Одеська область, 68003), Чорноморської міської ради (проспект Миру, 33, м.Чорноморськ, Одеська область, 68001) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 14 жовтня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чорноморського міського голови Гуляєва Василя Олександровича, Чорноморської міської ради, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Чорноморського міського голови Гуляєва Василя. Олександровича № 143-к від 20.09.2022 року «Про звільнення ОСОБА_2 на підставі проведеного службового розслідування»;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальниці Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з 21.09.2022 року;

стягнути з Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2022 року до дати прийняття рішення по суті в даній справі;

допустити рішення в даній справі до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальниці Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з 21.09.2022 року та стягнення на користь ОСОБА_1 з Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця;

стягнути солідарно з Чорноморського міського голови ОСОБА_3 та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди;

стягнути солідарно з Чорноморського міського голови ОСОБА_3 та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 16 736 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 70 коп., з яких: судовий збір за матеріальну вимогу у вигляді грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 грн.; судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) грн. 30 коп.;витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , займала посаду начальниці Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з 01.02.2017 року, згідно розпорядження № 06-к від 24.01.2017р.

Розпорядженням Чорноморського міського голови Василя Гуляєва від 20.09.2022 року № 143-К позивачку звільнено з посади за порушення присяги посадової особи місцевого самоврядування.

Підстави для звільнення були, як зазначає позивач, нібито виявлені під час службового розслідування.

Так, згідно розпорядження міського голови від 18.08.2022 № 239 щодо позивачки, як начальника управління соціальної політики призначено службове розслідування на предмет можливої підміни трудових відносин цивільно-правовими.

За результатом службового розслідування був складений Акт від 09.09.2022 року, згідно якого встановлено, що за період 2020-2022 роки управлінням укладались договори цивільно-правового характеру, в основі яких лежать трудові відносини. Зазначене, на думку членів комісії, є порушенням Присяги посадової особи місцевого самоврядування та є підставою для звільнення.

Позивачка наполягає, що службове розслідування призначено безпідставно, з метою звільнення, а саме звільнення є незаконним.

Позивачка вказує, що єдиною підставою для звільнення була наявність обставин укладання короткострокових цивільно-правових договорів, які вона, як керівник юридичної особи, могла укладати відповідно до законодавства України та своєї посадової інструкції.

Позивачка зазначає, що нею не вчинялось жодних дій, що могли би підривати довіру до неї, як до носія влади, або що призводили би до приниження авторитету органу місцевого самоврядування. Діями позивачки не завдано жодної шкоди ані працівникам, ані керівництву міської ради.

Також позивачка вважає, що у своїй роботі вона завжди керувалась законами України, сумлінно ставилась до поставлених завдань, а тому підстав для звільнення не було.

Ухвалою від 19.10.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17 листопада 2022 року о 10:00 год. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 15.12.2022 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 17.01.2023 року на 10:30 год., з`явилися представник позивача та представники відповідачів.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзивах, вважали позов необґрунтованим, просили у задоволенні відмовити.

02.11.2022 року представник відповідача - Чорноморського міського голови (відповідач - 1) подав до суду відзив на позов, у якому не погоджується з позовом та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що твердження позивача відносно того, що службове розслідування призначено безпідставно, а саме звільнення є незаконним не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах права.

Відповідач -1 вказує, що у зв`язку з тім, що були виявлені факти, що свідчать про недодержання ОСОБА_4 законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов`язків, зокрема у зв`язку з укладанням нею цивільно-правових договорів, за якими виконання функцій, притаманних посадовим особам місцевого самоврядування, покладались на найнятих підрядників, тобто можливе приховування трудових відносин, шляхом їх підміни цивільно-правовими відносинами, 18.08.2022 року прийнято розпорядження Чорноморського міського голови від 18.08.2022 року № 239 «Про проведення службового розслідування стосовно начальника управління начальника соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Тетяни Прищепи».

В процесі проведення службового розслідування встановлено, лише за період з січня 2020 по липень 2022 року, начальником управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Тетяною Прищепою Загалом укладено 25 цивільно-правових договорів.

Службовим розслідуванням встановлено, що у цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини з вищевказаними особами.

При цьому відповідач зауважує, що сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання цивільно-правових правочинів недійсними не може бути безумовним доказом існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин.

Отже відповідач вважає, що факт порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України знайшов своє підтвердження під час проведення службового розслідування.

У зв`язку з наведеним вище комісія рекомендувала міському голові Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області звільнити позивача з займаної посади за порушення присяги посадової особи органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, розпорядженням міського голови Чорноморської міської ради Одеського району Одеської № 143-к від 20.09.2022 року звільнено ОСОБА_5 з посади начальника управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає що звільнення відповідача відбулося цілком законно.

02.11.2022 року від представника відповідача Чорноморської міської ради (відповідач - 2) надійшов відзив на позовну заяву в якому вважає, що доводи зазначені у позові є надуманими, такі що не гуртуються на нормах права тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Розпорядженням Чорноморського міського голови від 18.08.2022 № 239 призначено службове розслідування на предмет можливої підміни трудових відносин цивільно-правовими стосовно начальника управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

За результатами службового розслідування складений Акт від 09.09.2022, згідно якого встановлено, що за період 2020-2022 роки начальником управління укладено понад 25 договорів цивільно-правового характеру, в основі яких лежать відносини, що є порушенням присяги посадової особи трудові місцевого самоврядування та в повній мірі є підставою для звільнення керівника Управління з займаної посади.

Позивач, як керівник окремої юридичної особи, відповідно до норм чинного законодавства, у тому числі норм Положення про управління соціальної політики та посадової інструкції, має право лише в межах своєї компетенції укладати договори, контракти, угоди для забезпечення діяльності управління на підставі яких управління набуває юридичні права та обов`язки.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач доходить висновку, що в основі цивільно- правових договорів, укладених позивачем з найнятими підрядниками лежать саме трудові правовідносини.

Зважаючи на вищевикладене відповідач вважає, що укладаючи договори позивачем фактично здійснено підмінено трудові відносини цивільно-правовими. Надання позивачем трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкодило правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та законами України, а саме: на гідну оплату праці, права щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, тощо.

Вчинивши зазначені дії, на думку відповідача, позивач піддала керівництво Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та місцевий бюджет на імовірність, у разі здійснення територіальним органом Державної служби України з питань праці відповідних перевірок щодо додержання вимог законодавства про працю в органах ради, накладання штрафних санкцій, які відповідно до норм статті 265 КЗпП України обраховуються у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Підмінивши трудові відносини цивільно-правовими, Позивач крім зазначеного вище, вчинила дії поза власними владними повноваженнями, що є суттєвим дисциплінарним проступком.

Відповідач - 2 вважає, що виключні права встановлені діючим законодавством щодо працевлаштування осіб до органів місцевого самоврядування належать до компетенції міського голови.

На підставі зазначених фактів та доводів Розпорядженням Чорноморського міського голови від 20.09.2022 року за № 143-К позивача звільнено з займаної посади за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування, керуючись статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідач - 2 вважає, що позивач своїми діями спрямовує посадових осіб на виконання обов`язків поза їх повноваженнями та незважаючи на наявність значного навантаження на роботу, нехватку робітників для виконання безпосередніх обов`язків та завдань покладених на Управління соціальної політики, про що позивач неодноразово зазначає у своїх зауваженнях та поясненнях з приводу обґрунтування необхідності укладання цивільно-правових договорів. Чим вкотре, завдано негативного впливу авторитету місцевій владі, значного погіршення на репутації органу місцевого самоврядування та порушує присягу службовця органу місцевого самоврядування, в частині невірності службі на блага громади, порушенні охоронюваних прав, свобод та законних інтересів громадян.

15.11.2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача - Чорноморського міського голови.

Представник позивача вказує, що у відзиві, відповідач - 1 посилається на акт службового розслідування де описуються укладені Управлінням договори цивільно-правового характеру з певними громадянами, нібито, без зазначення дати закінчення.

Разом з тим, на думку представника позивача, вказане не відповідає дійсності в кожному з договорів, що укладались Управлінням, був визначений строк закінчення його дії та є акти виконаних робіт. Окрім того, в Акті, зазначались невірні строки появи вакантних посад в Управлінні у 2022 році. При цьому, як зазначає представник позивача, доводи відповідача взагалі нічим не підтверджуються, не надається жодних доказів до відзиву, окрім посилань на вищевказаний акт службового розслідування.

Щодо відправлення позивачем, як начальницею Управління працівників до волонтерського штабу, що підтверджується відповідними наказами, представник позивача вказує, що зазначені дії відбувалися на підставі особистої, усної вказівки відповідача, як Чорноморського міського голови на нараді, що проводилася у березні 2022 року його заступником ОСОБА_6 з ціллю налагодити роботу і обмін інформацією між місцевою владою та волонтерами для подальшої її обробки та відправки компетентним органам, що може бути підтверджено свідками особами, які безпосередньо перебували на даній нараді.

При цьому, представник позивача звертає увагу, що зазначена інформація не відноситься до предмету розгляду даної справи. Обставини, про які вказує відповідач, не були ані підставою для службового розслідування, ані підставою для звільнення Позивачки. Даним обставинам жодна правова оцінка ніким не надавалась.

Представник позивача вказує, що аргументація відповідача щодо співмірності застосованого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не витримує жодної критики. Службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. При цьому, таке порушення ще повинно бути доведене. Звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять і є винятковим видом дисциплінарного стягнення який не може бути застосований лише у разі вчинення дисциплінарних проступків(при їх наявності та доведеності).

Самі висновки комісії з проведення службового розслідування з приводу застосування певного виду дисциплінарного стягнення мають рекомендаційний характер та не є обов`язковими, що надавало змогу відповідачу провести аналіз відповідних висновків, ознайомитися з доказами, знайти невідповідності заявлених обставин з інформацією, викладеною в акті. Але цього зроблено не було, натомість винесено оскаржуване Розпорядження із безпідставним застосуванням найсуворішого дисциплінарного стягнення.

В свою чергу, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Разом з тим, ані комісією, ані відповідачем, як міським головою, не було прийняти до уваги, що за весь період роботи позивача в структурі органів соціального управління (21 рік), до неї не було застосовано жодного дисциплінарного стягнення, натомість остання була неодноразово заохочена почесними грамотами та подяками за сумлінну та віддану працю (копії доказів відповідних обставин надавались разом з позовом. додаток № 21)

При цьому, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. В позові зазначено, що можливість укладання договорів цивільно-правового характеру не забороняється законом та посадовою інструкцією позивача, а необхідність в їх укладанні підтверджувалося об`єктивними обставинами соціально значимих подій у той час та збільшення навантаження на систему. Більш того, укладання цих договорів не призвели до жодних негативних наслідків ані для осіб, з якими вони укладались, ані для органів місцевого самоврядування; ніяким чином не призвело до приниження державного авторитету останнього.

Таким чином, припинення служби в органах місцевого самоврядування у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень, при їх доведеності. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Особа, що вчинила дисциплінарний проступок, у разі його доведення, не може бути звільнена за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Зокрема, кваліфікуючи вказані діяння позивача як порушення Присяги державного службовця, ані комісія зі службового розслідування в своєму Акті, ані відповідач в оскаржуваному розпорядженні, не виклали аргументованих мотивів, з яких вони дійшли висновків, що характер дій позивача, призвели до підриву довіри як носія влади, приниження державного органу, підриву його авторитету і які незворотні наслідки та шкоду було завдано такими діями, що стали несумісними з продовженням служби.

Окрім того, як зазначає представник позивача, аргументів щодо неможливості застосування іншої, ніж передбачено у Акті комісії з проведення службового розслідування, санкції (наприклад, догани) відповідачем у своєму відзиві не надано.

Представник позивача звертає увагу, що припинення служби в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їхнє вжиття не дало бажаного результату.

Водночас, представник позивача вважає, що поза увагою відповідача залишилися такі складові об`єктивної та суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку як шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між дією чи бездіяльністю та шкідливими наслідками, ставленням особи до вказаних дій чи бездіяльності та їхніх наслідків.

Зокрема, в даному випадку, ні в оскаржуваному розпорядженні, ні у акті комісії, не зроблено висновок про настання реальних (а не ймовірних або надуманих) шкідливих наслідків щодо вчинення позивачем дій по укладанню договорів цивільно-правового характеру.

15.11.2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2 - Чорноморської міської ради.

Представник позивача зазначає, що в своїй роботі, позивач завжди керувалася нормами чинного законодавства України та посадовою інструкцією начальника управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області, згідно з п.1.10 якої, вона наділена повноваженнями укладати в межах своєї компетенції договори, контракти, угоди для забезпечення діяльності управління, видає довіреності.

Про належне виконання позивачем своїх службових обов`язків, як вказує представник позивача, додатково свідчить і той факт, що за весь період роботи в структурі органів управління соціальної політики позивач жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, натомість була неодноразово нагороджена почесними грамотами, подяками та відзнаками за сумлінну працю.

Щодо тверджень відповідача 2 відносно того, що в основі цивільноправових договорів, укладених управлінням соціальної політики з нанятими підрядниками, лежать саме трудові відносини, представник позивача зазначає, що надана оцінка повністю співпадає із суб`єктивною думкою членів комісії зі службового розслідування при складанні акту, зробленими поза межами їх повноважень. Це свідчить про те, що перед складанням зазначеного відзиву, відповідачем не було проведено аналізу відповідності викладеного в Акті чинному законодавству України та співвідношення зробленого висновку з реальними обставинами по справі. В свою чергу, практика укладання цивільно-правових договорів є розповсюдженою в органах місцевого самоврядування.

В заперечення відносно тверджень відповідача 2 щодо наявності в діях позивача ознак порушень ст.22 ЗУ «Про запобігання корупції» у зв`язку із відрядженням позивачем осіб, що працювали в управлінні до волонтерського штабу, представник позивача зазначає, що зазначені дії відбувалися на підставі особистої, усної вказівки Чорноморського міського голови, на нараді, що проводилася у березні 2022 року його заступником ОСОБА_6 з ціллю налагодити роботу і обмін інформацією між місцевою владою та волонтерами для подальшої її обробки та відправки компетентним органам.

При цьому, представник позивача зазначає, що зазначена інформація не відноситься до предмету розгляду даної справи.

Вказуючи у своєму відзиві про порушення права фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, на думку представника позивача, відповідачем не враховано, що жодної скарги від відповідних осіб про порушення їх прав до міської ради або до контролюючих органів не надходило. При цьому, на винагороду за договором цивільно-правового характеру, як і на зарплату штатних працівників, нараховується ЄСВ, а також утримується із неї ПДФО і військовий збір.

Згідно положення про управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області № 121-VIII від 22.10.2021р., управління соціальної політики утворено Чорноморською міською радою є виконавчим органом міської ради, підзвітним і підконтрольним їй, підпорядкованим виконавчому комітету міської ради і міському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади та Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації.

Отже, Управління соціальної політики не є установою, що перебуває у комунальній власності територіальної громади. Зазначене, як вважає представник позивача, спростовує твердження відповідача про наявність у членів комісії працівників міської ради компетенції щодо виявлення порушень у сфері законодавства про працю.

Щодо тверджень відповідача 2 відносно порушення позивачем присяги державного службовця, представник позивача зазначає, що звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять. Можливість укладання договорів цивільно-правового характеру не забороняється законом та посадовою інструкцією позивача, а необхідність в їх укладанні підтверджувалося об`єктивними обставинами соціально значимих подій у той час та збільшення навантаження на систему. Більш того, укладання цих договорів не призвели до жодних негативних наслідків ні для осіб, з якими вони укладались, ні для органів місцевого самоврядування; ніяким чином не призвело до приниження державного авторитету останніх. Припинення служби в органах місцевого самоврядування у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень, при їх доведеності. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності. Особа, що вчинила дисциплінарний проступок, у разі його доведення, не може бути звільнена за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. Подібний правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №803/1303/16, від 05 червня 2019 року у справі №826/13803/16, від 14 квітня 2020 року у справі №815/6549/16, від 28 січня 2021 року у справі №803/1564/16, від 26 травня 2022 року, справа № 420/6190/20.

Зокрема, кваліфікуючи вказані діяння позивача як порушення Присяги державного службовця, комісія зі службового розслідування в своєму Акті, як вказує представник позивача, не виклала аргументованих мотивів, з яких вони дійшли висновків, що характер дій позивача, призвели до підриву довіри як носія влади, приниження державного органу, підриву його авторитету і які незворотні наслідки та реальну шкоду було завдано такими діями, що стали несумісними з продовженням служби. Згідно з усталеною судовою практикою, припинення служби в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їхнє вжиття не дало бажаного результату.

Водночас, на думку представника позивача, поза увагою відповідачів залишилися такі складові об`єктивної та суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку як шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між дією чи бездіяльністю та шкідливими наслідками, ставленням особи до вказаних дій чи бездіяльності та їхніх наслідків. В даному випадку, ані в оскаржуваному розпорядженні, ані в акті комісії, не зроблено висновок про настання реальних (а не ймовірних або надуманих) шкідливих наслідків щодо вчинення позивачем дій по укладанню договорів цивільно-правового характеру.

21.11.2022 року від представника відповідача 2 Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області надійшли заперечення на відповідь на відзив в якому зазначає, що з відповідей на відзиви відповідачів вбачається, що позивач та відповідачі надають різну правову оцінку укладеним Управлінням соціальної політики цивільно-правовим договорам (договори ЦПХ), позивач вважає, що комісія не мала повноважень на здійснення перевірки договорів ЦПХ, позивач вважає, що шкоди місцевій владі та особам які працювали за договорами ЦПХ не завдано та позивач наполягає на повідомленні обставин при яких міському голові стало відомо про укладення договорів ЦПХ. З приводу різної оцінки договорів ЦПХ остаточну правову оцінку природі спірних договорів, на думку відповідача, має надати суд.

Отже, вказаним на думку відповідача 2 завдано шкоди як робітникам так і місцевій владі. З приводу повідомлення обставин при яких міському голові стало відомо про укладення договорів ЦПХ. Листом голови комісії з проведення службового розслідування Внутр-4604-2022 від 06.09.2022 позивачці повідомлялось, що: «Підставою для проведення даного службового розслідування стала інформація, повідомлена безпосередньо позивачкою керівництву Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області щодо укладення позивачкою, як керівником управління соціальної політики договорів цивільно-правового характеру, за якими роботи за вакантними посадами в управлінні виконувались найнятими підрядниками та виниклим з цього приводу обґрунтованим сумнівом щодо правомірності дій позивачки».

Заслухавши вступне слово представника позивача та представників відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини: ОСОБА_1 перебувала на посаді начальника Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

18.08.2022 року головою Чорноморської міської ради прийнято розпорядження №239 «Про проведення службового розслідування стосовно начальника управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Тетяни Прищепи», у зв`язку з наявністю фактів, що можуть свідчити про недодержання начальником управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області ОСОБА_1 законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов`язків, зокрема, укладання цивільно-правових договорів, за якими виконання функцій, притаманних посадовим особам місцевого самоврядування, покладались на найнятих підрядників, тобто вчинялось приховування трудових відносин, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (зі змінами), п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до зазначеного розпорядження вирішено провести службове розслідування відносно начальника управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області ОСОБА_1 щодо можливої підміни трудових відносин цивільно-правовими. Встановлено строк проведення службового розслідування з 18 серпня 2022 року по 09 вересня 2022 року з можливістю подальшого продовження строку в межах, передбачених пунктом 3 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950. Для проведення службового розслідування вирішено утворити комісію та затвердити її у такому складі: голова комісія: ОСОБА_7 уповноважений з антикорупційної діяльності; члени комісії: Андрій Березніченко головний спеціаліст юридичного відділу управління державної реєстрації прав та правового забезпечення; Рита Попова головний спеціаліст з кадрових питань відділу освіти; Михайло Червачов головний спеціаліст відділу інформаційних технологій та з питань доступу до публічної інформації.

Повідомленням уповноваженого з антикорупційної діяльності, голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_8 інформовано, що відносно ОСОБА_2 проводиться службове розслідування та запропоновано надати пояснення з приводу укладання позивачем цивільно-правових договорів у період з 2020 року по 2022 рік включно; надати копії положень відділів та секторів, які входять до складу управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

26.08.2022 року за №Внутр-4364-2022 ОСОБА_9 звернулась з листом до Голови комісії з проведення службового розслідування в якому на виконання листа голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_8 зазначено, що штатна чисельність Управління складає 47,5 одиниць. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну стало серйозним викликом для системи соціального захисту населення. З 24 лютого об`єм роботи Управління значно збільшився так, Чорноморськ займає трете місце в Одеській області за кількістю зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб (4110 осіб станом на 25.08.2022р.). В той же час, за період лютий - липень 2022 року кількість працівників Управління зменшилась: станом на 08.08.2022 кількість вакантних посад складала 5 одиниць, а саме: відділ грошових виплат і компенсацій - 4 од. спеціаліста I категорії; сектор автоматизації обробки інформації, аналізу та моніторингу - 1 од. спеці спеціаліста І категорії. Про збільшення об`єму роботи та необхідність заповнення вакантних посад позивачем неодноразово доповідалось міському голові в усному порядку. Наприкінці липня місяця в Управлінні мала місце велика завантаженість працівників, пов`язана з одночасним проведенням нарахування різних видів соціальних допомог, пільг, субсидій, що обумовлено строками, затвердженими в відповідних постановах Кабінету Міністрів України. З цього приводу позивачем була направлена доповідна записка міському голові № Внутр-3769-2022 від 04.08.2022, в якій детально було описано ситуацію щодо завантаженості працівників Управління. В той же час, з метою недопущення зростання соціальної напруги серед одержувачів та оперативного обслуговування населення, з огляду на незаповнення вакантних посад, було прийнято рішення про укладання 3-х короткострокових договорів цивільно-правового характеру для виконання певного обсягу робіт: видачі довідок, оформлення запитів, реєстрації заяв, тощо. Договір ЦПХ № 2 від 19.07.2022р. з ОСОБА_10 на строк з 20 по 31 липня 2022 р.; договір ЦПХ № 3 від 22.07.2022 р. з ОСОБА_11 на строк з 25 по 31 липня 2022p.; договір ЦПХ № 4 від 22.07.2022р. з ОСОБА_12 на строк з 25 по 31 липня 2022 p. Очевидно, що вказані договори не є трудовими, оскільки: договори є короткостроковими (від 5 до 10 днів); предметом договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (прийом та обробка заяв, видача довідок, оформлення запитів); відсутність обов`язку виконавця підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку; у договорах визначена ціна роботи (винагорода), яка сплачується виконавцю після підписання акту виконаних робіт, та вказано, що вона може змінюватись залежно від виконаної роботи; для виконавця договорами передбачена цивільно-правова відповідальність: усунення недоліків, відшкодування збитків; результат виконання роботи зафіксовано у відповідних актах-звітах про виконання робіт, в яких вказані конкретні об`єми виконаної роботи кількість прийнятих та оброблених заяв, кількість оформлених запитів. У січні 2022 року з метою належного обслуговування програмного забезпечення, баз даних та отримання якісних послуг IT-спеціаліста, укладався договір цивільно-правового характеру № 1 від 04.01.2022 з ОСОБА_13 на виконання робіт з підтримки працездатності баз даних, підготовки баз до формування виплатних відомостей та ін. Роботи були виконані належним чином, що підтверджується актами виконаних робіт. Про вказане позивач зазначила у доповідній записці міському голові № Внутр-3831-2022 від 09.08.2022. Щодо повноважень на укладання таких договорів, позивач зазначила, що згідно п. 3 Положення про управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (нова редакція), затвердженого рішенням Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 22.10.2021 № 121-VIII, Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, установах банку, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням та інші атрибути юридичної особи. Як юридична особа управління укладає договори, контракти, на підставі яких набуває юридичні права та обов`язки. Згідно п. 1.10 Посадової інструкції начальника управління соціальної політики, начальник управління укладає в межах своєї компетенції договори, контракти, угоди для забезпечення діяльності управління, видає довіреності. Відтак, укладення договорів цивільно-правового характеру начальником управління як керівником юридичної особи відбулось в межах наданих законодавством повноважень.

02.09.2022 року позивачем надано Голові комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_14 зауваження №Внутр-4567-2022 в якому зазначено, що відповіді на її лист не надано та позивач просила у строк до 6 вересня 2022 року надати відповідь на клопотання позивача, оскільки їй, як особі, стосовно якої проводиться службове розслідування, до теперішнього часу невідомо, що стало підставою для його проведення, та які саме факти розслідуються. Також просила повідомити, чи проведено опитування вказаних нею осіб та чи долучені копії договорів до матеріалів розслідування.

Також позивачем направлено клопотання на ім`я Голові комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_14 від 02.09.2022 в якому позивач просила провести опитування спеціаліста відділу інформаційних технологій та з питань доступу до публічної інформації виконавчого комітету Чорноморської міської ради ОСОБА_15 на предмет того, чи надавав він послуги (виконував роботи) виконавчому комітету ради за цивільно-правовим договором у період 2020-2021 pp.; провести опитування працівника відділу надання адміністративних послуг управління забезпечення діяльності Центру надання адміністративних послуг Рябої Вікторії Михайлівни на предмет того, чи надавала вона послуги (виконувала роботи) виконавчому комітету ради за цивільно-правовим договором у період 2020-2021 pp. провести опитування начальника юридичного відділу управління державної реєстрації прав та правового забезпечення Чорноморської міської ради ОСОБА_16 на предмет того, чи погоджувались (візувались) юридичним відділом (за якими працівниками) укладені виконкомом цивільно-правові договори у період 2020-2022 pp. Провести опитування начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності виконавчого комітету Чорноморської міської ради ОСОБА_17 щодо фактів здійснення оплати виконавчим комітетом ради за цивільно-правовими договорами у період 2020-2022 рр., якими саме договорами та у яких сумах. Долучити до матеріалів цього службового розслідування копії договорів з ОСОБА_15 та ОСОБА_18 та всіх цивільно-правових договорів, укладених виконавчим комітетом Чорноморської міської ради у період 2020-2022 pp.. a також актів виконаних робіт за цими договорами.

06.09.2022 року на звернення ОСОБА_1 головою комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_19 надано відповідь в якій зазначено, що підставою для проведення даного службового розслідування стала інформація, повідомлена безпосередньо позивачем керівництву Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області щодо укладання ОСОБА_1 , як керівником управління соціальної політики договорів цивільно-правового характеру, за якими роботи за вакантними посадами в управлінні виконувались найнятими підрядниками та виниклим з цього приводу обґрунтованим сумнівом щодо правомірності дій позивача.

06.09.2022 року позивачем були надані зауваження голові комісії №внутр-4642-2022 в яких зазначила, що перебуваючи на посаді начальника управління соціальної політики вона є посадовою особою органу місцевого самоврядування - Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Як вбачаються з листів та запитів голови комісії, завданням цього розслідування є ретельне дослідження укладених управлінням цивільно-правових договорів у 2020 році на предмет підміни ними трудових відносин.

За результатами службового розслідування складено акт від 09.09.2021 року.

В акті службового розслідування вказано, що комісія з проведення службового розслідування прийшла до висновку, що в основі цивільно-правових договорів, укладених ОСОБА_4 з найнятими підрядниками лежать саме трудові правовідносини.

На підставі акту службового розслідування від 09.09.2022 року Чорноморською міською головою Василем Гуляєвим прийнято розпорядження від 20.09.2022 року №143 К, яким звільнено ОСОБА_1 20 вересня 2022 року з посади начальника управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського район Одеської області за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Вказане розпорядження погоджено заступником міського голови Романом Тєліповим, начальником управління ДРП та ПЗ Дмитром Скрипниченком, уповноваженим з антикорупційної діяльності ОСОБА_19 , керуючою справами Наталією Кушніренко із зауваженнями в яких вважає, що підстави для звільнення ОСОБА_1 відсутні або є недостатніми для звільнення. Захід дисциплінарного стягнення не співмірний з виявленими комісією обставинами.

Крім того, позивачем подані зауваження від 12.09.2022 року №Внутр-4810-2022 до Акту службового розслідування від 09.09.2022 року в яких вважає, що висновки акту є необгрунтованими та зробленими поза межами компетенції, а саме розслідування - проведеним необ`єктивно та упереджено.

ОСОБА_1 вважає розпорядження міського голови від 20.09.2022 року №143 про її звільнення незаконним, у зв`язку з чим звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке: статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III).

Відповідно до ст.1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 2493-IIІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з приписами статті 4 Закону № 2493-IIІ, служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Згідно зі статтею 11 Закону №2493-IIІ, громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки".

Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.

Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом.

Підписаний текст Присяги зберігається за місцем служби.

Про складення Присяги робиться запис у трудовій книжці із зазначенням дати складення Присяги.

Особа, яка відмовилася від складення Присяги (за винятком осіб, обраних на посади, зазначені в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), вважається такою, що не вступила на посаду, а рішення про її призначення, обрання чи затвердження вважається таким, що втратило юридичну силу.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 2493-IIІ, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, зокрема, у разі порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (далі -Порядок № 950).

Пунктом 1 Порядку № 950 визначено випадки в яких може бути проведено службове розслідування. Один з таких випадків - недодержання особою законодавства про службу в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 даного Порядку рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем`єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Пункту 8 Порядку № 950. За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

Спірні правовідносини у справі виникли з приводу звільнення позивача зі служби в органах місцевого самоврядування за порушення Присяги.

Положеннями статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки".

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі, зокрема, порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону (абзац другий частини першої статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Верховний Суд, неодноразово аналізуючи в своїх рішеннях текст присяги державного службовця (міститься в Законах України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII та від 10 грудня 2015 року № 889-VIII), який є майже аналогічним тексту Присяги посадової особи місцевого самоврядування, дійшов таких правових висновків.

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

За такого правового регулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок не може бути звільнений за порушення Присяги якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

З огляду на схожість змісту присяг державного службовця та посадової особи органу місцевого самоврядування, а також мети, з якою ці особи приймають відповідну Присягу, вступаючи на службу, ця правова позиція є застосовною до спірних правовідносин та підлягає врахуванню судом.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі №1340/5975/18 та від 29.01.2020 у справі № 452/1661/16-а, від якої суд не знаходить підстав для відступу.

Пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 950) визначено випадки в яких може бути проведено службове розслідування. Один з таких випадків - недодержання особою законодавства про службу в органах місцевого самоврядування.

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем`єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа (пункт 2 Порядку № 950).

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов`язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення; висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру, обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (абзац 1, 2, 3 пункту 8 Порядку № 950).

Щодо посилання відповідача 1 на те, що позивач посягає на права міського голови, оскільки ст. 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України, суд вказує, що відповідно до посадової інструкції начальника управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області, а саме згідно з п.1.10 якої наділена повноваженнями укладати в межах своєї компетенції договори, контракти, угоди для забезпечення діяльності управління, видає довіреності.

У зв`язку із чим, суд вважає, що укладення договорів цивільно-правового характеру позивачем, як керівником юридичної особи знаходилось в межах наданих законодавством повноважень що сторонами не заперечується. Договори дійсні, протиправними не визнавались.

Крім того, доказів порушень у сфері законодавства про працю, допущених управлінням соціальної політики за період 2020 2022 рр. відповідачами не надано.

Щодо висновків що договори, укладені з фізичними особами, не спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій суд зазначає, що вказані договори не мають всіх ознак трудових договорів, оскільки є короткостроковими, предметом договору є виконання його стороною певного обсягу робіт, в договорах вказана відсутність обов`язку виконавця підпорядковуватися правилам внутрішнього розпорядку. У договорах також визначена ціна роботи (винагороди), яка сплачується виконавцю після підписання акту виконаних робіт, та вказано, що вона може змінюватися залежно від виконаної роботи. Для виконавців договорами передбачена цивільноправова відповідальність, усунення недоліків відшкодування збитків. Результат виконання роботи було зафіксовано у відповідних актах-звітах про виконання робіт.

Відносно посилання відповідача про порушення права фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, судом не встановлено наявності скарг від відповідних осіб про порушення їх прав до міської ради або до контролюючих органів.

Щодо висновків викладених в оскаржуваному Розпорядженні № 143-к відносно піддання керівництва ради та місцевого бюджету ймовірності накладання штрафних санкцій з боку Держпраці, суд вказує, що відповідачами не було доведено що за період 2020-2022рр. з боку органів Держпраці, ані інших контролюючих органів виявлені будь-які порушення, допущених управлінням соціальної політики, що в свою чергу вказує на безпідставність висновків службового розслідування.

Обираючи захід стягнення, у вигляді звільнення позивача за порушення Присяги, відповідач, повинен був обґрунтувати неможливість застосувати до позивача заходи дисциплінарного стягнення, передбачені статтею 147 КЗпП України, вказавши, що позивачем вчинено надзвичайно тяжкий проступок, як за фактом, так і за наслідками, до яких він призвів, а дії позивача свідчать про порушення Присяги, а не дисциплінарного проступку.

Відповідачем не наведено конкретних дій (бездіяльності), вчинених (допущеної) позивачем, які б свідчили про скоєння ним проступку (вчинку) проти інтересів служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків, тобто не доведено саме факту порушення позивачем Присяги, регламентованої статтею 11 Закону № 2493-III.

Оцінюючи, чи відповідало застосоване до позивачки дисциплінарне стягнення критеріям обґрунтованості та пропорційності, суд зазначає про те, що такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу та повинен застосовуватись у виняткових випадках і за вчинення особливих дисциплінарних проступків.

Крім того, згідно акта висновки службового розслідування, відповідачами не наведено обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

Водночас відповідач, усупереч вказаному, належним чином не обґрунтував необхідність застосування до позивачки найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та неможливість застосування іншого, крім звільнення виду дисциплінарного стягнення, при тому, що остання за час перебування на посаді не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, так само відповідачем не враховані заохочення позивача за успіхи в роботі.

Вказане свідчить про неповноту проведеного службового розслідування та порушення відповідачем 2 порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення. При цьому судом встановлено відсутність у діях позивача порушення Присяги, передбаченої ст.11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

За таких обставин, оскаржуване розпорядження міського голови, яким позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосуванням найжорсткішого виду дисциплінарного стягнення, є безпідставним і необґрунтованим.

Підсумовуючи наведене, суд робить висновки, що спірне розпорядження не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам законності, обґрунтованості, правомірності, добросовісності, розсудливості та пропорційності, а відтак підлягає скасуванню.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Таким чином, враховуючи наведені висновки суду щодо протиправності оскаржуваного рішення про звільнення позивача, суд приходить до висновку про необхідність його скасування, та враховуючи вимоги частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, є необхідним поновити позивача на посаді начальниці Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з 21.09.2022 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 13.08.2020 у справі №821/3795/15-а, зокрема пунктах 46-48 зазначеної постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що за приписами частини першої статті 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До спірних правовідносин суд застосовує Порядок обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Так, відповідно до положень п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому, згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Управління соціальної політики Чорноморської ради Одеського району Одеської області №1081/2 від 20.09.2022 року середньоденна заробітна плата позивача складає 1488, 26 грн.

Таким чином, сума середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу становить 1488,26/86/роб.дні з 21.09.2022 р. по 18.01.2023/ х 948,85грн/, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням цих положень рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, - підлягає негайному виконанню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути:

- порушення майнових (ст.386, ст.396 ЦК України);

- особистих немайнових прав особи (ст.280 ЦК України), а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом або розірвання договору (ст.611 ЦК України);

- прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.1167 ЦК України);

- заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров`я або смерті особи (ст.1168 ЦК України) тощо.

Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених ч.2 ст.1176 ЦК України.

Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадках:

- поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво;

- відшкодування шкоди, завданої майну та здоров`ю (наприклад, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);

- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства, прокуратури або суду;

- вчинення корупційного діяння;

- вчинення злочину;

- пошкодження майна;

- завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;

- та інші випадки порушення прав особи.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у цій частині, так як позивачем протягом судового розгляду справи не наведено достатніх доказів завдання моральної шкоди з боку відповідача.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 16736 грн. 70 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у сумі 16736,70 грн. позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 30.09.2022; копію ордеру, копію рахунку-фактури; копію квитанції про оплату по договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чорноморського міського голови Гуляєва В.О. (проспект Миру, 33, м.Чорноморськ, Одеська область, 68003), Чорноморської міської ради (проспект Миру, 33, м.Чорноморськ, Одеська область, 68001) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Чорноморського міського голови Гуляєва Василя Олександровича № 143-к від 20.09.2022 року «Про звільнення ОСОБА_2 на підставі проведеного службового розслідування».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальниці Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з 21.09.2022 року.

Стягнути з Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 вересня 2022 року по 18 січня 2023 року (по день ухвалення рішення) у розмірі 127990 гривень 36 копійок, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальниці Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області з 21.09.2022 року та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 32741 гривень 80 копійок з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Чорноморської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1736 грн. 70 копійок.

Стягнути з Чорноморської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу 5000 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Враховуючи періодичну відсутність електроенергії у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, тривалість повітряних тривог, знаходження судді на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано суддею 16.02.2023 року.

Суддя Д.К. Василяка