Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/18794/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди
встановив:
19 грудня 2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) (далі позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сколівської міської ради (ЄДРПОУ: 04056262; адреса місцезнаходження: 82600, Львівська область, Стрийський район, місто Сколе, майдан Незалежності, будинок 1) (далі відповідач), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Сколівської міської ради Львівської області, прийняте на ХХХ сесії VIII скликання № 3251 від 17.11.2022 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: с. Підгородці, Стрийський район, Львівська область), з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 »;
зобов`язати Сколівську міську раду (код ЄДРПОУ: 04056262) надати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці, Стрийського району, Львівської області;
стягнути зі Сколівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056262) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сколівської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056262) судовий збір у розмірі 1980,80 грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 06 травня 2021 року вона звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці Стрийського району Львівської області за рахунок земель комунальної власності, що знаходяться у розпорядженні Сколівської міської ради. До клопотання було додано всі необхідні документи, у відповідності до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, зокрема: графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та довідки про присвоєння РНОКПП. Через те, що клопотання не було розглянуто у відведені законом строки, позивач звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання бездіяльності Сколівської міської ради протиправною та зобов`язання вчинити дії.
06 жовтня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд по справі № 380/8644/22 частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправною бездіяльність Сколівської міської ради щодо неприйняття рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовно площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці, Стрийського району Львівської області та зобов`язав Сколівську міську раду (адреса місцезнаходження: 82600, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Сколе, майдан Незалежності, будинок 1; ЄДРПОУ: 04056262) протягом місяця з дня набрання даним рішенням законної сили на пленарному засіданні сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2021 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці Стрийського району Львівської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
17.11.2022 Сколівська міська рада Львівської області на ХХХ сесії VIII скликання прийняла рішення «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 » посилаючись на підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», керуючись ст. 12, ч. 9 ст. 118, ст. 186 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» і відповідно до пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Позивач вважає, що це рішення відповідача є незаконним і суперечить вимогам Земельного кодексу України. На її думку, Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач за результатами розгляду клопотання позивача зобов`язаний прийняти рішення, яким надати дозвіл або надати позивачу вмотивовану (із зазначенням конкретних причин) відмову у його наданні. В даних спірних правовідносинах вирішується питання саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання якого не призводить до автоматичного виділення у власність земельної ділянки особі та є лише однією зі стадій реалізації особою права на отримання земельної ділянки. Тому, на думку позивача, введення воєнного стану згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України не є підставою для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, клопотання позивача не було розглянуто по суті і оскаржуване рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Також позивач зазначає, що її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було подане ще 06 травня 2021 року, в той час як воєнний стан на території України було введено Указом Президента України 24 лютого 2022 року, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі Закон №2145-IX), яким заборонили надавати дозволи на розробку проекту землеустрою та передавати земельні ділянки у власність, набув чинності тільки 07 квітня 2022 року, а тому розпочатий процес приватизації повинен бути завершений за нормами чинного законодавства на момент подачі клопотання. При цьому позивач посилається на правові позиції Конституційного Суду України та Верховного Суду, зокрема у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, у якій зазначено, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку і процесу законом, що узгоджується з принципом правової визначеності. Крім того, Закон №2145-IX не передбачає заборону щодо звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, про затвердження проекту землеустрою і заборона органу місцевого самоврядування розглянути такі клопотання.
Також позивач просить відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., яка, за словами позивача, пов`язана з надмірною тривалістю розгляду заяви від 06.05.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за якою рішення не було прийнято, хоча це питання декілька разів виносилось на засідання сесії. Окрім того, за словами позивача, тривала боротьба за свої права на отримання земельної ділянки виснажує її, завдає душевних страждань, що викликало у неї знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача, який є органом місцевого самоврядування. Позивач вважає, що відповідач безпідставно зволікав з прийняттям за її заявою відповідного рішення. При цьому посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 560/798/16-а, у якій зазначено, що коли йдеться про моральну шкоду, існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале адміністративне провадження є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою від 30 грудня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
19.01.2023 відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що на виконання вимог, що містяться в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі 380/8644/22, до порядку денного ХХХ сесії Сколівської міської ради VIII скликання, яка була проведена 17.11.2022, міською радою було повторно включено клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2021 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці, Стрийського району, Львівської області.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан. 7 квітня 2022 року набрав чинності прийнятий Верховною Радою України 24.03.2022 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким було доповнено Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктами 27 та 28 щодо встановлення особливостей регулювання земельних відносин під час дії воєнного стану.
Відповідно до пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи оцінку, надану судом у рішенні, керуючись нормами чинного законодавства України, а також зважаючи на особливості регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану, що передбачені нормами Земельного кодексу України під час проведення пленарного засідання ХХХ сесії VIII скликання міська рада прийняла рішення «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 ». Листом № 655/02-09 від 24.11.2022 Сколівською міською радою було повідомлено ОСОБА_1 про результати повторного розгляду її клопотання з одночасним повідомленням, що позивач вправі повторно звернутися з відповідною заявою після припинення чи скасування воєнного стану або внесення змін до чинного законодавства України щодо зняття заборони.
Також відповідач вважає, що позивач, вимагаючи стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн. не долучила до позовної заяви жодних доказів на підтвердження заподіяння їй такої шкоди, а також на обґрунтування її розміру. В результаті чого це дає підставу вважати, що факт заподіяння позивачеві моральної шкоди є надуманим та таким, що не відповідає дійсності.
На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, де зазначила, що процесуальне рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2021 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці, Стрийського району, Львівської області було прийняте і без скасування цього рішення, позивач позбавлений можливості повторного розгляду саме цього клопотання від 06.05.2021 і щодо цієї земельної ділянки, зазначеної в ньому. Також представник позивача вважає, що зміни, внесені Законом № 2145-IX вводять тимчасову заборону на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність, однак ч. 7 статті 186 ЗК України передбачає такий перелік підстав відмови у наданні такого дозволу: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тобто введення воєнного стану не є підставою для відмови у наданні такого дозволу. Окрім цього, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не призводить до автоматичного виділення у власність земельної ділянки та є лише однією зі стадій реалізації особою свого права на отримання земельної ділянки. Вважає, що оскільки позивач звернулась до відповідача із клопотанням 06.05.2021, коли ще не діяв воєнний час, тому розпочатий процес приватизації має бути завершений за нормами чинного на той момент законодавства. Також представник вважає, що у справі наявні докази заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок тривалої протиправної бездіяльності відповідача; запевняє, що відповідачем не було виконано вимог рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/8644/22, оскільки клопотання позивача не було розглянуто у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України і не було відмовлено з підстав, передбачених цією статтею, таким чином не було поновлено порушене право позивача.
З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.
Відповідач, у свою чергу, подав письмові заперечення, де вказав, що відмова у задоволенні клопотання позивача на підставі пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України не позбавляє позивача права на повторне звернення до Сколівської міської ради з відповідним клопотанням стосовно цієї самої чи іншої земельної ділянки після припинення чи скасування правового режиму воєнного стану. Також відповідач звертає увагу, що представник позивача мотивує, що введення воєнного стану не є підставою для відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, описуючи підстави відмови, посилаючись на норми ч. 7 ст. 186 Земельного кодексу України. Також позивач аргументує, що оскільки клопотання було подане позивачем до Сколівської міської ради 06.05.2021, то при його розгляді на ХХХ сесії Сколівської міської ради VIII скликання, яка відбулась 17.11.2022 рада повинна була керуватися законодавством, що було чинним на час подачі клопотання. Натомість, відповідач зазначає, що ст. 186 ЗК України не містить положень щодо підстав відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність. Також відповідач заперечує, що ним не було виконане рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 380/8644/22, оскільки цим рішенням було зобов`язано Сколівську міську раду протягом місяця з дня набрання даним рішенням законної сили на пленарному засіданні сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2021 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці Стрийського району Львівської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У вищенаведеному рішенні суд дійшов висновків про бездіяльність Сколівської міської ради з тих підстав, що при первинному розгляді клопотання позивача від 06.05.2021 відповідачем не було прийнято жодного рішення. Крім того, у вищенаведеному рішенні суд зобов`язав Сколівську міську раду повторно розглянути клопотання позивача а не прийняти відповідне рішення. Відтак відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
06 травня 2021 року позивач звернулась до Сколівської міської ради Львівської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці Стрийського району Львівської області за рахунок земель комунальної власності, що знаходяться у розпорядженні Сколівської міської ради. До клопотання були додані копія паспорта, довідки про присвоєння РНОКПП та графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Через те, що клопотання не було належним чином розглянуто у встановлені законом строки, позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності Сколівської міської ради та зобов`язання вчинити дії.
06 жовтня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд виніс рішення по справі № 380/8644/22, яким частково задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправною бездіяльність Сколівської міської ради щодо неприйняття рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовно площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці, Стрийського району Львівської області. Зобов`язав Сколівську міську раду (адреса місцезнаходження: 82600, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Сколе, майдан Незалежності, будинок 1; ЄДРПОУ: 04056262) протягом місяця з дня набрання даним рішенням законної сили на пленарному засіданні сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2021 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці Стрийського району Львівської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
17.11.2022 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 380/8644/22 Сколівська міська рада Львівської області на ХХХ сесії VIII скликання прийняла рішення № 3251 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 » (далі рішення № 3251) на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 17 травня 2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», керуючись статтями 12, 81, підпунктом 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», керуючись ст. 12, ч. 9 ст. 118, ст. 186 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» і відповідно до пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_1 .
Як випливає із листка поіменного голосування, за рішення № 3251, яке розглядалось на ХХХ сесії VIII скликання Сколівської міської ради, було проголосовано наступним чином: «за» - 19, «проти» - 0, «утримались» - 0, відсутні 8, рішення прийнято.
Листом № 655/02-09 від 24.11.2022 позивача було повідомлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі № 380/8644/22, а також відповідно до її заяви вх. №588/02-09 від 07.05.2021, на засіданні ХХХ сесії VIII скликання Сколівської міської ради, яке відбулось 17.11.2022, було розглянуто її клопотання. На підставі пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, рішенням ХХХ сесії VIII скликання Сколівської міської ради було відмовлено позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 .
Також позивача повідомлено, що вона вправі повторно звернутися до Сколівської міської ради із вищезазначеною заявою після припинення чи скасування воєнного стану або внесення змін до чинного законодавства України щодо зняття заборони.
Не погодившись із таким рішенням Сколівської міської ради, позивач звернулась до суду із позовною заявою.
При вирішенні даного спору суд керується такими нормами права.
Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України).
Відповідно до пунктів «а» і «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до пункту б ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
При цьому, згідно пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною першою ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми свідчить, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Вказаний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №420/1665/19.
Відповідно до п.п. 5 п. 1 ч. 1 Закону України від 24.03.2022 №2145-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі Закон №2145-XI) (Закон набув чинності з 07.04.2022) до Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України внесено зміни, доповнено нити пунктами 27 і 28 такого змісту, відповідно до п. 27, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Як встановлено судом, 06 травня 2021 року позивач звернулась до Сколівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для введення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці, Стрийського району Львівської області. Оскільки відповідач не розглянув клопотання у встановлені законом строки, позивач звернулась до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 380/8644/22 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Сколівської міської ради щодо неприйняття рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовно площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці, Стрийського району Львівської області, зобов`язано Сколівську міську раду (адреса місцезнаходження: 82600, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Сколе, майдан Незалежності, будинок 1; ЄДРПОУ: 04056262) протягом місяця з дня набрання даним рішенням законної сили на пленарному засіданні сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.05.2021 року щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці Стрийського району Львівської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення суду 17.11.2022 на ХХХ сесії VIII скликання Сколіської міської ради було прийняте рішення № 3251 «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 ». Відповідач при прийнятті рішення керувався статтями 12, 81, підпунктом 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», керуючись ст. 12, ч. 9 ст. 118, ст. 186 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» і відповідно до пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Суд звертає увагу, що до доданих до клопотання позивача документів, відповідач у рішенні зауважень не зазначив, як і не зазначив підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за спірною земельною ділянкою визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
З урахуванням вище зазначених положень ч. 7 ст. 118 ЗК України суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України в разі прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
При цьому суд зазначає, що перевірка відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів та нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, належить до повноважень відповідача, у зв`язку з чим відповідач може прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування або у власність або про відмову у наданні такого дозволу, якщо на підставі такої перевірки буде виявлено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з позиції відповідача, суд зауважує, що останнім не надано документів, які б підтверджували, що була проведена така перевірка, відповідно до результатів якої встановлено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно, суд констатує, що до справи відповідачем, на дотримання положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, не надано доказів прийняття спірної відмови саме з підстав визначених вказаною нормою чинного земельного законодавства, зокрема, невідповідності місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана позиція суду узгоджується із аналогічною правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Посилання відповідача на п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України суд не вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Позивач звернулась із клопотанням до Сколівської міської ради щодо бажаної земельної ділянки 06 травня 2021 року. Через неприйняття рішення у спосіб та строки, визначені нормами чинного на час розгляду клопотання позивача, положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», позивач звернулась до суду за захистом свого права. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 380/8644/22 позовні вимоги було частково задоволено: у тому числі зобов`язано Сколівську міську раду протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути клопотання позивача.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні
правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну
відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на положення Закону України від 24.03.2022 №2145-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі №2145-ХІ) яким доповнено Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу п. 27, що містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України, оскільки відповідач повинен був розглянути клопотання позивача від 06 травня 2021 року з дотриманням строків та порядку, визначеного ст. 118 ЗК України.
Положення вказаного Закону №2145-ХІ набрали чинності та підлягали застосуванню саме з дня набрання ним чинності з 07.04.2022, останні не містять зворотної дії в часі, та суд зауважує для відповідача, що вказаний Закон може бути застосований в тих випадках коли існують підстави для обмеження особи у праві на наданні дозволу на розробку проекту землеустрою саме під час дії воєнного стану та до оголошення його закінчення, та саме обмеження у наданні дозволу на розробку спірного проекту, а не як підстава для відмови у такому, оскільки підстава для такої відмови визначена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на норми Закону № 2145-XI, а, відповідно, суд приходить до висновку, що спірне рішення по справі не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, не містить в собі підстави відмови, які чітко визначені ст. 118 Земельного кодексу України, тобто прийнято без дотримання положень ст. 118 Земельного кодексу, є необґрунтованим та відповідно підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до абз. 2 частини третьої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно. Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №819/654/17; від 15.06.2021 у справі №823/106/18.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.
Оскільки оспорюване рішення відповідача було прийняте без аналізу клопотання позивача та доданих до нього документів на предмет дотримання вимогам, передбаченим ЗК України, відповідач відмовив у задоволенні клопотання не з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, які є вичерпними, суд вважає за необхідне з метою належного захисту прав позивача та дотримання принципу пропорційності вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Сколівську міську раду повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці Стрийського району Львівської області за рахунок земель комунальної власності, що знаходяться у розпорядженні Сколівської міської ради з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Суд також наголошує, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-IX, продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII), продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з частиною другою ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
В той же час, право на землю передбачене ст. 14 Конституції України. Відповідно, таке право може бути обмежене в умовах воєнного стану.
Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
За таких умов суд вважає за потрібне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці Стрийського району Львівської області за рахунок земель комунальної власності, що знаходяться у розпорядженні Сколівської міської ради після завершення або припинення на території України правового режиму воєнного стану.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пунктів 8 та 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова №4) зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та від 22.08.2018 у справі № 766/10783/16-ц (провадження № 14-278цс18) та у постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 580/2091/21 (провадження № К/9901/25316/21).
Позивач запевняє, що тривала боротьба за свої права на отримання земельної ділянки виснажує її, завдає душевних страждань, що викликало у неї знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача, який є органом місцевого самоврядування.
З цього приводу суд зазначає наступне.
П. 5 Постанови №4 зазначає, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача
та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
П. 9 Постанови №4 зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я
потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -
спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 560/798/16-а сформульовано наступний правовий висновок:
Суд вважає, що коли йдеться про моральну шкоду, існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале адміністративне провадження є підставою для відшкодування моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.
Враховуючи усі наявні обставини справи, враховуючи дії відповідача (тривала протиправна бездіяльність при розгляді клопотання позивача, належний розгляд клопотання лише після винесення рішення суду, яким відповідача зобов`язано розглянути це клопотання та інші супутні обставини), суд вважає, що позивачу була заподіяна моральна шкода. При цьому відповідач не довів, що його тривала протиправна бездіяльність не заподіяла позивачу душевних страждань.
Що стосується розміру морального відшкодування, суд зазначає наступне.
За ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 у справі №598/779/16-а зазначив, що при відшкодуванні моральної шкоди, поняття "розумність" і "справедливість" є оціночними, тому суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає, що заявлений розмір морального відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. не може вважатися розумним і справедливим, відповідний розмір є занадто завищеним. Позивачем не було наведено обґрунтувань такого розміру відшкодування.
Проаналізувавши конкретні обставини справи, суд вважає справедливим призначити розмір морального відшкодування у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Сколівської міської ради (ЄДРПОУ: 04056262; адреса місцезнаходження: 82600, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Сколе, майдан Незалежності, будинок 1) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сколівської міської ради Львівської області, прийняте на ХХХ сесії VIII скликання № 3251 від 17.11.2022 року «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 ».
Зобов`язати Сколівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вх. №588/02-09) від 07.05.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території с. Підгородці, Стрийського району, Львівської області протягом місяця з дня припинення чи закінчення правового режиму воєнного стану на території України.
Стягнути із Сколівської міської ради (ЄДРПОУ: 04056262; адреса місцезнаходження: 82600, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Сколе, майдан Незалежності, будинок 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.
В решті частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із Сколівської міської ради (ЄДРПОУ: 04056262; адреса місцезнаходження: 82600, Львівська обл., Стрийський р-н, місто Сколе, майдан Незалежності, будинок 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 1488 грн. 60 коп. (тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.
Судове рішення № 109058117, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 17.02.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 380/18794/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: