Рішення № 109058014, 17.02.2023, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.02.2023
Номер справи
380/15852/22
Номер документу
109058014
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15852/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2023 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (далі відповідач-2), в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області №134450012827 від 30.09.2022 «Про відмову у призначенні пенсії»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачці з 23.09.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказує, що досягнувши 45-річного віку звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Позивачка посилається на те, що набуття нею права на призначення пенсії підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким зміни до п. «а» ст.13 Закону №1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VIII, були визнані неконституційними. Проте відповідач протиправно, на переконання позивачки, відмовив їй у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій», яким, зокрема, підвищено вік виходу на пенсію на пільгових умовах на 5 років.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 14.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що з 11.10.2017 призначення пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах та працювали на відповідних посадах, відбувається на підставі положень ст. 114 Закону №1058-VI. Оскільки позивачка не досягнула пенсійного віку, встановленого нормами цього закону, підстав для призначення їй пенсії на пільгових умовах немає.

Ухвала судді від 14.11.2022 вручена відповідачу-2 24.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивачка 23.09.2022 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком за Списком №1.

Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області 30.09.2022 прийняло рішення №134450012827, яким позивачці у призначенні пенсії відмовлено.

Із оскаржуваного рішення встановлено, що Управлінням прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що заявниця не має права на пенсію на пільгових умовах за списком №1, оскільки не досягла віку, але матиме право на пенсію у віці 49 років 06 місяців.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

П. «а» ч.1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон №213-VIII)) передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відтак після внесення змін Законом №213-VIII, п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ викладено у такій редакції:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»

Пунктом 1 рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (далі Рішення № 1-р/2020) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 вказаного рішення).

Пунктом 3 Рішення № 1-р/2020 закріплено порядок його виконання, зокрема: «Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах».

Водночас Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

П. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII)) передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-VI в частині пенсійного віку. Перший з цих законів встановлює для жінок вік для набуття права на пенсію на пільгових умовах у 45 років, тоді як другий у 50 років.

Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права позивачки.

У разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-VI.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.

Відтак, при вирішенні питання щодо призначення позивачці пенсії на пільгових умовах відповідач повинен був керуватись п. «а» ч.1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII, в якій однією з умов для призначення пільгової пенсії було досягнення жінками 45-річного віку. Натомість відповідач у оскаржуваному рішенні посилався на положення п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI (у редакції Закону №2148-VIII), яким пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок закріплений на рівні 50 років.

Ураховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач-1 безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 у зв`язку з недосягненням нею на час звернення необхідного пенсійного віку. Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Вирішуючи щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 області призначити позивачці з 23.09.2022 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, суд виходить з такого.

З врахуванням вищенаведених висновків суду, при вирішенні питання щодо наявності у позивачки права на призначення пенсії, слід керуватись пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ у наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах» (редакція до внесення змін Законом №213-VIII ).

Як випливає з матеріалів справи, на момент звернення до відповідача-2 позивачка (03 серпня 1974 року народження) досягла 48-річного віку.

З оскаржуваного рішення встановлено, що пільговий стаж позивачки за Списком №1 становить 11 років 02 місяці 19 днів, загальний страховий стаж 31 рік 01 місяць 22 дні, що підтверджується записами у трудовій книжці позивачки та не заперечується відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.

Оскільки судом встановлено дотримання позивачкою усіх умов, встановлених п. «а» ст. 13 Закону №1788-ХІІ, а саме досягнення пенсійного віку та наявність необхідного пільгового та загального страхового стажу, позовні вимоги позивачки в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає сума у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області №134450012827 від 30.09.2022 «Про відмову у призначенні пенсії».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 23.09.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп. 15.5 п. 15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66; код ЄДРПОУ 13967927).

Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Сидор Н.Т.

Часті запитання

Який тип судового документу № 109058014 ?

Документ № 109058014 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 109058014 ?

Дата ухвалення - 17.02.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 109058014 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 109058014 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 109058014, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 109058014, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 17.02.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 109058014 відноситься до справи № 380/15852/22

Це рішення відноситься до справи № 380/15852/22. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 109058013
Наступний документ : 109058015