Рішення № 109056454, 16.02.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 р. Справа № 120/10258/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2022 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Педини О.А., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 337569 від 11.10.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 08.09.2022 посадовими особами відповідача, а саме старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Савчуком Д.М., на а/д Н-22 127 км проведено перевірку належного позивачці транспортного засобу марки "MAN 8.180", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів за № 333142, яким зафіксовано, що під час надання послуг з перевезення вантажу у перевізника на момент проведення перевірки були відсутні документи, визначені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме "Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу".

На підставі зазначеного акта відповідач прийняв постанову № 337569 від 11.10.2022 про застосування до позивачки адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Позивачка з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 13.12.2022 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.12.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечують та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зауважує, що згідно витягу із "Opendatabot" (сервіс моніторингу реєстраційних даних з основних публічних реєстрів) позивачка ОСОБА_1 з 21.02.2019 перебуває у статусі фізичної особи-підприємця та здійснює основний вид діяльності за кодом КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт". Відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом у водія має бути протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Оскільки згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_2 транспортний засіб марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним спеціалізованим фургоном, масою без навантаження 5300 кг та повного масою 10500 кг, такий транспортний засіб повинен проходити обов`язковий технічний контроль щороку.

Однак вказаний документ був відсутній у водія під час рейдової перевірки 08.09.2022, що має наслідком застосування штрафу на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відсутність вказаного документа також не заперечується позивачем.

Відповідач зазначає, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема, у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами ст. 48 Закону 2344-ІІІ, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Під час проведення перевірки водій не повідомляв уповноваженим особам Укртрансбезпеки про наявність документів, які б свідчили про передання транспортного засобу в оренду або іншого документу, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом марки "MAN" реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того, позивачкою не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є ФОП ОСОБА_1 , було передано у користування іншому перевізнику під час перевірки транспортного засобу про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Щодо товарно-транспортної накладної, яка надавалась при проведенні перевірки, то відповідач вказує на те, що за загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, ТТН документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника. Відсутність відомостей, які є обов`язковими для відображення в ТТН, не спростовує факту здійснення перевезення транспортним засобом, власником якого є позивачка, у зв`язку з чим відповідачем вірно визначено позивача як суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд встановив таке

Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, позивачці ОСОБА_1 на праваі власності належить автомобіль марки "MAN", модель "8.180", тип "спеціалізований вантажний спеціалізований фургон", 2002 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

08.09.2022 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Савчуком Д.М. проведено перевірку належного позивачці транспортного засобу марки "MAN 8.180", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № 333142 від 08.09.2022, яким зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме під час здійснення внутрішніх перевезень вантажу згідно ТТН № 08.09.2022 від 08.09.2022 відсутній "Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу".

11.10.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову № 337569, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивачки застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом положень ст. 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Однак перелік документів, визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абзаці 15 частини першої статті 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, необхідним є встановлення факту того, чи є позивачка перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже позивачки посилається на те, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення, а саме до власника транспортного засобу, а не до автомобільного перевізника.

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

ОТже, відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР.

Судом встановлено, що станом на день рейдової перевірки 08.09.2022 та складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 333142 від 08.09.2022, на підставі якого у подальшому було винесено оскаржувану постанову, власником транспортного засобу марки "MAN", реєстраційний номер НОМЕР_1 була ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

При цьому в ході проведення перевірки водій вказаного транспортного засобу надав посадовим особам управління Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну № 08/09/2022 від 08.09.2022, згідно з якою у графі "Автомобільний перевізник" вказано ФОП ОСОБА_3 .

Відповідач зазначає, що позивачкою не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є ФОП ОСОБА_1 було передано у користування іншому перевізнику під час перевірки транспортного засобу. Разом з тим водій транспортного засобу пред`явив товарно-транспортну накладну, в якій перевізником вантажу зазначено ФОП ОСОБА_3 . При цьому відповідач зауважує, що під час надання послуг з перевезення вантажу згідно з ТТН № 15878 від 12.02.2022 автомобільний перевізник допустив порушення, оскільки на момент перевірки у водія не було оформленої згідно з вимогами законодавства ТТН, а саме у накладній були відсутні обов`язкові реквізити не зазначено повне найменування автомобільного перевізника, код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер посвідчення водія, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, за загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, ТТН документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Надаючи оцінку наведеним аргументам відповідача, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Аналіз положень ст. 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що у товарно-транспортній накладній повинні міститися відомості про повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) автомобільного перевізника, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення

Однак, такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою, відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.

Зі змісту ТТН № 08/09/2022 від 08.09.2022 судом встановлено, що вантажовідправником є СП ТОВ "Лігум" (м. Луцьк, вул. Рівненська, 76-а).

Отже, обов`язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, яким позивачка не є, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.

Цей висновок узгоджується із нормами Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі Правила № 363).

Так, згідно з п. 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З аналізу наведених норм видно, що суб`єкт господарювання може оформляти товарно-транспортну накладну без дотримання форми, але обов`язковою інформацією у такій накладній, серед іншого, має бути інформація про перевізника та/або експедитора.

Водночас загальними нормами Правил визначено, що товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.

Досліджуючи ТТН № 08/09/2022 від 08.09.2022 судом встановлено, що у графі "Автомобільний перевізник" чітко відображено, що саме ФОП ОСОБА_3 (а не власник транспортного засобу) у даному випадку є автомобільним перевізником.

Водночас суд звертає увагу на те, що у відзиві відповідач помилково вказує номер товарно-транспортної накладної № 15878 від 12.02.2022, а не № 08/09/2022 від 08.09.2022, яку ж сам і додає до відзиву.

Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 50 Закону № 2344-ІІІ, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, ТТН № 08/09/2022 від 08.09.2022 вважається самостійним документом на підтвердження факту укладання договору перевезення і свідчить про те, що саме ФОП ОСОБА_3 , а не позивачка, як власниця транспортного засобу, є автомобільним перевізником.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів наявності у позивачки статусу суб`єкта правопорушення (статусу автомобільного перевізника), що є необхідним елементом складу правопорушення, передбаченого абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Щодо відсутності Протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, то суд зазначає таке.

Згідно із статтею 22 Закону України "Про автомобільний транспорт" технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб`єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.

Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила експлуатації колісних транспортних засобів, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про автомобільний транспорт" контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України "Про дорожній рух" в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Отже, порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про дорожній рух" транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років кожні два роки;

- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації щороку;

- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 137 від 30 січня 2012 року, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них із строком експлуатації до двох років.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації щороку.

Судом встановлено, що транспортний засіб марки "MAN", модель "8.180", тип "спеціалізований вантажний спеціалізований фургон", 2002 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 відноситься до категорії вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, а тому відповідно до статті 35 Закону України "Про дорожній рух", пункту 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю незалежно від строку експлуатації щороку.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема з акту перевірки № 333142 від 08.09.2022, за наслідками здійснення перевірки транспортного засобу посадовими особами відповідача було встановлено, що водій здійснює перевезення вантажу без протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Водночас позивачка, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови по суті, зазначає, що вона зверталась до суб`єкта господарювання з метою чергового проходження технічного огляду ТЗ, але отримала відмову через відсутність необхідних бланків протоколів.

Крім того, водієм транспортного засобу, який мав намір пройти обов`язковий технічний контроль, на "гарячу лінію" МВС України двічі (02.09.2022 та 08.09.2022 ) подавались відповідні запити.

У відповідь на вказані звернення, 22.09.2022 № 31/3-11330 Головний сервісний центр МВС повідомив, що зважаючи на те, що по всій території України запроваджено військовий стан, виробник бланків протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" на запит ГСЦ МВС від 20.06.2022 № 31/4664 про укладення нового договору закупівлі наступної партії бланки протоколів, проінформувало ГСЦ МВС про зміну логістичних термінів щодо придбання сировини та матеріалів для виготовлення бланків протоколів, а також, що зважаючи на існуючу з 2020 року драматичну ситуацію на світовому ринку електронних носіїв, яка останнім часом ускладнилась, у зв`язку з енергетичною та сировинною кризою в Європі та суттєвими коливаннями курсу іноземної валюти, що в цілому призвело до зупинки виробництва з червня місяця поточного року бланків протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу з міткою радіочастотної ідентифікації.

Надаючи оцінку доводам позивачки в цій частині, суд враховує, що водій транспортного засобу марки "MAN" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 у графі "Пояснення водія про причини порушень" акту перевірки № 333142 від 08.09.2022 зазначив: "Була подана скарга на те, що відсутні бланки т.о.".

Також матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2022 представник позивачки ОСОБА_4 звернувся з адвокатським запитом до Головного сервісного центру МВС з метою отримання інформації щодо підстав відсутності бланків протоколів та щодо можливості проведення і отримання "тимчасового протоколу" на період відсутності оригінальних бланків. Додатково представник просив надати інформацію про те, чи існували перешкоди у забезпеченні суб`єктів здійснення обов`язкового технічного контролю бланками протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, зокрема станом на 08.09.2022.

Листом від 04.11.2022 № 31/1163А3-2022 представника повідомлено про відсутність на території України бланків протоколів технічного контролю у зв`язку із запровадженням військового стану. Крім того, зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 944, яка набрала чинності 30.08.2022, Головний сервісний центр МВС в межах чинного законодавства у вересні поточного року здійснив відповідну процедуру закупівлі бланків протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу та бланки протоколів в установленому порядку передаються до регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС для забезпечення потреб суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю. Наразі усі суб`єкти проведення технічного контролю транспортних засобів забезпечено бланками протоколів відповідно до їх замовлень. Інформації щодо забезпечення конкретного суб`єкта здійснення обов`язкового технічного контролю відповідними бланками на визначену дату може бути надана конкретним суб`єктом здійснення обов`язкового технічного контролю. Також у листі зазначено, що на період відсутності бланків протоколів технічного контролю видача "тимчасових протоколів" чи будь-яких інших документів законодавством не передбачено.

Отже, суд вважає доведеною ту обставину, що як на час проведення перевірки належного позивачці транспортного засобу, так і тривалий час до цього, були відсутні бланки технічного огляду, що в принципі унеможливлювало проходження такого огляду. Водночас ця обставина є об`єктивною та не залежала від волі позивачки.

Враховуючи наведене, висновки відповідача в частині непроходження перевірки технічного стану транспортного засобу і, як наслідок, наявність підстав для винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за вчинення відповідного правопорушення є передчасними і такими, що зроблені без урахування істотних для справи обставин.

Крім того, обґрунтовуючи неправомірність спірної постанови, позивачка також вказує на неналежне повідомлення її про розгляд справи, що позбавило її права прибути на розгляд справи та висловити свої заперечення.

Як встановлено судом, вчинене порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III виявлено 08.09.2022.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пункт 26 Порядку № 1567 містить загальне правило, в силу якого справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).

З матеріалів справи видно, що 03.10.2022 посадовими особами Відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на адресу позивачки (21011, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Лугова, буд. 57) надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт: з 10 до 16 год 11.10.2020 за адресою: м. Вінниця, вул. Василя Порика, 29, 3 порерх). При цьому у повідомленні зазначено, що в разі неявки позивачки, матеріали справи будуть розглянуті без її участі.

Разом з тим суд враховує, що позивачка отримала вказане повідомлення 13.10.2022, тобто через 2 дні після винесення оскаржуваної постанови, що підтверджується трекінгом відправлень поштового повідомлення № 2102704483958 з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта".

За наведених обставин суд погоджується з доводами позивачки щодо незабезпечення її права на участь у розгляді справи особисто або через свого представника, і що відповідач, призначаючи справу до розгляду, повинен був врахувати час, необхідний для вручення адресату письмового повідомлення або ж його повернення на адресу Відділ з відміткою про неможивість вручення адресату.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідачем у справі є Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (територіальний орган Укртрансбезпеки), який в силу норм Кодексу адміністративного судочинства України наділений статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення з Віддлілу сплаченого позивачкою судового збору.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивачки на сплату судового збору у розмірі 992,40 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області № 337569 від 11 жовтня 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (службова адреса: вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21021).

Повне рішення суду складено 16.02.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович