Рішення № 109056253, 15.02.2023, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/1275/21

провадження № 2/197/193/23

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слобідської Л.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач 24.12.2021 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача та просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна, прийомних батьків, батьків-вихователів або дитячого навчально-виховного закладу, залежно від форми влаштування, передати малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Виконавчому комітету Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області як органу опіки та піклування для подальшого її влаштування.

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 має дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік дітей , які перебувають у складних життєвих обставинах, позивачем 09.12.2021 було ухвалено рішення № 457 «Про негайне відібрання від громадянки ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2 », оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Суддя ухвалою від 05.01.2022 постановила позовну заяву залишити без руху.

Суддя в ухвалі від 20.01.2022 постановила позовну заяву прийняти до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження з підготовчим засіданням.

Позивач, повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Від неї надійшла заява, у якій вона просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає.

Третя особа повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони, їхні представники не прибули в судове засідання, відповідач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає можливим здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.06.2016 Виконавчим комітетом Новомалинівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (арк. с. 6).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.12.2021 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з копією довідки про склад сім`ї від 13.07.2020 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , але фактично проживають у м. Кривий Ріг (арк. с. 8).

Відповідно до довідки № 851 від 02.12.2019 КНП «ЦПМСД № 7» КМР лікарем ЗПСЛ ОСОБА_5 та медичною сестрою ЗПСМ ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 відвідано дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім`я, а саме: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_3 , донька ОСОБА_2 та бабуся, мешкає в маленькій кімнаті гостинного типу площею 9м2, санітарні умови незадовільні, декларація батьків та дитини з сімейним лікарем не складена, медичне обстеження та профілактичні щеплення дитині не проводяться, що є загрозою для здоров`я дитини (арк. с. 9).

Згідно з довідкою Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 04.06.2020 батьки ОСОБА_2 не працюють, дівчинка не відвідує КДНЗ № 132 у зв`язку з браком коштів, умови проживання незадовільні, у приміщенні затхле повітря, брудно, мінімальний запас продуктів харчування, немає місця для розвитку та дозвілля дитини. З грудня 2019 року зазначена родина знаходиться під соціальним супроводом та перебуває на обліку соціальної роботи з сім`ями/особами, які опинилися у складних життєвих обставинах. З ОСОБА_1 неодноразово проводилася профілактично-роз`яснювальна робота щодо відповідального ставлення до батьківських обов`язків, проте вона не прислуховується та не виконує рекомендації фахівців (арк. с. 10).

Відповідно до довідки Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 13.07.2020 ОСОБА_3 вживає алкогольні напої, при неодноразових візитах фахівця із соціальної роботи батько перебував у нетверезому стані (арк. с. 11).

Згідно з поясненнями ОСОБА_7 від 01.12.2021, яка є дочкою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9. ОСОБА_3. у поганому стані, лежачий, ОСОБА_9 погано ходить, має поганий зір. ОСОБА_1 періодично зникає не декілька днів, дитину залишає на хворих людей, витрачає на себе свою та ОСОБА_9 пенсії (арк. с. 12).

Відповідно до акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину 09.12.2021 об 11:45 год за адресою: АДРЕСА_3 була знайдена дитина жіночої статі 5-6 років, одяг брудний, зріст 115-120 см, стан здоров`я середньої тяжкості. Особу дитини встановлено - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати пішла на роботу і не повертається вже 2 дні (арк. с. 13).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради від 09.12.2021 № 457 «Про негайне відібрання від громадянки ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2 » вирішено відібрати від ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2 , тимчасово направити ОСОБА_2 до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР (арк. с. 14).

Відповідно до інформаційних довідок № 294721165 від 14.01.2022 та № 294719626 від 14.01.2022 відомості щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (арк. с. 35-36).

Згідно з листом в.о. директора КНП «Криворізька МДЛ №4» КМР від 13.12.2021 № 2913 діагноз ОСОБА_2 - гострий бронхіт (арк. с. 37).

23.12.2021 ОСОБА_2 переведена до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» КМР (арк. с. 38-39).

Виконавчим комітетом Інгулецької районної у місті ради 16.02.2022 ухвалено рішення № 48, згідно з яким вважають доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо її малолітньої дитини ОСОБА_2 (арк. с. 57).

Згідно з поясненням ОСОБА_2 від 10.08.2022, отриманими під час телефонної розмови, дитина проживає за кордоном у Республіці Австрія, куди була евакуйована у зв`язку з воєнним станом. Дитина зазначає, що сумує за своєю мамою, хоче її побачити, але жити з нею не хоче. Коли дитина перебувала у центрі реабілітації у м. Кривому Розі мати жодного разу до неї не приїжджала і не дзвонила (арк. с. 65).

Вихованці «Центру соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР 12.03.2022 були евакуйовані з м. Кривого Рогу до Люблинецького ліцею Волинської обласної ради, на сьогодні й до часу стабілізації ситуації в Україні розміщені Урядом землі Тіроль Республіки Австрія у м. Інсбурк (арк. с. 68).

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

На підставі наданих позивачем суду доказів встановлено наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Стаття 151 СК України передбачає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, про що зазначено в п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Статтею 18 Конвенції визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Згідно з п. 3 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженим постановою КМУ від 24.09.2008 № 866 (далі - Порядок) органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Відповідно до п. 35 Порядку після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу).

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.

Частинами 2, 3 статті 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд вважає, що заявлений розмір аліментів на дитину є обґрунтованим.

Згідно зі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Отже, судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу не займається вихованням та матеріальним утриманням дитини, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проявляє до дитини батьківської уваги та турботи.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; з позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 частини 1 статті 176 ЦПК України встановлено, що у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2021 2270 грн.

У цьому випадку ціна позову складає 6 300 грн.

Мінімальна ставка судового збору станом 908 грн з 01.01.2021.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 908 грн на користь держави.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 164, 165, 166, 183, 191 СК України, ст. ст. 49, 141, 142, 200, 206, 247, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь опікуна, прийомних батьків, батьків-вихователів або дитячого навчально-виховного закладу аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 24.12.2021 до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під опіку Виконавчого комітету Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування, до вирішення питання її влаштування в сімейні форми виховання чи до державного дитячого закладу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи (дані):

Позивач - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Гірницької Слави, буд. 1, ідентифікаційний код: 04052548.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Виконавчий комітет Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Карпівка, вул. Центральна, буд. 97-А, ідентифікаційний код: 41770082.

СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО