Рішення № 109052104, 17.02.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/27434/22-а

Провадження № 2-а/752/130/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 лютого 2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

з участю секретаря Гладибороди Л.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

На думку позивача, оскаржувану постанову винесено з порушенням його прав та вимог чинного законодавства, вона є необгрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що 24.09.2022р. о 14 год. 36 хв. на бульварі Лесі Українки в м. Києві інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом Байрамовою О.А. було винесено відносно позивача постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5934612, у зв`язку з вчиненням ним, як вказано в постанові, адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, що нібито виразилося у здійсненні зупинки ближче 10 метрів від перехресті - п. 15.9 Правил дорожнього руху. Разом з тим оскаржувану постанову було винесено під час вимушеної зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 з увімкненою аварійною світловою сигналізацією на бульварі Лесі Українки в м. Києві через раптову поломку піввісі лівого переднього колеса автомобіля, про що він і повідомив патрульних інспекторів одразу по їх приїзду через декілька хвилин після такої вимушеної зупинки. Позивач пояснив поліцейським, що під час керування автомобілем почув тріск у лівому колесі, тому вимушено зупинився, щоб зрозуміти, чи немає небезпеки для нього та інших учасників дорожнього руху та чи є автомобіль технічно справним, щоб доїхати до найближчого СТО, чи необхідно вживати заходів для виклику евакуатора. Однак патрульним інспектором пояснення позивача щодо вимушеної зупинки не були взяті до уваги. При цьому необхідність вимушеної зупинки підтверджується актом виконаних робіт серії НЄО №0011548 від 24.09.2022р., де вказано, що працівниками автосервісу здійснювався ремонт автомобіля Mercedes-Benz GLE, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На думку позивача, ним було дотримано всіх вимог щодо вимушеної зупинки транспортного засобу, які визначені Правилами дорожнього руху України, для того, щоб пересвідчитися, чи є авто технічно справним, щоб доїхати до СТО, чи необхідно вживати дії щодо виклику евакуатора, щоб прибрати авто з дороги.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.10.2022р. справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2022р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також за цією ухвалою до справи залучено в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.

Вказану ухвалу та копію позову з додатками до нього відповідач 1 отримав 20.01.2023р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак станом на день розгляду справи відзиву на позов не надав.

Від відповідача 2 надійшли письмові пояснення щодо позову, за якими він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає про те, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень поліцейського в порядку та у спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі. Вказує про те, що обставини, які викладені в постанові, не потребують доведенню в розумінні ч. 1 ст. 78 КАС України, оскільки визнаються сторонами. Повідомляє, що терміни зберігання відеозаписів вичерпано відповідно до п. 3 8 розділу наказу МВС України від 18.12.2018р. №1026, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2019р. №28/32999. Також зазначає, що посилання позивача на наявну технічну несправність транспортного засобу не звільняє його від обов`язку дотримуватись правил дорожнього руху, які чітко визначають випадки, коли водію дозволяється аварійна зупинка, та порядок дій у такому випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вбачає необхідним позов задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 24.09.2022р. інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Байрамовою Оленою Афганівною було винесено відносно позивача постанову серії ЕАР №5934612 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до оскаржуваної постанови 24.09.2022р. о 14:36:57 у м. Києві, бульвар Лесі Українки, 19/16, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz GLE 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 10 метрів від перехрестя, чим порушив п. 15.9 ґ, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Ці дані встановлюються поясненням особи, що притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при здійсненні нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, та висловлених останнім доводів.

Згідно з ст. 283 Кодексу про адміністративні правопорушення постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте рішення по справі.

У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Права особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення закріплені ст. 268 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, у відповідності до п. 15.9. ґ зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Сторонами у справі не заперечується факт зупинки водієм автомобіля Mercedes-Benz GLE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ближче 10 м від перехрестя.

Разом з тим, позивач зазначає, що це була вимушена зупинка через раптову поломку піввісі лівого переднього колеса автомобіля, про що він повідомив патрульних та пояснив їм, що під час керування автомобілем почув тріск у лівому колесі, тому вимушено зупинився, щоб зрозуміти, чи немає небезпеки для його та інших учасників дорожнього руху, та чи є автомобіль технічно справним, щоб доїхати до найближчого СТО, чи необхідно викликати евакуатора. При цьому, як вказує позивач, він увімкнув аварійну світлову сигналізацію.

Відповідно до 1.10. Правил дорожнього руху вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Отже, при цьому мається на увазі неумисне припинення руху навіть у місцях, де зупинка може бути заборонена Правилами дорожнього руху. У таких випадках на транспортному засобі вмикається аварійна світлова сигналізація, встановлюється знак аварійної зупинки, вживаються всі заходи для того, щоб прибрати транспортний засіб за межі тієї проїзної частини, де зупинка заборонена. Тільки необґрунтоване припинення руху в місці, де це заборонено, є порушенням Правил дорожнього руху.

З матеріалів справи вбачається, що зупинка позивача була вимушеною та зумовлена поломкою автомобіля, а саме поломкою піввісі лівого переднього колеса, що підтверджується рахунком-заказом (Акт виконаних робіт) НЄО0011548 (відкритий 24.09.2022р. о 15:20:00). Час оформлення замовлення вказує на те, що позивач вжив негайні заходи для того, щоб прибрати транспортний засіб з місця, де вимушено зупинився.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягає скасуванню постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5934612 від 24.09.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Також, суд вважає за необхідне зазначити що відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Належним відповідачем у справі є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 1 ст. 121 КпАП.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17.

Разом з тим, суд звертає увагу, що органом Національної поліції, у розглядуваній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенант поліції Байрамова О.А., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 241-245, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5934612, складену інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом Байрамовою О.А., відносно ОСОБА_1 .

3. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити.

4. У задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в м. Києві відмовити.

5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 (чотириста дев`яносто шість грн. 20 коп.) грн.

6. Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: Управління патрульної поліції в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9).

Відповідач 2: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст рішення суду складено та підписано 17.02.2023р.

Суддя І.О. Ольшевської