Рішення № 109052074, 07.02.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/25025/21

провадження №: 2/752/1613/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє її представник - адвокат Ковальов А.В., ОСОБА_2 звернулися до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 67,5 кв.м., житловою площею 40,0 кв.м. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12.09.2014 уклали шлюб. У листопаді 2014 відповідач звернувся до своєї дружини ОСОБА_1 та її рідної сестри ОСОБА_2 із проханням прописати його у їхній квартирі, щоб відповідач зміг оформити офіційне місце реєстрації та проживання на території України, та отримати посвідку на постійне місце проживання і Україні. Таким чином, відповідач 28.11.2014 отримав реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 . 17.05.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через своїх представників уповноважених нотаріально посвідченими довіреностями розірвали шлюб. Зазначають, що починаючи з дня реєстрації місця проживання - 28.07.2014 по даний час відповідач не мешкає за місцем реєстрації, за комунальні послуги не сплачує та не несе жодних витрат по утриманню квартири.

Враховуючи викладене, позивач просять усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зняття його з реєстрації місця проживання; зобов`язати Голсоіївську районну в місті Києві державну адміністрацію зняти з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У листопаді 2021 року позивачі звернулись до суду із уточненою позовною заявою, в якій просили визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2022 року, вищезазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Мазура Ю.Ю.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.05.2022 дану цивільну справу прийнято до розгляду та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, які направлялись за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, повернулись до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Разом з тим, у відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивач-1 ОСОБА_1 є власником частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01.08.2013, виданого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Груша О.В. Спадкова справа № 793/2012, зареєстровано в реєстрі за № 11-2073.

Позивач-2 ОСОБА_2 є власником частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 24.01.2001, про що здійснено запис у реєстрову книгу БТІ за № 6813 від 07.02.2001.

Позивач-1 ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 12.09.2014 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_1 , що видане Тбіліським будинком юстиції 12.09.2013.

Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади м. Києва № 68205674 від 20.08.2021, відповідач 28.11.2014 отримав реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві сумісної власності позивачам.

17.05.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через своїх представників уповноважених нотаріально посвідченими довіреностями розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_2 , виданого АРДС (агентство розвитку державних сервісів Тбіліська служба цивільного реєстру).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», - закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Як вбачається з Акту від 15.09.2021 комісія в складі: мешканця квартири АДРЕСА_2 , 1, АДРЕСА_3 , дварника ОСОБА_4 обстеживши квартиру АДРЕСА_1 на предмет проживання ОСОБА_3 встановили, що останній не проживає за вказаною адресою з 2017 по теперішній час. Вказаний акт підписаний в присутності майстра ЖЕД ОСОБА_5 .

Згідно листа від 06.03.2020 Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Горюновій Г. повідомлено, що її повідомлення щодо фіксації не проживання в кв. АДРЕСА_4 , її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано та розглянуто. Викладену інформацію прийнято до уваги.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 150 ЖК України, а також відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підстав рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові 6-467цс15 від 01.07.2015.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що відповідач більше року без поважних причин не проживає за адресою: АДРЕСА_5 , в якій він зареєстрований, при цьому витрат на утримання вказаної квартири не несе, суд приходить до висновку, що останній втратив право користування вказаним житловим приміщенням, а тому вважає за необхідне визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_3 , орган, що видав: 8001, дата видачі 18.08.2017, РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 )- таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_3 , орган, що видав: 8001, дата видачі 18.08.2017, РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя Ю.Ю. Мазур