Рішення № 10905207, 17.08.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "17" серпня 2010 р. Справа № 18/708

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко О.О., довіреність від 04.01.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 17.08.2010р.;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (с.Іванковичі Васильківського району Київської області)

до Суб'єкта підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (смт.Чоповичі Малинський район Житомирська область)

про стягнення 37973,34грн.,

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України (т.1, а.с.161),

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 37973,34грн. заборгованості, з яких: 29716,82грн. - основного боргу, 4770,11грн. - пені, 701,87грн. - 3% річних, 2784,54грн. - інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 29716,82грн., у зв'язку із чим просить стягнути з відповідача 4770,11грн. - пені, 701,87грн. - 3% річних та 2784,54грн. - інфляційних, про що надав відповідну довідку (т.2, а.с.2).

Представник відповідача в судове засідання надав платіжні доручення, які підтверджують погашення суми основного боргу, в тому числі до порушення провадження у справі, також посилаючись на скрутне матеріальне становище, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2009 року між ТОВ "ВВС-ЛТД" (продавець, позивач) та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір купівлі - продажу №3553 (т.1, а.с.14-15), за умовами якого продавець продає, а покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості (п.1.1 договору).

Умовами договору сторони передбачили, що покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем на підставі рахунку-фактури, шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем . При наявності у покупця заборгованості за придбаний товар по декількох накладних, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної у платіжному дорученні (п.п.4.3;4.4 договору).

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 182839,36грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1,а.с.19-156; т.2, а.с.31-204).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар, як зазначає позивач у позовній заяві, в сумі 29716,82грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ "ВВС-ЛТД" датована 13.05.2010р., а направлена на адресу господарського суду Житомирської області 03.06.2010р., що підтверджується штемпелем на поштовому конверті (т.1,а.с.157).

У період з 04.03.2010р. по 03.06.2010р. відповідач здійснив погашення заборгованості на загальну суму 5000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с.11-13), проте, позивачем вищевказані суми не були враховані, таким чином суд відмовляє в позові в частині стягнення 5000,00грн.

Матеріалами справи підтверджується, що несплаченою залишилась сума в розмірі 24716,22грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 24716,22грн., що підтверджується платіжними дорученнями №21 від 11.06.2010р. та №19 від 09.06.2010р. (т.2,а.с.10-11), тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань 4770,11грн. пені.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.1 договору №3553 від 02.02.2010р. за порушення строків оплати товару, передбачених п.4.3 цього договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання до повного виконання такого зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку позивача (т.1,а.с.8-12), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 4770,11грн. нарахована позивачем відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 701,87грн. 3% річних та 2784,54грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних (т.1,а.с.8-12), вважає, що річні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 701,87грн. 3% річних.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 2784,54грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку індексу інфляції (т.1, а.с.8-12) позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим здійснював нарахування інфляційних не за повний місяць.

Таким чином, з врахуванням Рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997р., згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір інфляційних, що підлягає до стягнення, складає 2021,40грн.

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 763,14грн. інфляційних.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за отриманий товар, враховуючи, що станом на день винесення судового рішення по справі, відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі, а також, за прострочку у виконанні зобов'язання ФОП ОСОБА_2 нараховані річні та інфляційні, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованої позивачем пені до 200,00грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач станом на 17.08.2010р. суму основного боргу сплатив у повному обсязі, нарахування інфляційних та річних не спростував, позов не оспорив.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 32209,60грн., з яких: 24716,22грн. основного боргу, 4770,11грн. пені, 701,87грн. 3% річних та 2021,40грн. інфляційних.

В частині стягнення основного боргу в сумі 24716,22грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу та 763,14грн. інфляційних.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 200,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 2923,27грн., з яких: 200,00грн. пені; 701,87грн. 3% річних та 2021,40грн. - інфляційних.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 230, 232, 233 ГК України, ст.ст. 525, 526, 549, 551, 611, 629, 625, ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 200,00грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (08632, київська область, Васильківський район, с.Іванковічі, вул.Шевченка, 4 ідентифікаційний код 19351156):

-200,00грн. - пеня;

-701,87грн. - 3% річні;

-2021,40грн. - інфляційні;

- 322,10грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 200,18грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В позові відмовити в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу та 763,14грн. інфляційних.

5. Припинити провадження у справі в частині стягнення 24716,22грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - стронам