Постанова № 109049334, 16.02.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 16.02.2023Справа № 554/1254/23 Провадження № 3/554/1118/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» лютого 2023 року м. Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ФОП « ОСОБА_2 »,мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,

- за ст. 124 КУпАП,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Микитівка, Луганської області, громадянина України, інваліда 1-ї групи, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,

- за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2023 року о 09 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 в м. Полтава, по вул. Шевченка, 23, керуючи транспортним засобом «Land Rover», д/н НОМЕР_2 , не врахувала дорожньої обстановки, недотрималась безпечного бокового інтервалу та здійснила зіткнення з транспортним засобом «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України. Внаслідок ДТП постраждалих осіб не має, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

02 лютого 2023 року о 09 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 в м. Полтава,по вул.Шевченка,23,керуючи транспортним засобом «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечній дистанції свого маневру та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Land Rover», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася в зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР України. Внаслідок ДТП постраждалих осіб не має, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином про що свідчить її особистий підпис в протоколі про адміністративне правопорушення. Про права та обов`язки, передбачені ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 також, повідомлено під особистий підпис. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляла, жодних клопотань чи заяв від неї не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принципрівностісторін- один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні зопонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи відносно неї в суді, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань не направляла, а отже не добросовісно користувалися належними їй процесуальними правами та не виконувала належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушниці ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнав, просив закрити провадження у справі відносно нього, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначив, що він є учасником ДТП, яке сталося приблизно о 09.15 годин 02.02.2023 року у м. Полтаві на вул. Шевченка, 23. 02.02.2023 року на території обласної лікарні він їхав прямо на своєму автомобілі марки «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 . На зустріч йому їхав автомобіль марки «Land Rover», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Оскільки автомобіль «Land Rover» великий за своїм розміром, то він зрозумів, що водій цього автомобіля здійснить зіткнення з його автомобіль, оскільки не дотримується бокового інтервалу. Він «прийняв» вправо, наскільки це було можливо оскільки це територія обласної лікарні, де багато пішоходів, і зупинився. Водій ОСОБА_1 не зупинилася, а їхала на зустріч, в результаті чого зачепила задній бампер його автомобіля з лівого боку та заднє ліве крило. На підтвердження своїх слів надає фото з місця ДТП, які підтверджують його доводи, зокрема, пошкодження на автомобілі «Land Rover» спростовують ту обставину, що він рухався заднім ходом. Зазначає, що заднім ходом він не рухався, а їхав прямо, про це він зазначав поліцейським на місці ДТП, однак вони не звернули на це уваги, сказали, що буде доводи це в суді. Вважає, що саме водій ОСОБА_1 допустила порушення ПДР України, через що сталось зіткнення.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які маються в матеріалах справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків:

Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції ізаконів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, настає, якщо учасниками дорожнього руху були порушені правила дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), тобто настання реальних наслідків у вигляді ушкодження певних об?єктів. Умовою настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності, є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

В п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.205 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суб?єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.

На підтвердженнявчинення адміністративногоправопорушення,передбаченого ст.124КУпАП,водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 особою,яка склалавідповідні протоколидодано: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 086677 від 02.02.2023 року відносно ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 499099 від 02.02.2023 року відносно ОСОБА_3 , схему місця ДТП, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання про наявність в діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порушень ПДР України, що мало наслідком спричинення дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з наступного:

Згідно п. 1.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, що кореспондується з п. 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до п.13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до п.10.9 ПДР України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Так, зі схеми місця ДТП від 02.02.2023, яка без зауважень підписана учасниками даної події та, в якій відображено місце зіткнення, взаємне розташування транспортних засобів після зіткнення, механічні пошкодження, які отримали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулось в м. Полтава на вул. Шевченка, 23, (територія Полтавської обласної клінічної лікарні м. Скліфасовського) автомобіль «Land Rover», д/н НОМЕР_2 виїжджав з лікарні та рухався прямо. Рух автомобіля «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 (заднім ходом), позначено зі слів водія автомобіля «Land Rover», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 . В результаті зіткнення автомобіль марки «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 отримав механічне пошкодження заднього бампера з лівого боку та заднього лівого крила. Автомобіль марки «Land Rover», д/н НОМЕР_2 отримав механічне пошкодження задньої лівої дверки.

На схемі місця ДТП в розділі «Назви об?єктів, зображених на схемі» вказано: напрямок руху ТЗ№ №2 зі слів учасника №1 (п.5 Розділу).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , які маються в матеріалах справи, вона, рухаючись прямо об`їжджала автомобіль «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався заднім ходом, не впорався з керуванням та пошкодив їй ліві задні двері.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , які маються в матеріалах справи, він, рухався прямо, назустріч йому рухався «Land Rover», д/н НОМЕР_2 , він прийняв вправо (наскільки це було можливо) і зупинився. Водій «Land Rover», не зупиняючись, їхала на зустріч і зачепила його автомобіль в лівий бік ззаду.

Таким чином, інспектор роти №3 БУПП в Полтавській області ДПП Лукашук Е.В. складаючи протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_3 , зазначив про рух автомобіля «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 , заднім ходом, лише зі слів іншого учасника ДТП водія ОСОБА_1 , а доводи водія ОСОБА_3 , які він навів в письмових поясненнях на місці ДТП, до уваги не прийняв.

Суд наголошує, що водій ОСОБА_3 як на місці ДТП, так і в судовому засіданні зазначав, що його автомобіль не рухався заднім ходом.

Фото з місця ДТП, надані в судовому засіданні водієм ОСОБА_3 , а саме зображення пошкоджень, які мається на автомобілях «Land Rover», д/н НОМЕР_2 та «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 , спростовують пояснення ОСОБА_1 щодо руху автомобіля «Ford Fusion» заднім ходом, оскільки наявність на автомобілі «Land Rover» механічного пошкодження задньої лівої двері, у виді подряпини, а також місця, на якому вона розташована, та розташування автомобіля Ford Fusion», дозволяють дійти висновку про те, що автомобіль «Ford Fusion» не міг рухатись заднім ходом, а рухався в зустрічному напрямку автомобіля «Land Rover».

Вказане також зазначено і в протоколі серії ААД №086677, складеного відносно ОСОБА_1 , а саме, що транспортний засіб «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 рухався в зустрічному напрямку.

Аналізуючи всі зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що саме водій ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі «Land Rover»,д/н НОМЕР_2 , не врахувала дорожньої обстановки, недотрималась безпечного бокового інтервалу та здійснила зіткнення з транспортним засобом «Ford Fusion», д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що в результаті порушення саме водієм ОСОБА_1 п.13.1 ПДР України сталась дорожньо-транспортна пригода, а отже наявний причинний зв?язок між порушенням правил дорожнього руху ОСОБА_1 та настанням відповідних наслідків, а в діях водія ОСОБА_3 суд не вбачає порушень ПДР України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

А в діях ОСОБА_1 навпаки суд вбачає наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

При визначенні виду й міри адміністративного стягнення, згідно ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини в справі, вважаю за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у межах санкції статті, у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімумудля працездатнихосібвстановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2023 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2684 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовій збір в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 124, 245, 247, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок (отримувач: ГУК Полтавської області/ 21081300; код ЄДРПОУ: 37959255; Банк отримувача: Казначейство України «ЕАП»; номер рахунок (IBAN): UA048999980313050149000016001; код класифікації доходів бюджету: 21081300) в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 (п?ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (отримувач коштів: ГУК у Полт.обл/Шевченків.р-н//22030101, код отримувача: 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA528999980313191206000016722, код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання до 16 травня 2023 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Октябрського районного

суду м. Полтави: А.В. Сметаніна