Рішення № 10904906, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р.                     Справа № 22/88                               

Рішення господарського суду Донецької області по справі №22/88

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Попкова Д.О., Сгари Е.В.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства „Компанія регіон”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32757899,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с.Тетянівка Слов’янського району Донецької області, ЄДРПОУ 24639066,

про стягнення 15569,91 грн., -

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Компанія регіон”, м.Донецьк, звернувся до господарсього суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с.Тетянівка Слов’янського району Донецької області, про стягнення суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 15569,91 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору поставки №318 від 18.01.2008 року щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки №318 від 18.01.2008 року, акту звірки станом на 31.08.2009 року, видаткових накладних №Р-804 від 08.04.2009р., №Р-805 від 08.04.2009р., №Р-812 від 08.04.2009р., №Р-824 від 10.04.2009р., №Р-854 від 13.04.2009р., №Р-1017 від 30.04.2009р., №Р-1179 від 22.05.2009р., №Р-1180 від 22.05.2009р., №Р-1192 від 25.05.2009р., №Р-1124 від 15.05.2009р., №Р-1123 від 15.05.2009р., №Р-1107 від 13.05.2009р., №Р-1098 від 13.05.2009р., лист ТОВ „Агрокомплекс” без номеру та дати на адресу Приватного підприємства „Компанія Регіон”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.15, 16, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 22, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

28.04.2010 року в судовому засіданні представником Позивача надано довідку про взаєморозрахунки з клієнтами з 01.01.2009 року по 26.04.2010 року, відповідно до якої заборгованість ТОВ „Агрокомплекс” перед ПП „Компанія регіон” становить15 514,73грн.

У судовому засіданні 08.06.2010 року представником Позивача надано заяву №375 від 07.06.2010р., відповідно до якої останній повідомляє суд щодо відсутності інших договорів між ПП „Компанія регіон” та Відповідачем, окрім договору №318 від 18.01.2008 року. Одночасно, Позивачем надано клопотання в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог. Відповідно до нього встановлено їх розмір у сумі 15514,73грн. Також представником Позивача надані копії документів, згідно позначок на них, вони визначені останнім як додатки №2 до договору №318 від 18.01.20008 року.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає дану заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження ТОВ „Агрокомплекс”, а також міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір поставки №318 від 18.01.2008р.

У матеріалах справи міститься угода №318, укладена між Приватним підприємством „Компанія Регіон” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс” (Покупець) 18.01.2008р., яка за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

В силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) постачає і передає у власність Відповідачу (Покупцю), а останній приймає та оплачує товар, згідно з замовленнями Покупця (додаток №1 „Бланк замовлення”) та товаросупровідною документацією, які складають невід’ємну частину цього договору, на його умовах. Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі прайс-листа, затвердженого сторонами та діючого на дату замовлення, в якому наведений список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни. Він також є невід’ємною частиною цього договору (додаток №2 „Специфікації”).

За приписами п.2.1 договору №318 від 18.01.2008р. Постачальник повинен поставляти товари вчасно, до філіалу представництва, магазину Покупця, який вказаний у Замовленні, у відповідній кількості та належній якості, а також згідно з усіма іншими вимогами, відповідно до замовлення, договору та законодавства. Замовлення Покупця на поставку товарів обов’язкові для Постачальника. Замовлення можуть надаватись Постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у іншій формі, прийнятній для Покупця, за 1 добу до дня поставки товару (максимально 7 днів).

Згідно п.2.9 договору, Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов’язання поставки Товару, якщо він поставив його в магазин, зазначений у замовленні Покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо в наслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовами замовлення Покупця та цього договору.

Одночасно, ч.4 п.2.1 договору поставки встановлено, що Постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки інформацію, яка також буде зазначена у замовленні, а саме: номер замовлення Покупця, номер магазину Покупця, адресу місця доставки товару, дату замовлення, кодовий номер Постачальника та Покупця, найменування та кількість товарів, що поставляються, назву і номер Постачальника, назву перевізника.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи накладних, протягом квітня 2009р. та травня 2009р. Відповідачем здійснено постачання продовольчого товару на загальну суму 15469,32 грн.

Приймаючи до уваги позовні вимоги, Позивач заявив стягнення вартості поставленого, але не оплаченого товару у розмірі 15514,44 грн., що становить різницю між вартістю товару, поставленого Відповідачем, та сумою, сплаченою Позивачем. Як вже було зазначено, підставою заявлених вимог Приватним підприємством „Компанія Регіон” визначено договір поставки №318 від 18.01.2008р., за яким не в повному обсязі здійснено розрахунки за товар.

Однак, суд вважає, що зазначений документ не може бути розглянутий як підстава виникнення зобов’язання щодо оплати товару на визначену суму, враховуючи наступне.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, строк дії договору обумовлює строк існування між сторонами певних зобов’язань.

Відповідно до п.8.1 договору поставки №318 від 18.01.2008р., строк його дії визначений до 31.12.2008р.

Умови укладеного правочину не визначають можливість продовження дії договору. Однак встановлюють, що будь-які зміни до цього договору або додатків чинні лише, якщо вони виконані у письмовій формі і підписанні уповноваженими представниками сторін (п.5.4 договору поставки), що відповідає приписам ст.654 Цивільного кодексу України.

Проте, у матеріалах справи відсутні додатки або листи, що свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо продовження строку дії та термінів такої пролонгації.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст.612 Цивільного кодексу України, виконання обов’язку зобов’язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене та положення п.8.1 договору, постачання товару за договором №318 від 18.01.2008р., як правовою підставою здійснення господарських операцій, здійснюється включно по останній день дії, тобто по 31.12.2008р.

Оскільки жодних доказів пролонгації строку дії спірного договору поставки суду не представлено, строк дії цього договору закінчився безпосередньо 31.12.2008р.

Приймаючи до уваги наведені норми матеріального права та фактичні обставини справи, у зв’язку з закінченням строку дії договору поставки №318 від 18.01.2008р у Позивача відсутня правова підстава для здійснення постачання товару за зазначеним договором у 2009 році.

Отже, враховуючи, що представлена суду первинна документація складена на протязі квітня - травня 2009р. вбачається постачання товару поза межами договору поставки №318.

Одночасно, відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, у якості доказів передачі товару Відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього обов’язку здійснити оплату за отриманий товар суду надані наступні накладні №Р-804 від 08.04.2009р., №Р-805 від 08.04.2009р., №Р-812 від 08.04.2009р., №Р-824 від 10.04.2009р., №Р-854 від 13.04.2009р., №Р-1017 від 30.04.2009р., №Р-1179 від 22.05.2009р., №Р-1180 від 22.05.2009р., №Р-1192 від 25.05.2009р., №Р-1124 від 15.05.2009р., №Р-1123 від 15.05.2009р., №Р-1107 від 13.05.2009р., №Р-1098 від 13.05.2009р.

В зазначених первинних документах не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам, встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції.

За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, перелічені накладні не можуть виступати доказом постачання у межах договору №318 від 18.01.2008р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов’язань Відповідача щодо оплати товару за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог.

Одночасно, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування, згідно із статтею 3, та звільнених від оподаткування, згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Проте, не зважаючи на неодноразові вимоги суду, копії податкових накладних, що складалися під час здійснення господарських операцій за накладними №Р-804 від 08.04.2009р., №Р-805 від 08.04.2009р., №Р-812 від 08.04.2009р., №Р-824 від 10.04.2009р., №Р-854 від 13.04.2009р., №Р-1017 від 30.04.2009р., №Р-1179 від 22.05.2009р., №Р-1180 від 22.05.2009р., №Р-1192 від 25.05.2009р., №Р-1124 від 15.05.2009р., №Р-1123 від 15.05.2009р., №Р-1107 від 13.05.2009р., №Р-1098 від 13.05.2009р. Позивач не представив.

Разом з тим, не можна встановити наявність заборгованості за спірним правочином з представленого суду акту звіряння взаємних розрахунків, оскільки цей документ станом на 31.08.2009р. не містить посилань на договір поставки №318 від 18.01.2008р. Одночасно, він не може бути прийнятий в якості доказу виникнення боргу у Відповідача перед Позивачем за фактичними взаємовідносинами, оскільки цей документ не є первинним, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується саме первинними документами (накладними, рахунками тощо).

Крім того, акти звіряння взаєморозрахунків не можуть свідчити про здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна, оскільки їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін. Акт звірки розрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін в наслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція актів звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

До того ж акт звірки розрахунків є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств і не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості.

Враховуючи викладені факти, а також приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України вбачається встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) щодо постачання за наведеною первинною документацією не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних.

Матеріали справи містять пояснення Позивача щодо відсутності інших договорів, укладених між сторонами процесу, окрім договору поставки №318 від 18.01.2008р. Одночасно, пояснень щодо існування внедоговірних відносин не представлено. Проте, встановлення таких правовідносин вбачається з огляду на наведене вище та є у розумінні ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарським договором, укладеним у спрощений спосіб.

Крім того, як зазначалось, передумовою поставки за спірним договором є надання замовлення. Судом витребувались ці документи. Однак, в порушення ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України Позивачем їх не представлено.

Будь-які інші документи, що доводили б здійснення постачання в рамках договору №318 від 18.01.2008р., який є підставою позовних вимог, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд не вбачає підстав які б свідчили, характеризували здійснення господарських операцій згідно накладних, що містяться у матеріалах справи у межах та на підставі саме договору №318 від 18.01.2008р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором поставки №318 від 18.01.2008р.

З огляду на наведене, в позовних вимогах слід відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 12, 33, 34, 35, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Компанія регіон”, м.Донецьк, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с.Тетянівка Слов’янського району Донецької області, про стягнення суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 15514,44 грн., відмовити.

2.          У судовому засіданні 03.08.2010 року оголошено повний текст рішення.

3.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення або в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                               

Суддя                               Попков Д.О.

Суддя                               Сгара Е.В.