Рішення № 109046994, 07.02.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6207/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

при секретарі Забродоцькій Я.Р.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Цимбали І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до ОСОБА_2 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що у вересні 2020 року ОСОБА_2 пред`явив позов до Міністерства юстиції ,Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просив суд:

1) визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України №2132/к від 30 червня 2020 року «Про звільнення» та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №1650/к від 1 липня 2020 року «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 30 червня 2020 року №2132/к «Про звільнення»», з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №1911/к від 13 серпня 2020 року;

2) поновити його на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 14 серпня 2020 року;

3) стягнути із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі № 380/7392/20 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним наказ Мін`юсту «Про звільнення» та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України «Про звільнення»», з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 13.08.2020 №1911/к. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з 14.08.2020 та зобов`язано стягнути із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 756 232,27 грн, з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів

В подальшому, постановою Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №380/7392/20 касаційні скарги Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції від 30.06.2020 № 2132/к «Про звільнення» та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 01.07.2020 № 1650/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 30.06.2020 № 2132/к «Про звільнення», з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 13.08.2020 № 1911/к; поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з 14.08.2020; вирішено стягнути із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу 1 172 159 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) гри 21 коп., з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання вищезазначеного рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 943 588,16 грн, що підтверджується випискою за 09.08.2022 Державної казначейської служби та меморіальним ордером № 1 (#283095281) від 09.08.2022, оплаченого в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області 15.08.2022.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 380/7392/20 касаційні скарги Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 скасовано, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 залишено в силі.

Представник позивача вказує, що ОСОБА_2 був правомірно звільнений Мін`юстом із займаної посади як такий, що не пройшов випробування у зв`язку із недобросовісним ставленням до посадових обов`язків під час дії випробування. Крім того, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі керувався наданими ОСОБА_2 поясненнями, які містили недостовірну інформацію щодо його діяльності на посаді начальника Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів), внаслідок чого ухвалено необґрунтоване судове рішення, в тому числі про стягнення з міжрегіонального управління коштів. Відтак, виплата проведена Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 року відбулась внаслідок недобросовісної поведінки відповідача.

Зважаючи на вищенаведене, просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) набуті ним без достатньої правової підстави грошові кошти у сумі 943588,16 грн. та понесені судові витрати.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 22 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 11 січня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила.

Із відзиву, поданого 09.01.2023 року представником відповідача - адвокатом Цимбалою І.З. вбачається, що відповідач заперечує проти заявлених позивачем вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом. Представник відповідача мотивує це тим, що відповідно до чинного законодавства, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Вказує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу належить до категорії тих виплат, які охоплюються ст. 1215 ЦК України. Представник відповідача зазначає, що Західне міжрегіональне управління юстиції (м. Львів) відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, правомірно виплатило відповідачу середній заробіток за час вимушеного прогулу. Додатково зазначила, що факт винесення КАС ВС постанови по справі № 380/7392/20 від 21.10.2022 року жодним чином не є та не може бути доказом недобросовісності дій ОСОБА_3 , а є лише правовою оцінкою законності та обґрунтованості оскаржуваних наказів, можливості поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення виплат.

Більше того, правова підстава звільнення ОСОБА_2 була сформульована як «у зв`язку з встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», а не як недобросовісне ставлення до обов`язків. Таким чином, вважає, що твердження представника позивача про «недобросовісність» відповідача ґрунтуються лише на суб`єктивній оцінці ЗМУ МЮ (м. Львів), жодних належних доказів існування будь-якої недобросовісної поведінки у діях ОСОБА_2 представником позивача не надано.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі № 380/7392/20 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року по справі № 380/7392/20. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2132/к від 30.06.2020 «Про звільнення» та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) №1650/к від 01.07.2020 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 30.06.2020 №2132/к «Про звільнення»», з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) №1911/к від 13.08.2020. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з 14.08.2020 Стягнуто із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу 756 232 (сімсот п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять дві) грн 27 коп, з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2022 року касаційні скарги Міністерства юстиції України і Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року скасовано. Справу направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 380/7392/20 скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2132/к від 30.06.2020 «Про звільнення» та наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) № 1650/к від 01.07.2020 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 30.06.2020 № 2132/к «Про звільнення», з наступними змінами згідно з наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) № 1911/к від 13.08.2020. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з 14.08.2020. Стягнуто із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу 1172 159 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн 21 коп, з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до виписки за 09.08.2022 року Державної казначейської служби та меморіального ордеру № 1 (#283095281) від 09.08.2022, оплаченого в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області 15.08.2022. Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Львів) ОСОБА_2 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 943 588,16 грн

Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року касаційні скарги Міністерства юстиції України і Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року скасовано. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року залишено в силі.

Мотиви прийняття рішення судом

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, посилався на те, оскільки постановою Верховного Суду від 20.10.2022 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 скасовано, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 залишено в силі., а отже, правова підстава для набуття ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 943588,16 грн відпала, враховуючи, що зазначені кошти вже виплачені відповідачу, вони підлягають поверненню саме на підставістатті 1212 ЦК України

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У висновку, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №753/15556/15-ц зазначено, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Устатті 1215 ЦК Українипередбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги є безпідставними з огляду на наступне.

По-перше, доказів про набуття відповідачем 943588,16 грн у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, на такі обставини сторони не посилаються.

По-друге, суд вважає помилковим твердження сторони позивача, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції надав пояснення, які містили недобросовісну інформацію, внаслідок чого було ухвалене необґрунтоване судове рішення, яке в подальшому було скасоване Верховним Судом.

Згідно ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Принцип змагальності один з основних принципів цивільного судочинства, а забезпечення змагальності одне з головних завдань судової реформи. Цей принцип створює необхідні умови для виявлення всіх обставин, що мають суттєве значення для справи, та винесення обґрунтованого рішення. Цивільний процес є змаганням осіб у доведенні перед судом своєї позиції (наявності порушеного права чи інтересу, що потребує захисту, або його відсутності). Принцип змагальності передбачає, що учасники справи, якщо вони прагнуть отримати сприятливе рішення для себе чи осіб, на захист прав яких пред`явлений позов, зобов`язані повідомити всі суттєві для справи юридичні факти, пред`явити докази, здійснити інші процесуальні дії, що мають переконати суд у правоті цієї сторони. Сутність принципу змагальності полягає у тому, що кожна зі сторін пред`являє свої докази позивач в обґрунтування своїх вимог, відповідач в обґрунтування заперечень щодо них чи визнання вимог, а суд аналізує їх та робить свої висновки. Процесуальна рівність сторін виступає умовою реалізації принципу змагальності, оскільки змагатися у відстоюванні своїх прав та інтересів сторони можуть лише в однакових правових умовах.

Отже, надання апеляційною інстанцією переваги поясненням відповідача(незгодою з підставами його звільнення) під час розгляду апеляційної скарги не підтверджує недобросовісну поведінку відповідача, який намагався захистити свої трудові права в установленому законом порядку та є реалізацією ним конституційного права, передбаченого статтею 55 Конституції України, на захист судом прав і свобод людини і громадянина.

Суд вважає за необхідне зазначити, що недобросовісне ставлення до покладених обов*язків ОСОБА_2 як підстава для звільнення, не є підтвердженням недобросовісності набувача грошових коштів, для стягнення останніх в порядку правових приписів ст.1212 ЦК України, які були йому виплачені на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Належних та допустимих доказів підроблення письмових доказів ОСОБА_2 під час розгляду трудового спору, інших його протиправних дій суду надано не було. Неправильна оцінка доказів апеляційним судом, в тому числі і пояснень ОСОБА_2 , яка була виправлена Верховним Судом, не може вважатися підставою для повернення грошових коштів як набутих без достатньої правової підстави.

Таким чином, суд вважає, що передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212, 1215 ЦК України відсутні і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку із повною відмовою в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4,16, 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 4,19,76,81,200, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до ОСОБА_2 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, - відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко