Рішення № 109045636, 17.02.2023, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/268/21

2/583/12/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Сидоренка Р.В.,

за участю секретарів Шаміладзе В.В., Якубович В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Безпалька С.В. ,

представників відповідача Балабанова Л.К., Волика В.В. ,

представників відповідача Ялтиченко О.П., Чернявського А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Арсенал 2009», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення порожньо - транспортної пригоди, третя особа - ОСОБА_4 -

встановив:

25.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що 05.07.2020 року по вул. Батюка, в м. Охтирка, Сумської області, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому на підставі довіреності транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Vito», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автобуса марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхувальником якого є Приватне підприємство «Арсенал 2009», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників - наземних транспортних засобів № АО/1194598.

В результаті вказаної події автомобілю марки «Mercedes-Benz Vito», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано механічні ушкодження, а водій автобусу ОСОБА_4 , постановою Київського районного суду м. Полтави від 22.09.2020 р. у справі № 552/4266/20 визнаний винним у порушенні вимог п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Таким чином, в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як титульному власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», було завдано фактичних збитків на суму 121304,89 грн. Оцінена шкода склала 74405,95 грн. Зазначені суми підтверджуються висновком № 36 авто товарознавчого дослідження по визначенню суми матеріального збитку складеного 10.07.2020 консультативно-експертним бюро «Автоексперт» судового експерта авто товарознавця Кучмая М.М. Однак ТДВ «СК «ГАРДІАН» 04.12.2020 р. було сплачено страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito» в сумі 36537,13 грн. Позивач зазначає, що реально виплачена сума страхового відшкодування відрізняється від оціненої шкоди на 37868,82 грн., при цьому, ним надавалося зазначене авто-товарознавче дослідження для ознайомлення фахівцям ТДВ «СК «ГАРДІАН». Крім того, різницю між оціненою шкодою та фактичними збитками зобов`язана відшкодувати особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, поговір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Так, різниця між вартістю відновлювального ремонту та матеріальним збитком складає 46898,94 грн. (121304,89 грн. - 74405,95 грн.). Вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивачем оцінюються в сумі 20000 грн. та обґрунтовуються спричиненими душевними стражданнями, що призвело до необхідності звернення до лікаря, зміною життєвого ритму та стосунків з рідними. Також позивач є особою похилого віку та потребує переміщення на власному транспорті, оскільки карантинні заходи, запровадженні з метою недопущення розповсюдження COVID-19, не забезпечують гарантій не зараження при користуванні громадським транспортом. Крім того життєвий устрій позивача пов`язаний саме із транспортом, а його відсутність призвела до істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

28.10.2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Безпалька С.В. до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він прохав стягнути на користь ОСОБА_1 із ПП «Арсенал 2009» суму матеріальної шкоди у розмірі 30294,62 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., а також прохає стягнути з ТДВ СК «Гардіан» недоплачену суму матеріального збитку у розмірі 22855,22 грн. Зменшення позову до вказаної суми позивач обґрунтовує висновком авто товарознавчої експертизи №5/2021 від 15.10.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у ньому. Будучи допитаним в якості свідка зазначив про те, що автомобіль йому довелось відновити самостійно, оскільки він не отримав повного відшкодування від підприємства. Моральну шкоду також обґрунтовує тим, що він звертався до директора підприємства із приводу відшкодування збитків, однак йому було у грубій формі відмовлено у цьому. Автомобіль майже пів року знаходився під відкритим небом і йому довелось його відновити за власні кошти.

Представник позивача адвокат Безпалько С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Представники відповідача ПП «Арсенал 2009» Балабанов Л.К. та Волик В.В. в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову. Зазначили про наявність обов`язку у підприємства відшкодувати позивачу суму франшизи.

У відзиві на позовну заяву від 11.02.2021 року представник ПП «Арсенал 2009» зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки висновок № 036 від 10.07.2020 року виконаний з порушенням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (в подальшому - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 року № 1335/5/1159) зі змінами, затвердженими наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України від 21.10.2019 року № 3207/5/1033.

Також, відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому порядку. Згідно зі ст. 1194 Цивільного Кодексу особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою страховим відшкодуванням). Тобто, ПП «Арсенал 2009» не має зобов`язань по відшкодуванню завданої матеріальної шкоди, так як вона повинна відшкодовуватися за рахунок страховика і визначений законом ліміт страхового відшкодування дозволяє задовольнити потреби позивача, а тому наведене є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Наявність моральної шкоди позивачем також не підтверджена належними та допустимими доказами.

02.04.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій було зазначено про належність і допустимість як доказу висновку № 036 від 10.07.2020 року, незважаючи на аргументи відповідача викладені у відзиві.

Представники ТДВ «СК «Гардіан» у судовому засіданні заявили про не визнання вимог позивача з огляду на те, що останній не довів вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт по ремонту автомобіля, який на момент проведення експертного дослідження був фактично відновлений.

23.02.2021 року від ТДВ «СК «Гардіан» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначав про те, що 12.09.2020 року позивачем було подано заяву про здійснення страхової виплати на відшкодування збитків завданих пошкодженням належного йому транспортного засобу, у якій він вказав власні банківські реквізити для виплати страхового відшкодування. Відповідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Відповідно до Аварійного сертифікату № 99-0/72/6 від 29.07.2020 року про визначення вартості матеріального збитку, завданої власнику транспортного засобу, складеного аварійним комісаром Видутою Д.Ю. за результатами огляду пошкодженого транспортного засобу ринкова вартість досліджуваного КТЗ складає 292899,53 грн., вартість відновлювального ремонту складає без вирахування зносу з ПДВ - 74017,48 грн., коефіцієнт фізичного зносу КТЗ - 0,583 вартість відновлювального ремонту за вирахуванням зносу з ПДВ - 43106,66 грн., вартість відновлювального ремонту за вирахуванням зносу без ПДВ - 38676,22 грн. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Позивачем ані страховикові, ані до позовної заяви не надано документів, які б підтверджували факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Полісом № АО/1194598 встановлено франшизу в розмірі 2000,00 грн. Відповідно до зазначеного страхове відшкодування було розраховано наступним чином: 38676,22 грн. (вартість відновлювального ремонту за вирахуванням ПДВ) - 2000,00 грн. (франшиза) = 36676,22 грн. Страхова виплата була проведена у повному обсязі та у встановлений законом строк, а тому в задоволенні позову прохають відмовити у повному обсязі.

02.04.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив ТДВ СК «Гардіан» у якій вказано на те, що аварійний сертифікат, на який посилається відповідач і на підставі якого було проведене страхове відшкодування, не може бути взятим до уваги, оскільки такий спосіб визначення вартості пошкодженого майна не передбачений Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, а аварійний комісар діяв як спеціаліст, а не як сертифікований оцінювач.

29.03.2021 року ТДВ СК «Гардіан» скористалось правом надати свої заперечення на відповідь на відзив. У запереченні наведені аргументи на користь раніше викладеної позиції про те, що аварійний сертифікат є належним доказом розміру збитків, заподіяних страховим випадком за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Третя особа ОСОБА_4 до суду не з`являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у вимогах до страхової компанії та про необхідність часткового задоволення позову до підприємства з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є користувачем транспортного засобу автомобіля MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_3 .

Власником транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ 1117 д.н.з. НОМЕР_4 . Є приватне підприємство «Арсенал 2009»

Цивільно-правова відповідальність відповідача ПП «Арсенал 2009» застрахована ТДВ «СК «Гардіан» на підставі полісу АО №1194598. Ліміт відповідальності за вказаним полісом за шкоду заподіяну майну 100 000,00 грн., франшиза 2 000,00 грн..

Судом встановлено, що постановою Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/4266/20, провадження № 3/552/1591/20 від 22.09.2020 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. (Том 1 а.с. 10)

В ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки вказана постанова суду є чинною і має по цій справі преюдиціальне значення, вказані обставини стосовно вини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди відповідно до вказаної норми не підлягають повторному доведенню.

З постанови суду вбачається, що ОСОБА_4 05.07.2020 року о 10.00 год. керуючи транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ 1117 д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Батюка, буд. 42, в м. Охтирка не дотримався інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем MERCEDES-BENZ д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні ушкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В своїй постанові суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 знайшла своє підтвердження та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент вчинення даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із ПП «Арсенал 2009», що не заперечують сторони.

Відповідно до Аварійного сертифікату № 99-0/72/6 від 29.07.2020 року про визначення вартості матеріального збитку, завданої власнику транспортного засобу, складеного аварійним комісаром Видутою Д.Ю. за результатами огляду пошкодженого транспортного засобу ринкова вартість досліджуваного КТЗ складає 292899,53 грн., вартість відновлювального ремонту складає без вирахування зносу з ПДВ - 74017,48 грн., коефіцієнт фізичного зносу КТЗ - 0,583 вартість відновлювального ремонту за вирахуванням зносу з ПДВ - 43106,66 грн., вартість відновлювального ремонту за вирахуванням зносу без ПДВ - 38676,22 грн. (а.с. 79-98 т. 1)

Судом встановлено, що 20.04.2018 року на банківський рахунок ОСОБА_1 сплачено страхове відшкодування згідно страхового акту № ЦВ/1485/1 в сумі 36676,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5420 від 04.12.2020 року. (Том 1 а.с. 100).

Із розміром оціненої шкоди не погодився позивач і в подальшому звернувся до експерта-товарознавця з метою встановлення відновлювального ремонту авто.

Відповідно до висновку № 036 автотоварознавчого дослідження від 10.07.2020 року, проведеного судовим експертом - автотоварознавцем Кучмаєм М.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «MERCEDES BENZ VITO», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 121304,89 грн., матеріальний збиток власнику вказаного автомобіля становить 74405,95 грн. (Том 1 а.с. 13-15).

В подальшому представником позивача було заявлене клопотання про проведення автотехнічної експертизи з огляду на наявні неточності у авто товарознавчому дослідженні за № 36.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 5/2021 від 15.10.2021 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «MERCEDES Benz Vito», 2013 року випуску, номер державної реєстрації на момент ДТП НОМЕР_1 (номер державної реєстрації на момент огляду НОМЕР_5 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_6 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.07.2020 року, за наявними в матеріалах справи кольоровими фото таблицями огляду транспортного засобу на електронних носіях та станом цін на час її скоєння, без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість складових частин, складає 65428,17 грн. (Том 2 а.с. 2-20).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Згідно вимог ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно вимог ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

В п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.4 вказаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

За приписами п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

В ст. 1192 Цивільного кодексу України зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.».

Тобто, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Аналогічний висновок міститься в постанові ВСУ у справі №753/19288/14-ц від 30.10.2019року.

Судом встановлено, що автомобіль позивача наразі відремонтований та переобладнаний. Тому розмір збитку, про відшкодування якого просив позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.

З огляду на викладене, висновок № 036 авто товарознавчого дослідження від 10.07.2020 року та висновок судової авто товарознавчої експертизи № 5/2021 від 15.10.2021 року суд не може взяти до уваги, оскільки у висновку експерта зазначені лише можливі витрати, які могли бути понесені позивачем.

Аналогічного правового висновку дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18), та від 25 березня 2019 року у справі № 591/3152/16-ц (провадження № 61-20779св18).

Позивач достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним та саме у такому розмірі, як він прохає про це у позові суду (рахунки, акти виконаних робіт, докази сплати робіт по здійсненню відновлювального ремонту ТЗ тощо) не надав.

Позивачем не спростовано правильність нарахування та виплати страховою компанією страхового відшкодування згідно розрахунку наведеному у аварійному сертифікаті № 99-0/72/6 від 29.07.2020 року про визначення вартості матеріального збитку.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, до «СК Гардіан» та ПП «Арсенал 2009» про стягнення матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи № 5/2021 від 15.10.2021 року з відповідача не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Умовами п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, в ідеальному значенні франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку. За своїм характером вона хоча і є частиною матеріального збитку, однак не може бути включена до суми майнового збитку для стягнення її зі страховика, адже підлягає відшкодуванню виключно страхувальником або особою, відповідальною за збитки, завдані внаслідок ДТП. В даному випадку такою особою є відповідач ПП «Арсенал 2009»

Умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 1117 д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено розмір франшизи 2000 грн.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що в добровільному порядку відповідач не сплатив позивачеві франшизу, враховуючи визнання позовних вимог відповідача в цій частині, вона, як матеріальний збиток, підлягає стягненню із нього в примусовому порядку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суми підлягають задоволенню.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до положення ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тлумачення ст.ст. 11, 1167 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 травня 1995 року № 4, моральною шкодою є витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Отже, суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує конкретні обставини справи, ступень порушення життєвих стосунків позивача, порушення нормального укладу його життя, глибину та тривалість моральних страждань позивача, потреби у додаткових зусиллях для організації життя у зв`язку з відсутністю можливості пересуватися на пошкодженому автомобілі, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов висновку про стягнення з ПП «Арсенал 2009» моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди частково у розмірі в сумі 3000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьс я у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно вимог ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ . До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що по справі позивачем понесені судові витрати, а саме позивачами сплачено судовий збір в сумі 1082,69 грн., оплачено проведення авто-товарознавчої експертизи в сумі 3782,20 грн. та авто-товарознавчого дослідження в сумі 1500,00 грн. Крім того, позивачами понесені витрати за професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 09.12.2020 року та квитанцію про оплату наданої правової допомоги від 09.12.2020 року на суму 10000,00 грн. (Том 1 а.с. 39-41).

В частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача про те, що за відсутності акту виконаних робіт вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу не можуть бути задоволені із огляду на те, що сума вказаних витрат була визначена у фіксованому розмірі та перелік наданих послуг зазначений у самому договорі.

Ціна позову згідно заяви про зменшення позовних вимог пред`явлених до обох відповідачів становить 58149 грн. 87 коп. Загальна сума задоволених позовних вимог по ПП «Арсенал 2009» становить 5000 грн. (8,59%).

Загальна сума понесених позивачем витрат пов`язаних із сплатою судового збору та витрат на правничу допомогу становить 11082 грн. 69 коп., а підлягає стягненню на його користь сума відповідно до задоволеної частини вимог у розмірі 952 грн.

Понесені позивачем витрати за проведення авто технічного дослідження та автотехнічної експертизи відшкодуванню не підлягають, оскільки вказані докази суд не прийняв до уваги як належні при прийнятті рішення по суті спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 133, 141, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення недоплаченої суми матеріального збитку відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Арсенал 2009» задовольнити частково.

Стягнути із Приватного підприємства «Арсенал 2009» (місце знаходження: вул. Пушкіна, 4, с. Копили, Полтавського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 36613282) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 2000 гривень в рахунок відшкодування франшизи, що є частиною завданого матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3000 гривень, як відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди та понесені ним судові витрати у справі в сумі 952 гривні, а всього - 5952 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні.

У іншій частині позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Арсенал 2009» відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко