Рішення № 109043982, 07.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023Справа № 910/7865/22Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тім-Метиз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна"

про розірвання договору та стягнення 3 027 240,66 грн

Представники:

від позивача: Родько О.А.

від відповідача : не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тім-Метиз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Економбуд Україна» про розірвання договору та стягнення 3 027 240,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №ДТ01042021-1 від 01.04.2021 у частині своєчасного та якісного виконання робіт, з огляду на що позивач просить суд розірвати Договір №ДТ01042021-1 від 01.04.2021 та стягнути з відповідача 3 027 240,66 грн, з яких: 2 977 730,00 грн вартість оплачених, але не належно виконаних зобов`язань, 39 510,66 грн вартості наданих матеріалів та 10 000,00 грн витрат за висновок експерта з питань будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 позовну заяву залишено без руху.

01.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176. Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.10.2022.

У підготовче засідання 04.10.2022 представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 04.10.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.11.2022.

08.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 08.11.2022 прибув представник відповідача, представники позивача в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.11.2022.

18.11.2022 та 28.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду заяви відповідача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 29.11.2022 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

25.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, заява про залишення позову без розгляду.

29.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 29.11.2022 представник відповідача взяв участь в режимі відеоконференції. Представники позивача в підготовче засідання не прибули.

Представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Разом з тим, суд зазначає, що станом на момент розгляду клопотання відповідача, відомості щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у суду відсутні. Більше того, ухвалою суду від 08.11.2022 явка учасників справи у підготовче засідання визнана необов`язковою та роз`яснено, що неявка учасника справи в засідання не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на зазначені обставини, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.12.2022.

02.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про призначення експертизи, клопотання про витребування доказів та клопотання про залишення позову без розгляду.

12.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

12.12.2022 та 13.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та проведення наступного (відкладеного) підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання 13.12.2022 представники сторін не прибули.

За наслідками розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судом задоволено зазначено клопотання та оголошено перерву до 10.01.2023.

16.12.2022 та 22.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 суд ухвалив: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім-Метиз» про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом - задовольнити частково; провести підготовче засідання призначене на 10.01.2023 о 13:45 год в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом; у задоволенні іншої частини заяви - відмовити; доручити забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області зал. №1-107.

20.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду заяви відповідача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 10.01.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

10.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів.

У підготовче засідання 10.01.2023 прибув представник позивача, представник відповідача взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відео конференції.

У підготовчому засіданні 10.01.2023 оголошено перерву до 24.01.2023.

12.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду заяви відповідача, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 24.01.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.

24.01.2023 та 27.01.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення та заперечення на клопотання відповідача.

У підготовче засідання 24.01.2023 прибув представник позивача, представник відповідача взяв участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками розгляду клопотань відповідача про витребування доказів та про призначення експертизи, судом відповлено в їх задоволенні, оскільки, відповідно до приписів ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Разом з тим, позивачем разом з позовом було подано висновок експерта, щодо якого відповідачем не зазначено які обґрунтовані сумніви викликає правильність такого висновку, а також не доведено наявності поважних причин, що унеможливили надання відповідачем експертного висновоку у строки, встановлені для подання доказів.

Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає, що позивачем було надано докази, про які відповідач зазначав у адвокатському запиті, відтак, підстави для витребування таких доказів в судовому порядку відсутні. Щодо інших доказів (зокрема, інформації про температуру, опади, силу вітру та вологість у період з 01.12.2021 по 01.05.2022 в м. Кривий Ріг), суд зазначає, що відповідачем не доведено які обставини можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати, зважаючи на предмет доказування в даній справі.

У підготовчому засіданні 24.01.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2023.

06.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про повернення у підготовче провадження та призначення додаткової експертизи та заява про відкладення судового засідання.

У судове засідання 07.02.2023 прибув представник позивача. Представники відповідача в судове засідання не прибули.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відмовлено у його задоволенні, оскільки, представником відповідача не надано доказів на підтвердження об`єктивної неможливості прибуття в судове засідання. Більше того, ч. 1 ст. 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Доказів неможливості прибуття в судове засідання, зокрема, керівника юридичної особи відповідача матеріали справи, також, не містять.

Щодо заяви відповідача про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні для вирішення заяви про призначення судової експертизи, суд зазначає, що питання щодо наявності/відсутності підстав для призначення судової експертизи було розглянуто в підготовчому засіданні 24.01.2023. При цьому, представник відповідача брав участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції та не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відтак, підстави для повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та призначення судової експертизи відсутні, з огляду на що у задоволенні заяви відповідача судом відмовлено.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 07.02.2023, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 07.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 між ТОВ «Тім-Метиз» (позивач; замовник) та ТОВ «Економбуд Україна» (відповідач, підрядник) укладено Договір № ДТ01042021-1 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого визначено, що за даним договором підрядник зобов`язується згідно технічного завдання замовника виконати роботи, визначені у Кошторисі (додаток № 1), в подальшому «роботи» за адресою виробничих потужностей замовника: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Луганська 1А.

Відповідно до п. 1.2 Договору підрядник виконує роботи, з використанням власних матеріально-виробничих запасів, обладнання, машин і механізмів, інструментів.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору виконання робіт (надання послуг) повинно бути розпочато підрядником протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання матеріалів, які буде придбано після отримання авансового платежу, зазначеного у п. 4.1.1 і 4.1.2 договору. Роботи на об`єкті будуть виконані протягом сорока днів з моменту початку робіт при сприятливих погодних умовах та відсутності форс-мажорних обставин.

Загальна вартість робіт (послуг) за даним договором визначається сторонами у розмірі 3 156 357,60 грн, у тому числі ПДВ - 526 059,60 грн (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору після завершення виконання робіт (надання послуг) Підрядник повідомляє замовника про їх готовність до передачі Замовнику на об`єкті. Приймання-передача виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня отримання від підрядника зазначеного у п. 7.1 договору повідомлення та зазначеного акту.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку мотивованої відмови замовника прийняти роботи (надані послуги), сторонами протягом 2 (двох) календарних днів складається протокол розбіжностей, в якому зазначаються претензії замовника та терміни усунення підрядником недоліків у виконаних роботах (наданих послугах).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку що даний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 2 977 730,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 9607 від 05.04.2021, № 9622 від 06.04.2021, № 9675 від 07.04.2021, № 9692 від 08.04.2021, № 9170 від 30.04.2021, № 9485 від 27.05.2021, № 10475 від 06.09.2021, № 11371 від 08.11.2021, № 11818 від 08.12.2021.

При цьому, позивач звернувся до відповідача з листом № 353 від 03.12.2021 «Про забезпечення якості виконаних робіт», у якому зазначив, що комісією замовника за період з липня по грудень 2021 року встановлено неякісні роботи з ремонту даху та вказав на необхідність переробки проведених робіт у термін до 15.12.2021.

Листом Вих. № 08/12-1 від 08.12.2021 відповідач повідомив позивача про те, що за наявних погодних умов якісне виконання робіт є неможливим; роботи будуть виконані після покращення погодних умов.

Судом встановлено, що 17.01.2022 сторонами було складено та підписано Протокол розбіжностей про виявлені дефекти будівельних робіт, з якого вбачається, що під час огляду покрівлі на об`єкті за адресою м. Кривий Ріг, вул. Луганська 1А, встановлено неякісне виконання покрівельних робіт, з огляду на що прийнято рішення до переробці підрядником покрівельних робіт в місцях замокання на стелі та стінових панелях. Зазначено про необхідність усунення дефектів у термін до 30 квітня 2022 року.

Однак, як зазначає позивач, виявлені дефекти у встановлений вище строк усунуті не були, що і стало підставою для звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №ДТ01042021-1 від 01.04.2021 у частині своєчасного та якісного виконання робіт, з огляду на що позивач просить суд розірвати Договір №ДТ01042021-1 від 01.04.2021 та стягнути з відповідача 3 027 240,66 грн, з яких: 2 977 730,00 грн вартість оплачених, але не належно виконаних зобов`язань, 39 510,66 грн вартість наданих матеріалів та 10 000,00 грн витрат за висновок експерта з питань будівельно-технічної експертизи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та, зокрема, зазначає, що всупереч умовам Договору замовником не було забезпечено належний стан поверхні, що зумовило неможливість усунення всіх недоліків. Також, неможливість усунення недоліків зумовлена насамперед опадами та значною вологістю повітря, а в подальшому введенням на території України воєнного стану. Відповідач, також, зазначає, що для виконання умов Договору він сплатив субпідряднику та витратив на закупівлю матеріалів 1 962 523,69 грн, а також, належним чином виконав частину робіт, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 01.04.2021 між ТОВ «Тім-Метиз» та ТОВ «Економбуд Україна» укладено Договір № ДТ01042021-1, пунктом 1.1 якого визначено, що за даним договором підрядник зобов`язується згідно технічного завдання замовника виконати роботи, визначені у Кошторисі (додаток № 1), в подальшому «роботи» за адресою виробничих потужностей замовника: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Луганська 1А.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору після завершення виконання робіт (надання послуг) Підрядник повідомляє замовника про їх готовність до передачі Замовнику на об`єкті. Приймання-передача виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня отримання від підрядника зазначеного у п. 7.1 договору повідомлення та зазначеного акту.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку мотивованої відмови замовника прийняти роботи (надані послуги), сторонами протягом 2 (двох) календарних днів складається протокол розбіжностей, в якому зазначаються претензії замовника та терміни усунення підрядником недоліків у виконаних роботах (наданих послугах).

Судом було встановлено, що 17.01.2022 сторонами складено та підписано Протокол розбіжностей про виявлені дефекти будівельних робіт, з якого вбачається, що під час огляду покрівлі на об`єкті за адресою м. Кривий Ріг, вул. Луганська 1А, встановлено неякісне виконання покрівельних робіт, з огляду на що прийнято рішення до переробці підрядником покрівельних робіт в місцях замокання на стелі та стінових панелях. Зазначено про необхідність усунення дефектів у термін до 30 квітня 2022 року.

Проте відповідачем не було належним чином усунуто недоліки виконаних за Договором робіт, що, зокрема, підтверджується наступним.

Частиною 4 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Так, до позовної заяви позивачем додано висновок експерта з питань будівельно-технічної експертизи № 30-22 від 25.07.2022 щодо визначення вартості відновлювального ремонту комплексу будівель, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Луганська, 1А, відповідно до якого експерт зазначає, що причиною пошкоджень покрівлі комплексу будівель, загальною площею 8 866,7 м2 є неякісне виконання будівельних робіт по улаштуванню покриття покрівлі, використання матеріалів, які не передбачені будівельними нормами для улаштування покрівель; вартість відновлювального ремонту комплексу будівель загальною площею 8 866,7 м2, який необхідно виконати для усунення пошкоджень становить 6 845 382,00 грн з ПДВ.

За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Суд зазначає, що наданий позивачем висновок підготовлений судовим експертом Бихно Мариною, яка має вищу повну технічну освіту спеціаліста і кваліфікацію судового експерта на виробництво будівельно-технічних експертиз по спеціальностях: 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками» (свідоцтво № 1404 від 29.01.2010, дійсне до 12.04.2022), 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд», 10.14 «Оцінка земельних ділянок» (свідоцтво № 1810 від 28.07.2016, дійсне до 12.04.2022). При цьому, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2022 № 1138/5 «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану» строк дії свідоцтва судового експерта продовжується на час дії воєнного стану. При цьому, у висновку зазначено, що він виготовлений для подання до суду, а судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. За наведених обставин, вказаний висновок приймається судом як належний та допустимий доказ.

Згідно ч.3 ст.858 Цивільного кодексу України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

З огляду на викладене, оскільки, у матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем робіт (усунення недоліків виконаних робіт) у передбачений Договором строк, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу що унеможливила виконання зобов`язань, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, як і не надано обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану в Україні та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Також, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження саме об`єктивної неможливості виконання передбачених Договором робіт через неналежну якість поверхні, погодні умови та інше, з огляду на що доводи, викладені відповідачем у відзиві судом до уваги не беруться.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Приписами частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч.1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 N 6-469св10).

Жодних належних доказів, які б підтверджували, що зазначені вище порушення сталися не з вини відповідача матеріали справи не містять.

Так, суд зазначає, що притиправна поведінка відповідача полягає в порушенні ним зобов`язань за Договором в частині неналежного виконання робіт в передбачені строки, що вбачається з протоколу розбіжностей та підтверджується висновком експерта; наявна шкода полягає в тому, що внаслідок невиконання Підрядником своїх договірних зобов`язань Замовнику спричинені збитки у розмірі здійсненої попередньої оплати за роботи та не отримання очікуваного результату за витрачені по договору підряду кошти; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає у тому, що неналежне виконання Підрядником робіт не призвело до очiкуваного Замовником результату; вина Підрядника полягає у недбалому ставленні до виконання договірних зобов`язань, а саме у неякісному виконанні робіт з покриття покрівель будівлі, що призводить до потрапляння вологи всередину будівлі та завдає шкоди майну позивача.

Поряд з цим, судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 2 977 730,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 9607 від 05.04.2021, № 9622 від 06.04.2021, № 9675 від 07.04.2021, № 9692 від 08.04.2021, № 9170 від 30.04.2021, № 9485 від 27.05.2021, № 10475 від 06.09.2021, № 11371 від 08.11.2021, № 11818 від 08.12.2021.

Відтак, визначена позивачем сума збитків у розмірі 2 977 730,00 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження вартості експертизи та вартості наданих матеріалів (видаткові накладні, акти, платіжні доручення тощо), відтак, вимоги про стягнення 49 510,66 грн є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 027 240,66 грн підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 2 977 730,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № ДТ01042021-1 від 01.04.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тім-Метиз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економбуд Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 100-А; ідентифікаційний код: 42699781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тім-Метиз" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, 60, прим. 41; ідентифікаційний код: 37065550) грошові кошти у розмірі 2 977 730 (два мільйони дев`ятсот сімдесят сім тисяч сімсот тридцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 47 146 (сорок сім тисяч сто сорок шість) грн 95 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.02.2023

Суддя Ю.В. Картавцева