Вирок № 10904336, 30.06.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

В И Р О К

Справа № 1-6/10

Іменем України

30 червня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого - судді ВЕРЬОВОЧНІКОВА В.М.

при секретарі - РОСОВСЬКІЙ О.Ю.

із участю : - прокурора ЛЕВЧУК С.М.

- потерпілого ОСОБА_1

- представника потерпілого ОСОБА_2

- підсудного ОСОБА_3

- адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, уродженця м.Ромни Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 із повною вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого вироком військового місцевого суду Вінницького гарнізону від 02.03.2006 року за ч.1 ст.190 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_3 біля 14 години дня 01.04.2006 року, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Космонавтів в м.Жмеринці, рухаючись із швидкістю біля 73-76 км/год, побачивши на проїзній частині дороги неповнолітню ОСОБА_6, яка з небезпечним боковим інтервалом рухалася на велосипеді в попутному напрямку, в порушення вимог п.1.7, 2,9 (а), 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, проявив злочинну самовпевненість, не збавив швидкості руху, прийняв міри до обїзду, та з необережності вчинив наїзд на неповнолітню велосипедистку ОСОБА_6, внаслідок чого остання від отриманих травм загинула.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 винним себе у вчиненні даного злочину не визнав.

Пояснив, що 01.04.2006 року, керуючи технічно справним автомобілем "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_1, він рухався по вул. Космонавтів в м.Жмеринці, перетнувши перехрестя із вул. Київською, в напрямку руху до центра міста із швидкістю біля 60-65 км/год на відстані біля 1-1,5 м. від правого краю бордюру. На проїзній частині не було ніяких транспортних засобів в обох напрямках руху, пішоходи також були відсутні. На відстані приблизно 80 м. попереду побачив, як дівчинка-велосипедист з відстані приблизно 1-2 м. від бордюру здійснила розворот і почала рух у попутному з ним напрямку. Розуміючи, що це дитина, він привернув її увагу звуковим сигналом. Почувши сигнал велосипедистка стала рухатись ближче до краю проїзної частини на відстані біля 0,5-0,7 м. від бордюру. З дистанції біля 40 м. підсудний почав збільшувати боковий інтервал для обїзду велосипедиста і ще раз посигналив для привернення її уваги. На відстані приблизно 30 м. автомобіль підсудного знаходився в процесі обїзду велосипедистки і при наближенні до неї боковий інтервал мав становити приблизно 3 м. за умови її прямолінійного руху. Зауважив, що раніше неодноразово зустрічав цю дівчинку на проїзній частині, керуючи власним автомобілем вільно розминався із нею у попутному та зустрічному напрямку руху. На відстані понад 20 м. велосипедистка раптово та несподівано для підсудного почала виконувати маневр лівого розвороту. Він одразу ж застосував екстрене гальмування. Автомобіль із повернутими ліворуч передніми колесами продовжив рух по раніше заданій траєкторії, зміщуючись до лівого бордюру. Не зважаючи на прийняті підсудним заходи велосипедист вдарився у переднє праве крило, праву передню стійку та переднє вітрове скло автомобіля. Після цього автомобіль продовжив рух у загальмованому стані в напрямку лівого краю проїзної частини, зупинившись впритул до бордюру. Підсудний помістив дівчинку до свого автомобіля разом з чоловіком із сусіднього помешкання та одразу ж завіз потерпілу до лікарні. Заявив, що на момент ДТП він перебував у нормальному стані, був здоровий та тверезий. Вживання ним гіркої спиртової травяної настоянки в обсязі столової ложки, яку за особисто знайденим народним рецептом він вживав для заспокоєння власного психологічного стану, не впливало на його загальний фізичний стан. Зазначив, що дорожнє покриття під час ДТП було вологе. Потерпіла рухалась по проїзній частині у віці, що є меншим від мінімально дозволеного правилами дорожнього руху. Уточнив, що безпосереднього розвороту потерпілої велосипедистки він не бачив, виїжджаючи з повороту побачив, як вона рухалась до бордюра, після чого дівчинка почала рух, збільшуючи швидкість у попутному з підсудним напрямку. Дитина внаслідок ДТП втратила свідомість. Повідомив, що здійснив грошовий переказ в сумі 3000 грн. на імя матері дитини, при перебуванні дитини в лікарні особисто здавав кров та залучив кількох донорів. Про вчинене ДТП, що відбулось за участі його та потерпілої велосипедистки до правоохоронних органів не повідомив. Заперечив власну вину у смерті померлої дитини.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 01.04.2006 року біля 14 годин дня він працював на городі позаду власного будинку, коли почув звук гальмування покришок та глухий удар, побіг на вулицю, так як туди поїхала кататись на велосипеді його малолітня дочка. Вибігши, побачив, що дочка лежала посеред вулиці, велосипед відкинутий в стороні, також на дорозі стояв впертий в бордюр автомобіль, з якого вийшов підсудний ОСОБА_3 Розвернувшись, потерпілий крикнув йому, що він возьме свій автомобіль, щоб завезти дитину до лікарні. Поки виїзджав, ні дитини, ні автомобіля підсудного на дорозі вже не було. Як зясувалось згодом, підсудний із сусідом потерпілого ОСОБА_7 завезли потерпілу дитину до лікарні. Потерпілий також прибув до лікарні, де зустрівся з підсудним. Додав, що того дня зранку пройшов невеликий дощ, вдень було сонячна погода та суха дорога, згодом при здійсненні замірів на місці ДТП знову пішов дощ. Зазначив, що при спілкуванні з підсудним одразу ж після ДТП відчув від останнього запах алкоголю, розмовляючи з ним на відстані біля 1 м. Вказав, що зупинившись після зіткнення автомобіль підсудного залишив на бордюрному камені видимий слід лівого переднього колеса довжиною приблизно 0,8-1 м. Пояснив, що його дочці на час ДТП не виповнилось 10 років. По вул. Космонавтів вона їздила щоденно. Визнав, що надання ним дозволу дочці їздити по проїзній частині не узгоджується із правилами дорожнього руху, однак, не усвідомлював, що це становить загрозу для її здоровя та життя.

Потерпілий та його представник просили залишити без розгляду заявлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що пораючись біля 14 години дня у дворі власного домогосподарства він почув скрегіт автомобільних гальм та глухий удар. Вийшовши на вулицю побачив автомобіль, що вперся лівим переднім колесом в бордюр, та дівчинку, яка лежала на асфальті на відстані до 1 м. від правої передньої двері автомобіля. Сусід ОСОБА_7, який підбіг до місця аварії раніше, підняв дівчинку на руки і крикнув батьку дитини, який в цей час вибіг на вулицю, щоб той швидше підганяв машину, однак, коли він побіг, дитину поклали в автомобіль підсудного і повезли з останнім до лікарні. Потерпілий ОСОБА_1 власним автомобілем також поїхав до лікарні. Сам свідок залишився. Хтось повідомив в міліцію і на місце ДТП прибули інспектор ДАІ та слідчий. Зауважив, що того дня зранку пройшов слабкий дощ, однак на час аварії всюди було сонячно і сухо, сухим було дорожнє покриття. На дорозі був помітний гальмівний слід автомобіля, який вимірювали працівники міліції, свідка залучили у якості понятого до цих вимірювань. Тримав в руках рулетку, довжиною 30 м., яку при замірі гальмівного сліду розмотали на всю довжину, після чого знадобилось задіяти ще частину рулетки відрізком 6 м. Гальмівний шлях пролягав по заокругленню дороги від одного краю проїзної частини до протилежного бордюру.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що весною певного дня він перебував вдома. Працюючи за будинком почув звук гальмування автомобіля, удар по металу, одразу вибіг на вулицю. Побачив автомобіль "Тойота", що стояв упершись лівим переднім колесом в бордюр. З правої сторони автомашини в районі задньої двері лежала непритомна дівчинка. Підбігши до дитини він пощупав у неї пульс, який відчувався. В цей час на вулицю вибіг її батько потерпілий ОСОБА_1, підбіг до автомобіля в свідок сказав йому швидко підігнати машину, щоб завезти дівчинку до лікарні, і той побіг додому. При цьому свідок згадав, що автомобіль потерпілого "Москвич- пікап", подумав, що покласти дитину там нема куди, після чого спитав підсудного, який стояв поруч чи зможе він довезти дитину, так як той був у нетверезому стані. Підсудний відповів ствердно і свідок поклав дівчинку на заднє сидіння і вони поїхали до лікарні. По приїзду до медичного закладу свідок вніс дівчинку до прийомного передпокою і лікарі почали надавати їй першу допомогу. Підсудний в перенесенні дитини йому не допомагав. Свідок зауважив, що із сімєю потерпілого не був тоді знайомий, так як переїхав проживати по сусідству незадовго до вказаних подій. Своє ствердження того, що підсудний ОСОБА_3 перебував на час вчинення ДТП у стані алкогольного спяніння обґрунтував непевною ходою підсудного при його пересуванні на місці аварії та відчутним запахом алкогольного перегару від ОСОБА_3 при спілкуванні з ним, а також в салоні автомобіля по дорозі до лікарні, що відчувався свідком, який сидів на задньому сидінні. Пригадав, що на автомобілі підсудного лобове скло мало тріщини.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що чотири роки тому навпроти його будинку відбулось ДТП, про яке він дізнався, повертаючись додому. Бачив автомобіль ДАІ, був запрошений у якості понятого працівниками міліції при огляді місця подій. При цьому вимірювалась довжина гальмівного сліду та складалась схема ДТП. Автомобіля на місці пригоди не було. На дорозі був велосипед та дитяча шапочка. Гальмівний слід починався із сторони правого бордюра по ходу руху автомобіля та закінчувався впритул до лівого бордюрного каменя. Довжина гальмівного сліду складала 36 м. Відмінність такого значення від вказаного у схемі ДТП від 01.04.2010 року пояснив тим, що він детально не вивчав всі вказані в ній цифрові значення, підписуючи її із довірою до працівників міліції.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що 01 квітня зранку пройшов невеликий дощ, а з обіду стало сухо і вона вийшла прибратись у власному квітнику. Працюючи почула вітання від проїжджаючої по дорозі на велосипеді дочки потерпілого, а потім та повернулась назад і зупинившись біля її забору, злізла з велосипеда та встала на підмурок, деякий час вони розмовляли друг з другом. Потім свідок відійшла у власних справах за ріг свого сараю та одразу ж почула сильний удар. Коли вибігла на дорогу, то побачила стоячу коло протилежної від її будинку бровки білу машину та дитячий велосипед на ближній стороні вулиці, також помітила червону куртку, згодом усвідомивши, що то лежала дитина на дорозі. Знервувавшись зайшла додому, щоб прийняти заспокійливі ліки, а коли вийшла на вулицю знову, то ні дитини, ні машини вже не було, а присутні пояснили, що дівчинку повезли до лікарні. Додатково вказала, що куртку дівчинки вона бачила на відстані біля 20 м. від того місця, де та з нею розмовляла. Вказала, що того дня по проїзній частині потерпіла дівчинка каталась одна, батьки її не супроводжували.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що 1 числа пораючись із чоловіком на городі почули скрежет і чоловік вибіг на дорогу. Потім дізналась, що їх дитину збила машина та відвезла до лікарні. Велосипед дочки валявся біля краю, а дитяча шапочка лежала посередині дороги. За вказівкою чоловіка свідок пішла і викликала міліцію від сусідів. Працівники міліції на місце аварії прибули за півгодини. Поки їх не було, вона з метою збереження слідів гальмування на дорозі поклала на проїзній частині гілку дерева. Працівники міліції по прибуттю почали вимірювати довжину гальмівного сліду. Довжини рулетки не вистачало для заміру всієї відстані гальмівного сліду, його вимірювали по двох частинах, загалом він складав понад 30 м. Починався гальмівний слід на відстані 1-1,5 м. від правого краю, і посередині дороги він мав розрив. Після того як працівники міліції поїхали з місця подій свідок вирушила до лікарні. Автомобіля на дорозі вона не бачила. Зазначила, що того дня вона дозволила своїй дочці кататись на велосипеді по території сусіднього дитсадка. Раніше до дитячого садка дочка свій велосипед самостійно доводила в руках, після чого каталась по території садочка. На велосипеді дочка їздила по з 9 років, при цьому дорогою до її бабки дочку завжди супроводжували батьки. Підтвердила отримання від підсудного 3000 грн. відшкодування. Інших коштів ним не надавалось, спілкування з нею підсудний не ініціював.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що в квітні 2006 року за повідомленням про ДТП, в ході якого постраждала малолітня дитина, на вул. Космонавтів в м.Жмеринці він в складі спецгрупи прибув на місце пригоди. Свідок залишався на місці подій, а інспектор ДАІ поїхав до лікарні, так як їм стало відомо що туди виїхали водій учасник ДТП із потерпілою дитиною. Залучивши понятих свідок провів огляд місця події, оглядався відрізок дороги із слідом гальмування, також на місці було виявлено велосипед, уламки від автомобіля та речі потерпілої. Гальмівний слід вимірювався рулеткою із привязкою до місцевості. Вказав, що із складеними цими документами були ознайомлені свідки, ними підписані, зауважень не надходило.

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що 01.04.2006 року він працював на Жмеринському маслозаводі і йому подзвонила матір його двоюрідного брата ОСОБА_1 та повідомила, що дочку останнього збила машина і вона в лікарні. Свідок приїхав до лікарні, де потерпілий попросив його виміряти довжину гальмівного сліду. Прибувши на місце ДТП, він зайшов в гараж потерпілого, взяв рулетку і разом з присутнім сусідом ОСОБА_14 вони виміряли гальмівний слід правих коліс, який був суцільним і становив 36 м. Вказав, що до обіду була суха та сонячна погода, лише колі він здійснював заміри почав накрапати дощ.

Незважаючи на невизнання власної вини підсудним, вина останнього підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів: вищевикладеними показаннями свідків, рапортом від 01.04.2006 року про повідомлення до чергової частини міліції о 15 годині 00 хвилин того дня щодо госпіталізації до реанімаційного відділення ОСОБА_15, 1994 року народження, із черепно-мозковою травмою, отриманою внаслідок ДТП на вул. Космонавтів (а.с.2 т.1); протоколом огляду місця подій від 01.04.2006 року (а.с.3-12 т.1), із змісту якого, плану-схеми та фото №1, №2 вбачається наявність прямого суцільного гальмівного сліду, початок якого у сукупності із поясненнями самого підсудного визначає вчинення ним обгону іншого транспортного засобу (велосипеду, на якому з його слів рухалася у попутному напрямку потерпіла) із виїздом на смугу зустрічного руху на ділянці дороги із обмеженою оглядовістю; протоколом огляду транспортного засобу (а.с.13-18 т.1), з якого вбачається наявність пошкоджень правого переднього крила та вітрового скла автомобіля "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_1, слідів синьої фарби на правій частині бамперу, відсутність правого переднього покажчику повороту за фактом виявлення покажчику повороту при огляді місця ДТП; протоколом медичного огляду від 01.04.2006 року №45 (а.с.19 т.1), з якого вбачається перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного спяніння на момент проведення огляду о 15 годині 05 хвилин вказаного дня; поясненнями ОСОБА_3 від 01.04.2006 року, копіями посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.28,29 т.1), з яких вбачається правомірність керування підсудним ОСОБА_3 автомобілем "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_1; копією свідоцтва про народження потерпілої ОСОБА_6 (а.с.30); висновком судової авто технічної експертизи від 21.04.2006 року №127а (а.с.56-59 т.1), з якого вбачається що пошкодження автомобіля "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_1, утворилось внаслідок контакту автомобіля з велосипедистом, технічних несправностей вказаного автомобіля не встановлено; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 11.05.2006 року (а.с.60-62 т.1); довідкою метеостанції Жмеринка від 12.05.2006 року (а.с.65) про відсутність опадів в період з 11 по 15 години дня, та опади напередодні вночі в обсязі 0,4 мм.; копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 (а.с.66 т.1), з якого вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2; висновком судово-медичної експертизи від 12.06.2006 року №69а (а.с.109 т.1), з якого вбачається виявлення відкритої черепно-мозкової травми ОСОБА_6, садна тилу лівої кисті, передньої поверхні правої гомілки, в проекції крила правої здухвинної кістки та по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, які виникли від дії тупих твердих предметів, чи зіткнення з такими, можливо 01.04.2006 року в умовах дорожньо-транспортної пригоди; смерть ОСОБА_6 настала від набряку здавлення головного мозку через відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, між нею та смертю прямий причинний звязок; висновком судово-медичної експертизи від 12.07.2006 року №195 (а.с.127-128 т.1), з якого вбачається, що розташування ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_6 з урахуванням ушкоджень на автомобілі "Тойота Камрі" та велосипеді свідчать про контакт лівою половиною тіла потерпілої з автомобілем та послідуючим його відкиданням на дорожнє покриття; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28.07.2006 року (а.с.136-137 т.1), з якого вбачається проїзд велосипедом вказаної підсудним траекторії руху потерпілої ОСОБА_6 за інтервали часу 2,4 с., 2 с., 1,8 с., 1,6 с.; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28.07.2006 року (а.с.138-139 т.1), з якого вбачається, що оглядовість проїзної частини дороги за розташуванням автомобіля в момент потрапляння велосипедиста в поле зору водія автомобіля складає 80 м., відстань від осі переднього колеса автомобіля до осі заднього колеса велосипеда склала 62,40 м.; протоколами відтворення обстановки та обставин події від 20.04.2007 року (а.с.194-196, а.с.197-198 т.1), з яких вбачається визначення довжини гальмівного сліду за фактичними обставинами події ДТП довжиною 36 м.; висновком додаткової комісійної авто технічної експертизи від 25.06.2008 року (а.с.3-7 т.2), з якого вбачається, що з технічної точки зору боковий інтервал між автомобілем "Тойота Камрі" та велосипедом, який був обраний водієм ОСОБА_3, 0,55-0,6 м. був небезпечним, в умовах даної пригоди водій автомобіля "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_2 мав технічну можливість попередити наїзд на велосипедиста терміновим гальмуванням з зупинкою автомобіля до смуги руху велосипедиста при допустимій для даних дорожніх умов швидкості руху транспортних засобів та при технічних параметрах, вказаних в постанові про призначення експертизи, в даній дорожній обстановці водію автомобіля "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_2 необхідно було діяти згідно з вимогами п.12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору при технічних параметрах, вказаних у вихідних даних постанови про призначення експертизи, в діях водія автомобіля "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_2 вбачається невідповідність вимогам п.12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху; речовими доказами .

Вказані докази, окрім даних протоколу огляду місця подій від 01.04.2006 року щодо встановлення довжини гальмівного сліду в максимальному розмірі 31,3 м., суд приймає до уваги, так як вони зібрані із додержанням вимог закону, ніким, окрім підсудного і його захисника не оскаржуються та не суперечать один одному.

Вказане визначення гальмівного сліду не приймається судом до уваги оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується протоколами відтворення обстановки та обставин події від 20.04.2007 року, дані яких про дійсну довжину гальмівного шляху в розмірі 36 м. додатково підтверджені в судовому засідання поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, що є одностайними стосовно цієї обставини.

Суд не приймає до уваги тверджень підсудного щодо відсутності у нього можливості уникнути зіткнення із потерпілою велосипедисткою ОСОБА_6 із посиланням на висновки решти наявних в матеріалах справи судових автотехнічних експертиз: №170а від 29.05.2006 року (а.с.77-89 т.1), №305а від 15.09.2006 року (а.с.147-152 т.1), №340а від 23.10.2006 року (а.с.161-170 т.1), №456а від 28.12.2006 року (а.с.176-185 т.1), №917/918 від 24.05.2007 року (а.с.202-209 т.1), та не приймає до уваги ці експертні висновки з причин невідповідності фактичним обставинам справи вказаних до їх проведення вихідних даних щодо маси завантаження автомобіля, вологості дорожнього покриття та довжини гальмівного сліду автомобіля.

Суд також не приймає до уваги заперечень захисника ОСОБА_16 про те, що протокол медичного огляду №45 від 01.04.2006 року (а.с.19 т.1) не є допустими доказом з підстав його невідповідності вимогам Інструкції "Про порядок направлення громадян для огляду на стан спяніння в заклади охорони здоровя та проведення огляду з використанням технічних засобів" по причині незалучення свідків та неповідомлення висновків ОСОБА_3 з огляду на відсутність його підпису. Безпідставність даних заперечень визначається положеннями вказаної інструкції, у тому числі п.2.3 та 3.6, на які посилався захисник, оскільки розділ 2 Інструкції, до якого входить п.2.3, визначає порядок проведення огляду особи на стан спяніння із застосуванням індикаторної трубки "Контроль тверезості" уповноваженими працівниками органів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання і пройшли відповідну підготовку в системі службового навчання; відповідний огляд в закладах охорони здоровя, визначений розділом 3 Інструкції, не передбачає присутності свідків. Обовязковість підпису протоколу оглянутою особою положення даного розділу не передбачають, відсутня також відповідна графа щодо підпису освідуваною особою у додатку до вказаної Інструкції, що визначає форму та зміст бланку протоколу. А тому протокол медичного огляду №45 від 01.04.2006 року (а.с.19 т.1) за своїм змістом відповідає вимогам Інструкції і визнається належним доказом.

Одночасно суд не приймає до уваги Дублікат протоколу медичного огляду №45 від 01.04.2006 року (а.с.20 т.1), оскільки положеннями вказаної Інструкції не передбачено виготовлення дублікату протоколу із визначенням за ним сили оригіналу.

Невизнання підсудним вини суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності в обраний ним спосіб захисту.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що підсудний ОСОБА_3 керуючи механічним транспортним засобом порушив з власної необережності правила безпеки руху та експлуатації транспортного засобу, а тому він повинен кримінальну відповідальність за ч.2 ст.286 КК України, за кваліфікуючою ознакою вчинення вказаних дій, що спричинили смерть потерпілого.

При визначенні міри покарання суд приймає до уваги тяжкість вчиненого підсудним злочину, який є тяжким, враховує думку потерпілого, який просив визначити покарання підсудному на розсуд суду, та думку представника потерпілого, яка вимагала найсуворішого покарання, а також особу ОСОБА_3, який вчинив даний злочин, маючи непогашену судимість, за місцем проживання характеризується позитивно.

До обставин, що помякшують покарання, суд відносить здійснення підсудним добровільного часткового відшкодування завданої шкоди.

Суд не визнає обставиною, що помякшує покарання, здійснення підсудним невідкладної доставки потерпілої безпосередньо після вчинення злочину до медичного закладу для надання їй професійної медичної допомоги, оскільки такі дії не були вкрай необхідними для виконання саме ним та не мали наслідком відвернення завданої шкоди життю потерпілої.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Інша обставина, що обтяжує його покарання, - вчинення злочину щодо малолітньої особи, судом не враховується, оскільки вона не охоплюється обсягом предявленого обвинувачення.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне обрати підсудному покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов щодо відшкодування майнової шкоди в розмірі 14163,32 грн. та моральної шкоди в розмірі 150000 грн. відповідно до заяви потерпілого в судовому засіданні підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 323, 324, 328 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі терміном на шість років шість місяців із позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін підписку про невиїзд.

Речовий доказ : автомобіль "Тойота Камрі", державний номерний знак НОМЕР_1, залишити в розпорядженні ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області (м.Вінниця, вул. Порика, 8, р/р №35227002000019 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код 24525055) 300 гривень 48 копійок судових витрат за проведення судової автотехнічної експертизи №200а від 25.06.2008 року.

Цивільний позов залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я