Рішення № 10904057, 19.08.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2010 р. Справа № 02/116-38 Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С.В., розглянувши справу за позовом Державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат», м. Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Продсервіс-Україна”, м.Луцьк

про стягнення 11 382,97 грн.

За участю представників сторін

від позивача: Ткачук А.О. –юрисконсульт, дов. від 18.08.2010р.

від відповідача: н/з

Права та обов’язки учаснику судового процесу роз’яснені відповідно до ст.22ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

Оскільки представником позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 –1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач – Державне підприємство «Луцький спиртогорілчаний комбінат»звернувся з позовом про стягнення з відповідача –ТзОВ “Продсервіс-Україна” 11 382,97 грн. , з них 9224,45 грн. заборгованості за товар та 2158,52 грн. інфляційних.

          При цьому посилається на договір та видаткові накладні, згідно яких відпущено товар, прибуткові касові ордери по яких проведено часткову оплату товару.

          При правовому обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на вимоги статей 16, 530, 625 Цивільного кодексу України.

          Відповідач вимог ухвали суду від 03.08.2010р. не виконав, відзиву на позов не представив.

Ухвала суду від 03.08.2010р. про порушення провадження у справі повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою відділення «адресат за зазначеною адресою не проживає».

Як встановлено, ухвала від 03.08.2010р. направлялись відповідачу саме за місцем його державної реєстрації згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 18.08.2010р.: м. Луцьк, пр. Волі, 29/66.

Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі ( якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

З врахуванням вищезазначеного суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно ч.1 ст. 64 ГПК України.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

З наданих позивачем матеріалів, пояснень його представника вбачається наступне.

          21.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за №015/08 (а.с.5), на виконання якого по видаткових накладних:

-          № РН –0000074 від 25.01.2008р. на суму 5163,76 грн.;

-          № РН –0000207 від 05.02.2008р. на суму 1468,99 грн.;

-          № РН –0001005 від 13.03.2008р. на суму 5827,38 грн.;

-          № РН –0002083від 23.04.2008р. на суму 10909,70грн.;

-          № РН –0002773 від 15.05.2008р. на суму 3781,96 грн.;

-          № РН –0002924 від 20.05.2008р. на суму 1251,85 грн.;

-          № РН –0003098від 27.05.2008р. на суму 2170,90 грн., відповідачу відпущено готової продукції –горілочних виробів на суму 30,574,54 грн., з умовою продажу : попередня оплата.

Згідно п.4.1 договору можлива відстрочка платежу 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно прибуткових касових ордерів відповідач оплатив товар частково в сумі 21350,09 грн., а саме:

-          № 458125 від 22.04.2008р. на суму 5163,78грн.;

-          № 135413 від 21.05.2008р. на суму 1468,99 грн.;

-          № 135414 від 21.05.2008р. на суму 531,01 грн.;

-          № 135725 від 04.06.2008р. на суму 1281,60 грн.;

-          № 135945 від 13.06.2008р. на суму 2 500 грн.;

-          № 136803 від 18.07.2008р. на суму 1 500 грн.;

-          № 138500 від 16.09.2008р. на суму 1251,85 грн.;

-          № 138513 від 16.09.2008р. на суму 1 950 грн.;

-          № 138693 від 23.09.2008р. на суму 1779,10грн.;

-          № 138694 від 23.09.2008р. на суму 220,90 грн.;

-          № 138817 від 24.09.2008р. на суму 1 000 грн.;

-          № 138979від 30.09.2008р. на суму 1 000 грн.;

-          № 139104 від 03.10.2008р. на суму 700 грн.;

-          № 142459 від 30.12.2008р. на суму 1002,86 грн.

Заборгованість по оплаті складає 9224,45 грн., яка як зазначив в судовому засіданні представник позивача, на момент розгляду справи відповідачем не погашена.

          Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

          Частина 1 ст. 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 даної статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          За статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних втрат нарахованих на прострочену суму платежу з червня 2008р. по березень2010р. становить 2158,52 грн.

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 9244,45 грн. грн. підтверджена матеріалами справи, інфляційні та 3% річних нараховано у відповідності до ст. 625 ЦК України, вимога позивача є підставною і суд задовільняє її.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          В супереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували факти вказані в позовній заяві.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, то понесені позивачем витрати на оплату державного мита в сумі 113,83 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 599, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продсервіс-Україна” (43000, м. Луцьк, пр. Волі,29/66, код ЄДРПОУ 34745214, ІПН 34752103783, свідоцтво №100007720) на користь Державного підприємства «Луцький спиртогорілчаний комбінат»(43001,м. Луцьк, вул. Ковельська,67, п/р 260080039001 в ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень»в м. Києві, МФО 380281, код ЄДРПОУ 05515312) 11 382,97 грн. , з них 9224,45 грн. заборгованості за товар та 2158,52 грн. інфляційних, а також 113,83 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат по оплаті ІТЗ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                 С.В.Костюк

Дата підписання

повного тексту

рішення 21.08.2010р.