Рішення № 109035362, 25.01.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1806/22

Провадження №2/463/923/23

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Леньо С. І.

з участю секретаря - Станько Р.О.

розглянувши в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з останньої на його користь заборгованість за кредитним договором від 07.09.2006 в розмірі 9627,12 грн.

Позов мотивуєтим,що 07.09.2006 року ОСОБА_2 стала клієнтом АТ КБ «Приватбанк», підписавши анкету-заявупро приєднаннядо Умовта правилнадання банківськихпослуг уКБ «Приватбанк», згідно якої позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_2 отримала кредитну картку з встановленим кредитним лімітом. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 8000,00 грн.

Однак, позичальник не належним чином виконувала обов`язки з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 9627,12 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем останньої є відповідач ОСОБА_1 . Позивачем 05.08.2021 року була направлена претензія кредитора до спадкоємця про погашення заборгованості спадкодавця у розмірі 9627,12 грн., однак відповіді не отримали і тому, дану суму просить стягнути в примусовому порядку.

Позовна заява надійшла до суду 11.03.2022.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 02 травня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Одночасно з відкриттям провадження у справі суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки сторін, в тому числі про обов`язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, і перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження.

Ухвалою від 04.05.2022 за клопотанням позивача вирішено витребувати в Четвертої Львівської нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з відсутністю підтвердження про отримання судових повісток всіма учасниками справи підготовче судове засідання відкладено відповідно до ухвал від 14 липня 2022 року та 17 жовтня 2022 року.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12.12.2022. Справа призначена до судового розгляду по суті, судовий розгляд справи призначено на 25.01.2023.

Під час судового розгляду даної справи судом досліджено представлені докази, які наявні в матеріалах справи.

Сторони мали можливість надавати суду пояснення та докази, якими підтверджуються їхні вимоги чи заперечення. Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. ч. 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача подала до суду заяву, в якій просить проводити судовий розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, відзиву на позовну заяву, або клопотання про розгляд справи за її відсутності не подала. Зі згоди представника позивача та на підставі наявних у справі даних і доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимогст.ст.264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2006 року позичальник ОСОБА_2 стала клієнтом АТ КБ «Приватбанк», підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у КБ «Приватбанк», згідно якої позичальниці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком позичальник отримала кредиту картку (а.с.28-40).

Разом з позовом позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та виписку за договором №б/н, довідку про зміну умов кредитування (а.с.8-39).

Згідно з наданим банком розрахунками, заборгованість позичальника ОСОБА_2 становить 9627,12 грн.

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть (а.с.42), виданого Виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова позичальник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З листа Четвертої Львівської державної нотаріальної контори №026/02-14 від 22.06.2020 (а.с.45) спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , звернулась в дану нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. З матеріалів спадкової справи випливає, що відповідач фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала із спадкодавцем до дня її смерті в будинку АДРЕСА_1 .

05 серпня 2021 року позивачем АТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємця ОСОБА_1 направлено лист-претензію про погашення заборгованості спадкодавця у розмірі 9627,12 гривень, однак відповіді позивачем не отримано (а.с.46).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, у зв`язку із смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики не припиняються, а включаються до складу спадщини, тому спірні правовідносини мають регулюватися статями 1281, 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Крім того, відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов`язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини.

Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 п.32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

В судовому засіданні встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 дійсно існували кредитні відносини, було укладено кредитний договір, згідно якого позивач надав їй кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07.09.2006 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна наведеним вище висновкам суду правова позиція, викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17), яка відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 її заборгованість по кредитному договору становила 9627,12 гривень (а.с.8-18).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.ст.1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Кредитор у передбачений законом строк пред`явив вимоги до спадкоємців, що підтверджується надісланою в нотаріальну контору претензією, а тому відповідач, як спадкоємець померлого позичальника, який не виконав умови кредитного договору, прийнявши спадщину зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем доведена наявність передбачених законом підстав та доказів для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 боргу спадкодавця ОСОБА_2 перед кредитором АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 9627,12 гривень, тому суд приймає рішення про задоволення позову.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2481 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с.57).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 )на користьАкціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк» (місцезнаходження:01001,м.Київ,вул.Грушевського,1д,код ЄДРПОУ14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.09.2006 року в розмірі 9627,12 (дев`ять тисяч двадцять сім гривень, дванадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 2481 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Леньо С. І.