Вирок № 109033614, 16.02.2023, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/380/22

Провадження № 1-кп/352/73/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021091250000194 від 08.08.2021 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, утриманці відсутні, з середньою спеціальною освітою, працюючого в ТОВ «УкрПромАльп» на посаді водія, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на посаді снайпера-розвідника, водія військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, учасника бойових дій, депутатом будь-якої ради не обирався, раніше не судимого, якому пам`ятку про права обов`язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

07.08.2021 р. приблизно о 20 годині 00 хвилин, у світлу пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався ділянкою автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці», що у с. Майдан, Ямницької ТГ, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області у напрямку м. Стрий, зі швидкістю 69…72 км/год., що значно перевищувала максимально-допустиму швидкість для даної ділянки дороги - 50 км/год. Проїзна частина у даному місці пряма в плані, має по дві смуги для руху у кожному напрямку, які розділені подвійною суцільною горизонтальною лінією дорожньої розмітки 1.3., а суміжні смуги руху - суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1. ПДР України.

У цей час проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, велосипедом почав перетинати малолітній ОСОБА_7 . Водій автомобіля Ford Transit ОСОБА_4 , маючи об`єктивну можливість завчасно виявити небезпеку для руху, у вигляді велосипедиста ОСОБА_7 на відстані, яка була достатньою для зупинки автомобіля шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, за умови, якщо б він рухався із допустимою у населених пунктах швидкістю 50 км/год, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку яка склалася, не обрав безпечної швидкості транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки, унаслідок чого вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 .

При цьому ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 1.10. в частині визначення поняття "небезпека для руху" зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.1., згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3., який зобов`язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 12.4., в якому зазначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;

У результаті порушення ОСОБА_4 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої велосипедист ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної закритої тупої травми органів грудної клітки живота його органів, тазу та правої ноги, яка призвела до розвитку гнійно-абсцедуючої бронхопневмонії та ускладнилася гострою легенево-серцевою недостатністю, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер в КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради».

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілою, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок ДТП та постійних переживань значно погіршився стан його здоров`я. Заподіяні потерпілій злочином матеріальні та моральні збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Просить суд суворо його не карати.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 дала суду показання про те, що являється матір`ю загинувшого під час ДТП малолітнього ОСОБА_8 07.08.2021 р. приблизно о 20 год. 30 хв. від односельчан довідалася, що її син потрапиа в автоаварію. Прибувши на місце події вона побачила лежачого на обочині проїзної частини травмованого внаслідок ДТП сина, якому невідомі особи надавали медичну допомогу. Тілесні ушкодження її сину було заподіяно наслідок наїзду на нього автомобіля під керуванням ОСОБА_9 . Швидкою допомогою її сина разом з нею було доставлено в КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради». Проте, оскільки тілесні ушкодження були не сумісні з життям, її син ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в лікарняному закладі. Заподіяні злочином збитки обвинувачений відшкодував їй в повному обсязі в добовільному порядку, а тому претензій до нього немає, просить суворо його не карати.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного, дослідженням доказів, які характеризують його особу та допитом потерпілої. Обвинувачений, потерпіла та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 .

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до роз`яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди при призначенні покарання за ст. 286 КК України мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

До обтяжуючих відповідальність обвинуваченого обставин суд відносить вчинення злочину щодо малолітньої дитини.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_4 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повне відшкодування потерпілій заподіяної злочином шкоди.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує думку а потерпілої щодо несуворості міри покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 як і те, що останній до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; його поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а саме вкрай негативне ставлення до вчиненого; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; працюючи займається суспільно-корисною працею; з 25.02.2202 р. по даний час являється військовослужбовцем ЗС України по мобілізації на час воєнного стану, учасник бойових дій; по місцю праці та проходження військової служби характеризується позитивно; одружений; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; тобто являється особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має регулярний легальний дохід та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої його протиправної поведінки.

З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, даних про особу підсудного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудного норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 по місцю основної праці та проходження військової служби обіймає посаду водія і у виконання його службових обов`язків входить безпосередньо керування транспортними засобами, то суд вважає за доцільне додаткове покарання визначене вищевказаною частиною ст..286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, до обвинуваченого не застосовувати.

Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому до вступу вироку в законну силу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

Арешт майна в частині відчуження майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Тисменицького районного суду від 11.08.2021 р. на автомобіль марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль серії НОМЕР_3 - слід скасувати.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення вол, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_4 , від відбування призначеного вироком судом основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік шість місяців.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 : обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ч. 4 ст. 76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 в період дії іспитового строку покласти на командира військової частини НОМЕР_1 за місцем проходження обвинуваченим військової служби, а у випадку звільнення з лав ЗСУ на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_10 .

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався, як і підстави для його обрання останньому до вступу вироку в законну силу відсутні.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 6006,70 грн. понесених ІНФОРМАЦІЯ_3 витрат на проведення судових інженерно-транспортних експертиз.

Арешт майна в частині відчуження майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Тисменицького районного суду від 11.08.2021 р. на автомобіль марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль серії НОМЕР_3 - скасувати.

Речові докази: автомобіль марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається на майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів в м. Тисмениця по вул. Л.Українки, 4, Івано-Франківської області та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль серії НОМЕР_3 , що зберігається при матеріалах даного кримінального провадження повернути за приналежністю ОСОБА_4 ; велосипед синього кольору іноземного виробництва, що зберігається в кімнаті речових доказів ВП № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області повернути за приналежністю потерпілій ОСОБА_6 .

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та потерпілій негайно, після його проголошення.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ