Ухвала суду № 109033501, 16.02.2023, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1665/22

Провадження № 1-кп/345/76/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2023 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного доЄдиного реєстру досудових розслідувань за №22022090000000590 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

На розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як раніше встановлені ризики залишилися незмінними.

Обвинувачена заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить врахувати, що в неї за останній час погіршився стан здоровя. Тому вважає, що достатнім буде орання відносно неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Захисник наголосила, що обвинувачення є необґрунтованим, а наведені прокурором ризики є лише припущеннями. А тому просить в задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.12.2022 року продовжено обвинуваченій ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст.331КПКУкраїни під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За приписом частини 3 цієї статті до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчиненні злочину та призначення їй покарання. Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченої ОСОБА_2 .

При цьому, суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».

Під час обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судових засіданнях було установлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст.178КПКУкраїни при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченої; репутацію обвинуваченої, наявність у неї судимостей.

Враховуючитяжкість інкримінованогообвинуваченій злочину,а такожте,що обставини,за якихсудомобвинуваченійбулообранота продовженозапобіжнийзахідувиді тримання під вартою, невідпали,судприходитьдовисновку,щоризики,передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Асаме: під острахом кримінальної відповідальності, враховуючи режим воєнного стану на території України, ОСОБА_2 може покинути її територію, тим же самим переховуватись від суду. Також ОСОБА_2 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачується у скоєнні злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених у воєнний час. Крім того, ОСОБА_2 може вчинити інші кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або продовжити здійснювати вищевказане кримінальне правопорушення.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченійстроку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначенихст.177 КПК України. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ходорковський проти Росії» при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості злочину, що їй інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованого обвинуваченій злочину і суворості покарання, що загрожує їй у разі доведеності її вини за вчинення умисного тяжкого злочину, суддя вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи, не здатні забезпечити її належну процесуальну поведінку.

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства,, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Щодо стану здоров`я обвинуваченої, то за її клопотанням судом була надіслана відповідна вимога про надання інформації щодо стану здоров`я ОСОБА_2 в ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській областях. Проте, відповідь на адресу суду з цієї установи ще не надано. Посилання обвинуваченої на погіршення стану здоров`я в даному конкретному випадку не є підставою для відмови в задоволенні клопотаня сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17.04.2023 року включно.

Керуючись ст.ст.177, 331, 395 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк діїзапобіжногозаходуувиглядітриманняпід вартою з 17.02.2023 року по 17.04.2023 року включно.

Протягом всього строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачена або заставодавці мають право внести заставу в розмірі, порядку та на умовах, визначених ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.07.2022 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя