Постанова № 10903261, 14.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2010 року 10:07 № 2а-5836/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., за участю секретаря Красновій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

до Малого багатопрофільного приватного підприємства «Фірма «Маркіза»

третя особаДеснянська районна у місті Києві державна адміністрація

проприпинення (скасування) юридичної особи за участю представників сторін:

від позивача Петренко Р.О.

від відповідача - не зявився

від третьої особи - не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва (далі по тексту позивач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Малого багатопрофільного приватного підприємства «Фірма «Маркіза»(далі по тексту відповідач, МПП «Фірма «Маркіза»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту третя особа), в якому просить припинити (скасувати) юридичну особу МПП «Фірма «Маркіза»(код ЄДРПОУ 21612434).

В якості підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, позивач зазначив неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності відповідно до закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 20 травня 2010року.

У судове засідання, призначене на 20 травня 2010 року, сторони або їх уповноважені представники не зявилися, в звязку з чим та враховуючи приписи частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 14 червня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини 2 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” та з урахуванням положень частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Мале багатопрофільне приватне підприємство «Фірма «Маркіза»(код ЄДРПОУ 21612434) зареєстроване Ватутінською районною державною адміністрацією м. Києва, як субєкт підприємницької діяльності 15 червня 1994 року. На податковому обліку у Державній податковій інспекції Деснянського району міста Києва перебуває з 30 червня 1994 року.

Згідно довідки ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 1905 від 24 березня 2010 року остання податкова звітність відповідачем подавалася за січень 2000 року. Згідно довідки ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 4216/9/24-138 від 31 травня 2010 року заборгованість перед бюджетом відсутня.

Згідно зі статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи повязані з утриманням обєктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Право на звернення субєктів владних повноважень, і зокрема, органів державної податкової служби України, із позовами про припинення субєкта господарювання в звязку з неподанням таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, випливає із положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців”, а також Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів.

Згідно пункту 17 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України у разі здійснення субєктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього субєкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації субєкта господарювання провадиться за рішенням суду.

Вказані норми кореспондується із нормами Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” юридична особа припиняється, в тому числі, за судовим рішенням.

У відповідності до частини другої статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Датою вчинення правопорушення, за яке може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації, слід вважати наступний день після спливу річного терміну з моменту неподання відповідних податкових декларацій та іншої фінансової звітності.

Відповідно до частин першої та шостої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого субєкта господарювання.

Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, у Господарському кодексі України вживаються терміни “скасування державної реєстрації субєкта господарювання” та “припинення діяльності субєкта господарювання”. Водночас, стаття 104 Цивільного кодексу України вживає термін “припинення юридичної особи”. Термін “припинення юридичної особи” вживається також у Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Частина друга статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, частина друга статті 104, частина пята статті 111 Цивільного кодексу України та частина сьома статті 59 Господарського кодексу України повязують момент припинення юридичної особи (субєкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (субєкта господарювання).

Виходячи із приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припинилася.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, вищевикладене дає підстави для висновку про те, що позовні вимоги органу державної податкової служби, спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, в тому числі вимоги про припинення юридичної особи або вимоги про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності, відповідають повноваженням органу державної податкової служби, а відповідно і компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи, що відповідачем більше року не подаються органам державної податкової служби податкові декларації та документи фінансової звітності відповідно до закону, а також право органів державної податкової служби звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про припинення (скасування) юридичної особи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва задовольнити.

2. Припинити юридичну особу Мале багатопрофільне приватне підприємство «Фірма «Маркіза»(код ЄДРПОУ 21612434) та скасувати її державну реєстрацію.

3. Зобовязати державного реєстратора Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи Малого багатопрофільного приватного підприємства «Фірма «Маркіза»(код ЄДРПОУ 21612434) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо цього судового рішення та здійснити заходи з припинення юридичної особи у встановленому порядку.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяСавченко А.І.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 18 червня 2010 року.