Рішення № 109026207, 15.02.2023, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/40/23

Провадження № 2/188/271/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Ніколаєвої І.К.,

за участю секретаря судового засідання Фесик Ю.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі відповідач) про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території с. Дмитрівка Синельниківського району Дніпропетровської області помер його батько ОСОБА_3 (далі спадкодавець).

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 належав житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами (згідно технічного паспорту БТІ на будинок садибного типу від 14.11.2022 р.).

Спадкодавець заповіту не складав.

Позивач для оформлення спадщини за законом звернувся за місцем смерті спадкодавця до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу Свириденко Л. В. з заявою про прийняття спадщини за законом, але нотаріус, вивчивши надані документи, виніс постанову від 27.01.2013 р., про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що позивачем не надано оригінал правовстановлюючого документа на спірний житловий будинок, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами (згідно технічного паспорту БТІ на будинок садибного типу від 14.11.2022 р.).

Посилаючись на норми ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) України, позивач просить суд визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами (згідно технічного паспорту БТІ на будинок садибного типу від 14.11.2022 р.

Ухвалою суду від 13.01.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 06.02.2023 року.

06.02.2023 р., судове засідання не відбулося та було відкладено на 15.02.2023 р.

Представник відповідача у підготовче засідання 15.02.2023 р., не з`явився, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином. Відповідач направив до суду листа про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовче засідання 15.02.2023 р., позивач та його представник за довіреністю не з`явились. 15.02.2023 р., до канцелярії суду надійшла заява від представника позивача, у якій він прохає суд розглянути справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України. У судовому засіданні встановлено, що спірне спадкове майно складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд (згідно технічного паспорту на будинок садибного типу від 14.11.2022 р.), розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно звіту про грошову оцінку даного майна, його ринкова вартість складає 95005,00 грн.

Спірний житловий будинок був збудований у 1983 році спадкодавцем ОСОБА_3 та належить йому на праві власності. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Петропавлівської районної ради народних депутатів від 13.10.1982 року №391 ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та вирішено видати паспорт на забудову садиби по АДРЕСА_1 . 29.03.1983 року ОСОБА_3 видано паспорт на забудову садиби по АДРЕСА_1 , який зареєстровано за №343 у виконкомі Петропавлівської районної ради народних депутатів. Також у 1982 році ОСОБА_3 видано проект забудови земельної ділянки індивідуального забудовника по АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради від 17.10.2022 р., №1178 ОСОБА_3 , згідно з записом у погосподарській книзі, є власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою КП «Павлоградське МБТІ» від 26.12.2022 р., №9417 право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. На підставі рішення виконкому Дмирівської сільської ради №27 від 24.04.1996 р., було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , але власник не звернувся для оформлення свідоцтва про право власності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Земельна ділянка за вказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд перебуває в приватній власності Позивача (запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 4417809 від 27.01.2014 р.), оскільки успадкована Позивачем на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.01.2014 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер спадкодавець ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть від 05.10.2012 р., серії НОМЕР_1 ), після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За життя спадкодавець заповіту не складав, що підтверджується довідкою виконкому Миколаївської сільської ради від 17.10.2022 р., №1180, а також інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).

Згідно з довідкою виконкому Миколаївської сільської ради від 17.10.2022 р., №1177, ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Разом зі спадкодавцем на дату смерті була зареєстрована його дружина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 донька; ОСОБА_6 онука; ОСОБА_7 - онук.

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_3 , прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини за законом, що підтверджується копією вказаної заяви від 28.01.2013 р., а також копією постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом 27.01.2013 р.

Після подання заяви Позивачем про прийняття спадщини за законом була заведена спадкова справа №477-2013, що підтверджується копією постанови приватного нотаріуса Свириденко Л.В., про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом 27.01.2013 р.

Дружина спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подала до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В., заяву про відмову від прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_8 .

Донька спадкодавця ОСОБА_5 28.01.2013 р., також подала до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Свириденко Л.В., заяву про відмову від прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_8 .

Інші спадкоємці (крім Позивача), які прийняли спадщину після смерті спадкодавця відсутні, що підтверджується постановою приватного нотаріуса Свириденко Л.В., від 27.01.2013 р., а також довідкою виконкому Миколаївської сільської ради від 17.10.2022 р., №1177.

27.01.2013 року Позивач звернувся до приватного нотаріуса Свириденко Л.В., з питання отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок, але нотаріус відповідно до постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.01.2013 р., відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на це майно у зв`язку з його відсутністю.

Також нотаріус у своїй постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснив Позивачу про право на звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, Позивач спадщину після смерті спадкодавця прийняв, але не може розпоряджатися даним майном у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та неможливості їх оформлення через органи нотаріату.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р., № 24-753/0/4-13 передбачено наступне:

«Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо».

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, позивачем правомірно залучено у якості відповідача по даній справі Миколаївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області, на території якої розташоване спірне нерухоме майно.

Оскільки позивач не має змоги отримати у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок його позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно звіту про оцінку майна від 03.01.2023 р., грошова оцінка спірного житлового будинку складає 95005,00 грн.

Виходячи з цієї ціни позову та вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн., про що до позову додана квитанція банку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача, але згідно пункту 2 прохальної частини позовної заяви позивач прохає залишити за ним витрати по сплаті судового збору, тому суд вважає за можливе судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 200, 263-265, 352, 354, п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами (згідно технічного паспорту на будинок садибного типу від 14.11.2022 р.).

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя І. К. Ніколаєва