Ухвала суду № 109021461, 16.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18334/22

У Х В А Л А

16 лютого 2023 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду у складі: судді Бутенко А.В., розглянувши клопотання представника Інституту Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія» про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням строку позовної давності, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3351-XXII, тривалістю 70 календарних днів (за період з 2015 по 2019 рік включно);

- зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3351-XXII, тривалістю 70 календарних днів (за період з 2015 по 2019 рік включно), виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 20.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

05.01.2023 року за вх. № ЕС/104/23 від представника Інституту Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України.

05.01.2023 року за вх. № ЕС/113/23 від позивача надійшли пояснення щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3 і 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, для залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суду необхідно встановити факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

У контексті наведеного суд враховує, що статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа №21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.

Згідно із ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) висловила позицію про те, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із положеннями статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даній справі відсутні підстави для застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 123 КАС України, та, відповідно, для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 цього Кодексу, в протилежному випадку, буде порушено право позивача у доступі до правосуддя, що передбачене ст. 6 КАС України.

За наведених обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Інституту Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія» про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням строку позовної давності - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Бутенко