Рішення № 109020836, 16.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2023 року Київ справа №320/11452/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019, 2020, 2021 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 , починаючи з 15.07.2022 пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну особу в цілому по Україні за 2019, 2020, 2021 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком за цим законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу з 10.07.2009 до 14.07.2022 отримувала пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про державну службу" зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. У зв`язку з досягненням пенсійного віку, у липні 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У вересні 2022 року позивач подала заяву про розрахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за 2019 - 2021 роки, у задоволенні якої відповідач листом від 29.09.2022 відмовив, мотивуючи тим, що призначення пенсії за віком позивачу з 15.07.2022 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням позивача на інший вид пенсії.

Ухвалою від 22.12.2022 суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

27.01.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що до 14.07.2022 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 15.07.2022 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії. Відтак відсутні правові підстави для обчислення розміру пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачені страхові внески за 2019 - 2021 роки.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши докази та аргументи сторін, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданий Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській області 02.11.1998 (том 1, а.с.5-6).

Відповідно до копії посвідчення громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження (категорії 2) від 02.11.1992 серії НОМЕР_2 позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" для осіб, які евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (том 1, а.с.8).

Із матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 суд встановив, що 09.07.2009 позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України у м. Переяславі-Хмельницькому із заявою про призначення пенсії, де у графі "вид пенсії" зазначено державна служба (том 1, а.с.21 зворотній бік).

Згідно з копією протоколу від 16.07.2009 № 172 позивачу було призначено пенсію за віком, визначено умови призначення пенсії держслужбовці; загальний стаж (повний) на 09.07.2009: 29 років 09 місяців 02 дні; розрахунок пенсії (із заробітку), загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 85 % (том 1, а.с.14).

Суд встановив, що 12.04.2017 позивач зверталася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком у зв`язку із звільненням з роботи (том 1, а.с.64 зворотній бік), що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача (том 1, а.с.68).

19.08.2017 позивач зверталася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком у зв`язку із працевлаштуванням (том 1, а.с.71 зворотній бік), що підтверджується довідкою Департаменту соціального захисту населення Переяслав-Хмельницького центру соціального захисту пенсіонерів та інвалідів від 16.08.2017 № 269 позивач з 15.08.2017 працює на посаді провідного фахівця із соціальної роботи (том 1, а.с.72 зворотній бік).

15.07.2022, після досягнення пенсійного віку, позивач подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до відомостей пенсійного фонду про перерахунок пенсії (версія: 1.6.78.1) рішенням органу пенсійного фонду від 21.07.2022 № 932360139272 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 15.07.2022 перераховано пенсію пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Визначено страховий стаж (повний): 42 роки 02 місяці 13 днів; коефіцієнт стажу: 0,42167; розмір пенсії з надбавками 3 958, 86 (пенсія за віком: 3 630,60, доплата за понаднормовий стаж за 12 років 157,44 та додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (евакуйовані) 170,82) (том 1, а.с.83).

15.09.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про розрахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2019 - 2021 роки за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (том 1, а.с.9).

Відповідач листом від 29.09.2022 № 1000-0202-8/97421 повідомив, що до 14.07.2022 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 15.07.2022 позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Під час переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди стразового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Враховуючи переведення позивача на пенсію за віком з 15.07.2022, таке переведення не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії (том 1, а.с.10-11).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 р. № 137-V, що набрала чинності з 01.02.2007 (далі Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсійні виплати грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини другої 2 статті 7 Закону № 1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, позаяк з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії після досягнення особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з статтею 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К),

де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Відповідно до пункту 13 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону, а також видатки на індексацію зазначених пенсій фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Під час переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), що враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При цьому суд вважає за доцільне наголосити, що аналіз змісту зазначених норм дає підстави для висновку, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті види пенсій, що призначаються за правилами Закону № 1058-IV. У тому випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, після настання віку, що дає особі на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17 та 10.07.2018 у справі № 520/6808/17, де Верховний Суд зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.

Суд встановив, що у адміністративних справах № 373/3374/14-а та № 373/742/16-а Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом у постановах від 29.12.2014 та від 24.05.2016 було встановлено, що з липня 2009 року ОСОБА_1 отримує пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", пенсія позивача була розрахована у розмірі 85 відсотків суми заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічна норма визначена у частині другій статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 р. № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивачу в 2009 році було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж визначено Законом № 1058-IV, а тому за призначенням пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV позивач вперше звернулася після досягнення 60-річного віку 15.07.2022.

Умови та порядок призначення (перерахунків) пенсій державним службовцям встановлюються спеціальними законами. До спеціальних законів віднесено зокрема Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII), що частково втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII, а також Закон № 889-VIII.

Відповідно до пунктів 10 і 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016): мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723- XII та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723- XII та Кабінету Міністрів України.

Суд встановив, що позивачу вперше було призначено пенсію за віком у 2009 році відповідно до Закону № 3723-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії пенсія позивачу призначалась у процентному відношенні до відповідних сум заробітної плати без застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, позаяк пенсія за віком передбачена за Законом № 1058-IV, у той час як раніше позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.

Отже, під час призначення позивачу в 2022 році пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV варто застосовувати показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019 - 2021 роки (три календарні роки, що передують року звернення особи за призначенням пенсії за віком), згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV. При цьому, суд звертає увагу, що позивач з 15.08.2017 продовжує працювати та відповідно сплачує визначені законодавством страхові внески.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17.

Відповідачем у листі від 29.09.2022 № 1000-0202-8/97421 зазначено, що розмір пенсії за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 42 роки 02 місяці 13 днів, коефіцієнт стажу 0,42167. Заробітна плата визначена за період з 01.07.2000 до 31.03.2022. осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески застосована у розмірі 6 186, 32 грн, індивідуальний коефіцієнт з заробітної плати становить 1,39179, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 8 610, 06 грн (6 186, 32 х 1,39179 = 8 610, 06). Розмір пенсії позивача з 15.07.2022 становить 3 958, 86 грн, де 3 630, 60 грн розмір пенсії за віком, 157, 44 грн доплата за понаднормовий стаж (за 12 років), 170, 82 грн додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС.

З матеріалів пенсійної справи з розрахунку заробітку для обчислення пенсії у 2022 році, суд встановив, що відповідачем застосовано середній заробіток за три попередні роки: 2017 (за 2014 - 2016 роки) у сумі 3 764, 40 грн (том 1, а.с.89 зворотній бік).

Відтак втручання відповідача у право на мирне володіння майном у вигляді пенсійної виплати позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за період 2014-2016 років під час призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.

Отже, статтею 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Частина третя 3 статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що у випадку призначення особі пенсії за одним законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком вперше, а не переведення на інший вид пенсії згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV, про що зазначено зокрема у постанові від 19.01.2022 у справі № 528/639/17.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV,суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття "майно" охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі "Von Maltzan and Others v. Germany"). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції варто застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань".

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Європейський суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

У рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб - рішення у справах "Beyeler проти Італії" (заява № 33202/96), "Oneryildiz проти Туреччини" (заява № 48939/99), "Moskal проти Польщі" (заява № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush проти Болгарії", заява № 30985/96).

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що дискреційні повноваження це такі повноваження суб`єкта владних повноважень, за яких останній наділений повноваженнями обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, що закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, позаяк який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку позовній вимозі позивача щодо зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати пенсію, то вона є передчасною, позаяк стосується періодів на майбутнє, у той час як судовому захисту належать порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому в цій частині позовної вимоги належить відмовити.

Надаючи оцінку позовній вимозі щодо зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії за віком з 15.07.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, суд зазначає таке.

Суд встановив, що із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася 15.07.2022, що не напечерується сторонами.

З відомостей органу пенсійного фонду суд встановив, що 15.07.2022 позивачу перераховано пенсію, у графі "вид перерахунку" зазначено: перехід з виду на вид (том 1, а.с.83).

При цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на той факт, що 60-річного віку позивач досягла 09.07.2022, відповідно призначення пенсії за віком мало бути здійснено відповідачем з 10.07.2022. Про помилковість висновків відповідача про те, що переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії, судом надано аналіз вище.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог та інтересів тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019 - 2021 роки та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону № 1058-ІV, відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019 - 2021 роки, починаючи з 10.07.2022, з урахуванням виплачених раніше сум.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) щодо відмови ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) у нарахуванні та виплаті пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019 - 2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019 - 2021 роки, починаючи з 10.07.2022, з урахуванням виплачених раніше сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.