Ухвала суду № 109020610, 15.02.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"15" лютого 2023 р. Справа № 300/474/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування наказу зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 , 10.02.2023 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування наказу зобов`язання до вчинення дій.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 статті 171 КАС України).

Однак, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено такі підстави, встановлені КАС України для залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору за подання позову про нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2023 складає 2684 гривні.

Положенням підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином при зверненні позивача до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою, слід сплатити судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Однак, позивачем не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (надалі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В зв`язку із наведеним, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.

Стосовно дотримання позивачем строку на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Із змісту адміністративного позову слідує, що представник позивача просить визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2022 №78 з приводу позбавлення ОСОБА_1 премії за травень 2022 року, у зв`язку із накладеним адміністративним стягненням; визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2022 №79 з приводу позбавлення ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за травень 2022 року, у зв`язку із накладеним адміністративним стягненням; визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 №276 з приводу позбавлення ОСОБА_1 премії за вересень 2022 року, у зв`язку із накладеним адміністративним стягненням; визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 №277 з приводу позбавлення ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за вересень 2022 року, у зв`язку із накладеним адміністративним стягненням; визнати протиправним та скасувати п. 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2022 №434 з приводу позбавлення ОСОБА_1 премії за листопад 2022 року, у зв`язку із накладеним адміністративним стягненням; визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2022 №435 з приводу позбавлення ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за листопад 2022 року, у зв`язку із накладеним адміністративним стягненням; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу за травень, вересень та листопад 2022 премію та додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Суд зазначає, що у спірному випадку для захисту прав ОСОБА_1 обрав спосіб, визначений пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України, зокрема, визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

В контексті вказаного суд звертає увагу, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

Однак пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі по тексту також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Враховуючи наведене, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Відтак, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах:

- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);

- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються зобов`язання суб`єкта владних повноважень нарахувати та виплати додаткову винагороду ОСОБА_1 , під час проходження ним військової служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, внаслідок чого, аналізовані положення статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, єдиною чинною процесуальною нормою, яка визначає строк звернення до суду з позовом осіб, які проходять публічну службу, та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина 5 статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премії та додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, в розмірі 30 000,00 гривень за травень, вересень та листопад 2022.

Відтак, підставою звернення до суду з цим позовом є невиплата позивачу додаткової винагороди, яка, на переконання позивача, підлягала виплаті за травень, вересень та листопад 2022.

Разом з тим, встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що зазначена винагорода підлягала виплаті щомісячно, а тому про порушення свого права щодо неотримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за місяць червень, жовтень та грудень 2022 року.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що місячний строк на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за травень, вересень та листопад 2022 розпочався з 01.06.2022 і закінчився 01.07.2022, з 01.10.2022 і закінчився 01.11.2022, з 01.12.2022 і закінчився 01.01.2023 відповідно.

Надалі, позивач був обізнаний кожного наступного місяця, у якому не отримував спірну винагороду за кожний попередній місяць окремо.

Суд зазначає, що реалізуючи право на оскарження дій відповідача в судовому порядку, позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 05.02.2023, що підтверджується датою, зазначеною реєстраційним штампом на конверті при відправленні кореспонденції.

Однак, позивачем не надано пояснень щодо причин пропуску ним строків звернення до суду по день звернення до суду 05.02.2023 та доказів про поважність причин пропуску відповідного строку.

В зв`язку вищенаведеним, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дії та зобов`язання виплатити позивачу спірні премію та додаткову винагороду за травень, вересень та листопад 2022 з порушенням визначеного частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку на звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вказану позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою, визначеною статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування наказу зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду документу про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а також подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Микитюк Р.В.