Ухвала суду № 109020564, 14.02.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"14" лютого 2023 р.справа № 300/2394/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиконання судового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію.

Судом вирішено спір по суті позовних вимог шляхом прийняття 20.07.2022 рішення про задоволення позову. Вказане рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 залишено без змін.

Від ОСОБА_1 10.02.2023 надійшла заява, в якій заявник просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області під час виконання рішення суду від 20.07.2022 в справі №300/2394/22;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вжити заходів щодо належного виконання рішення суду шляхом нарахування із 02.06.2022 пенсії за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60 відсотків від суми середньомісячної заробітної плати, визначеної на підставі довідки Івано-Франківської обласної прокуратури №21-1829-22 від 25.05.2022 про складові заробітної плати.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що на виконання рішення суду відповідач протиправно призначив пенсію у розмірі, визначеному статтею 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не врахувавши заробітної плати, отриманої на посаді прокурора, відповідно не призначив пенсію у розмірі, встановленому статтею 86 Закону України "Про прокуратуру". Вважає, що рішення суду від 20.07.2022 наразі відповідачем у повному обсязі не виконане.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Суд зазначає, що передумовою звернення заявника із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є саме невиконання чи в не повній мірі виконання відповідачем, суб`єктом владних повноважень, рішення суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (ч. 5 ст. 383 Кодексу).

ОСОБА_1 в поданій заяві зазначає, що 09.02.2023 направив виконавчий лист №300/2394/22 на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Слід відмітити, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив суд зобов`язати пенсійний орган призначити йому з 02.06.2022 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.07.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області №092950006160 від 10.06.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 з 02.06.2022 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, рішенням суду від 20.07.2022 вирішено справу в межах заявлених позовних вимог, в яких відсутня вимога врахування при призначенні пенсії отриманої заробітної плати позивачем за період роботи на посаді прокурора.

З матеріалів справи, зокрема листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 03.02.2021 №516-255/П-02/8-1200/23, вбачається, що на виконання рішення суду від 20.07.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, ОСОБА_1 , як працюючій особі на посаді прокурора, з 02.06.2022 призначено пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, станом на час розгляду заяви матеріалами справи не підтверджено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створював перешкоди для виконання такого рішення.

Звернення позивача із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено невірним, на переконання позивача, призначенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області розміру пенсії на виконання рішення суду від 20.07.2022, а саме неврахування отриманого доходу в період роботи на посаді прокурора.

Викладене свідчить про те, що між сторонами виник новий спір, за іншими підставами та з іншим предметом позову, і ці правовідносини не можуть розглядатися в межах заяви, поданої в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, обставини щодо врахування заробітної плати (її складових) відповідно до довідки Івано-Франківської обласної прокуратури №21-1829-22 від 25.05.2022 не було предметом судового розгляду у справі, внаслідок відсутності між сторонами спору з цього приводу. Вказаним рішенням встановлено наявність у позивача права на призначення пенсії, з урахуванням необхідного стажу для цього, який Пенсійним органом не було враховано.

Ані мотивувальна, ані резолютивна частини рішення не містять даних про розмір пенсії, яка має бути призначена позивачу. Посилання суду на вказану довідку в судовому рішенні здійснено тільки на підтвердження обставин перебування позивача на посаді прокурора в сукупності з іншими доказами по справі.

Факт здійснення позивачу призначення пенсії без врахуванням відповідних сум заробітної плати не відноситься до виконання рішення суду у справі №300/2394/22, а тому діям Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо обґрунтованості проведеного розрахунку не може надаватися оцінка при розгляді заяви позивача, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, звернення позивача із заявою до суду в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України є неналежно обраним способом захисту.

За наведених обставин, судом не встановлено факту невиконання суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача.

Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Таким чином, заява ОСОБА_1 в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльність вчинену суб`єктом владних повноважень задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 295 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №300/2394/22, залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.