Рішення № 109020561, 14.02.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. справа № 300/5097/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів в сумі 197683,09 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (надалі також позивач, Управління), 09.12.2022 звернулось до суду з позовною заявою до фізичної особи - ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) в якій просить стягнути з фізичної особи - ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області капіталізовані платежі в сумі 231433,92 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що 17 червня 2004 року здійснена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Відповідно до ст. ст. 1, 15, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV, відповідач перебував на обліку, як страхувальник у Галицькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, мав права і обов`язки, встановлені законом, сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та був страхувальником своїх працівників, в тому числі застрахованої особи ОСОБА_2 , який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві. Факт смерті від нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_2 під час роботи у ФОП ОСОБА_1 підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 30.08.2008 о 12 год. 50 хв. та актом №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1. На обслуговувані у Галицькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області перебуває на обліку ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_2 ) та отримує страхові виплати, як особа яка має на це право у разі смерті потерпілого. Державним реєстратором 16.08.2022 внесено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 04.10.2022 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області на адресу відповідача направлено заяву про визнання грошових вимог, що складаються зі сплати капіталізованих платежів в сумі 231433,92 грн. У добровільному порядку грошові вимоги управління Фонду про сплату капіталізованих платежів в сумі 231433,92 грн відповідачем не визнано та не перераховано на рахунок Галицького відділення управління Фонду. Вказує, що оскільки чинним законодавством не обмежено встановлення будь-яких обмежень для платоспроможних юридичних осіб, що ліквідуються, для здійснення ними фінансування органів Фонду соціального страхування України шляхом внесення капіталізованих платежів, а покладений Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обов`язок щодо здійснення страхувальником капіталізації страхових виплат повинен виконуватись.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту, також КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.33-34).

Дану ухвалу відповідачем отримано 24.12.2022, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 37).

На адресу суду 02.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача проти позову заперечив, зокрема зазначив, що відповідач сплатив до 31.12.2022 суму заборгованості за поточні місяці, протягом яких не здійснювались виплати через припинення реєстрації фізичної особи-підприємця. А саме, починаючи з серпня 2022 за п`ять місяців поточного року 2410,77 грн x 5 = 12053,85 грн. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 не відмовляється від сплати даних коштів ОСОБА_2 . Просить залишок боргу розподілити на 2 роки до 31.12.2024 (а.с. 38-41).

10.02.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розмірі позовних вимог від 10.02.2023, в якій просить стягнути з відповідача суму непогашених капіталізованих платежів у розмірі 197683,09 грн. Щодо розподілення залишку боргу на 2 роки до 31.12.2024 зазначив, що таке прохання не може бути задоволене, у зв`язку з тим, що на момент подання цієї заяви між Управлінням в Івано-Франківській області та відповідачем умови примирення не погоджувались (а.с. 49-50).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено такі обставини.

17 червня 2004 року здійснена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.10).

Відповідно до ст. ст. 1, 15, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV, ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку, як страхувальник у Галицькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, мав права і обов`язки, встановлені законом, сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та був страхувальником своїх працівників, в тому числі застрахованої особи ОСОБА_2 , який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Факт смерті від нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_2 під час роботи у ФОП ОСОБА_1 підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 30.08.2008 о 12 год. 50 хв. у приватного підприємця ОСОБА_1 та актом №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 (а.с.11-16).

На обслуговувані у Галицькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області перебуває на обліку ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_2 ) та отримує страхові виплати, як особа яка має на це право у разі смерті потерпілого.

30.03.2022 постановою Галицького відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області призначено перераховану суму щомісячної страхової виплати з 01.03.2022 по 01.11.2022 у розмірі 2410,77 грн (а.с.17).

25.11.2022 постановою Галицького відділення управління виконавчої дирекції Фонду в Івано-Франківській області продовжено виплату ОСОБА_2 , раніше призначеної щомісячної страхової виплати в розмірі 2410,77 грн з 02.11.2022 по 30.06.2025 (а.с.18).

Державним реєстратором 16.08.2022 внесено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

04.10.2022 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області на адресу відповідача направлено заяву за вих №10-15/931 про визнання грошових вимог, що складаються зі сплати капіталізованих платежів в сумі 231433,92 грн (а.с. 21-23).

У добровільному порядку грошові вимоги управління Фонду про сплату капіталізованих платежів відповідачем не визнано та не перераховано на рахунок Галицького відділення управління Фонду, у зв`язку з цим позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1105-XIV) та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за №765 (далі - Порядок №765).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з статтею 3 Закону №1105-ХІV соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1105-ХІV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону джерелами формування коштів Фонду, крім іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку №765 (який був чинний на момент вирішення спірних правовідносин) капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров`ю працівників зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Таким чином, наведеними нормами передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого від нещасного випадку на виробництві та мали право на одержання від нього утримання, а також дітям потерпілого, народженим після його смерті.

За змістом пункту 3 Порядку №765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно з наявних у матеріалах справи розрахунку платежів, а також враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, загальна сума капіталізованих платежів складає 197683,09 грн.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Як вже наголошувалось судом, джерелами формування коштів Фонду (крім інших) є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку.

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу - щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до частин першої, другої статті 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Згідно зі статтею 51 цього Кодексу до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

За частиною першою статті 58 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 128 цього Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи чи ФОП, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи пункту 5 частини 1 статті 11 Закону №1105-ХІV.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 року у справі № 21-156а12.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками платежів ФОП ОСОБА_1 .

На момент розгляду справи капіталізовані платежі в сумі 197683,09 грн відповідачем не сплачені.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 197683,09 грн є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати суми капіталізованих платежів не надав, проти позову не заперечив.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області до ФО ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів в сумі 197683,09 грн в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позовну заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. А. Мельника, 7, м. Івано-Франківськ, 76014) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення капіталізованих платежів в сумі 197683,09 грн - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. А. Мельника, 7, м. Івано-Франківськ, 76014) капіталізовані платежі в сумі 197683 (сто дев`яносто сім тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 09 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.