Рішення № 109019753, 10.02.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2023 року Справа№200/12008/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Бєлєнькової Є.О.,

представника відповідача Лушер Н.М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні заяву Донецької обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року в адміністративній справі № 200/12008/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

встановив:

15 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Донецької обласної прокуратури (далі відповідач), в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді;

- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 04 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року 115 робочих днів у розмірі 112 311,30 грн.

20 грудня 2021 року Донецькій окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, а саме стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в сумі 96295,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року і набрало законної сили.

31 січня 2023 року до суду надійшла заява Донецької обласної прокуратури про перегляд рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами.

Доводячи наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, Донецька обласна прокуратура вказала, що постановою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 200/8807/20-а скасовані рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, а справа направлена до на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 200/12008/21 ґрунтувалися на тому, що відповідач несвоєчасно виконав рішення суду про поновлення на посаді, ухвалене у справі № 200/8807/20-а.

Як наслідок, скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 200/8807/20-а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) є підставою для перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21 за нововиявленими обставинами.

01 лютого 2023 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання Донецької обласної прокуратури про поновлення строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; визнав поважними причини пропуску Донецькою обласною прокуратурою строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та поновити цей строк; відкрив провадження за нововиявленими обставинами у справі № 200/12008/21 за заявою Донецької обласної прокуратури про перегляд рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року; вирішив здійснювати розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; призначив судове засідання на 10 лютого 2023 року о 13 годині 00 хвилин в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному КАС, про що свідчать довідки про доставку електронного примірника ухвали від 01 лютого 2023 року та повісток про виклик до суду до електронних кабінетів позивача, його представника та відповідача в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

07 лютого 2023 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву представника позивача адвоката Поляцько О.Ю. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; роз`яснив, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

09 лютого 2023 року від представника позивача до суду надійшов відзив на заяву Донецької обласної прокуратури, в якому представник позивача просила відмовити у задоволенні цієї заяви.

Позивач в судове засідання не з`явився.

З незалежних від суду причин, а саме через відсутність електропостачання, представник позивача не змогла взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв`язку з цим на підставі ч. 2 ст. 368 КАС заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглянута по суті за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи заяви.

Розглядаючи заяву по суті, суд виходить з такого.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, під час розгляду по суті справи № 200/12008/21 суд встановив такі обставини.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Дванадцятої кадрової комісії, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення № 10 від 16 липня 2020 року кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 12 «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації»; визнання протиправним та скасування наказу прокурора області Прокуратури Донецької області № 870-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 вересня 2020 року на підставі рішення дванадцятої кадрової комісії № 10; поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області в Донецькій обласній прокуратурі з 05 вересня 2020 року; стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 05 вересня 2020 року без урахування обов`язкових відрахувань; також, позивач просить суд звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

04 березня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/8807/21, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправним та скасував рішення № 10 від 16 липня 2020 року кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 12 «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації»;

- визнав протиправним та скасувати наказ прокурора області Прокуратури Донецької області № 870-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 вересня 2020 року на підставі рішення дванадцятої кадрової комісії № 10;

- зобов`язав Донецьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року;

- стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2020 року по 04 березня 2021 року в сумі 122077,50 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

21 липня 2021 року Перший апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а задовольнив частково; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а змінив; в абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а виключив слова «та органів прокуратури Донецької області»; в іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а залишив без змін.

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Донецької обласної прокуратури з заявою, в якій просив виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та поновити його на посаді.

20 серпня 2021 року виконувач обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури видав наказ № 2238-к, яким:

-скасував наказ прокурора Донецької області № 870-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та дотримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області;

-поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року.

Підставою для видання наказу від 20 серпня 2021 року № 2238-к слугували заява ОСОБА_1 , рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 200/8807/20-а та виконавчий лист.

Спірні правовідносини у справі № 200/12008/21 виникли у зв`язку з тим, що внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді у відповідача виник обов`язок компенсувати позивачеві середній заробіток за час такої затримки.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходив з такого, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення позивача на посаді виконано відповідачем 20 серпня 2021 року шляхом видання наказу № 2238-к, яким позивача поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року.

За таких обставин, враховуючи, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення позивача на посаді в період з 05 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року включно не було виконано, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за вказаний період на підставі ст. 236 КЗпП України.

Отже, підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 200/12008/21 слугував факт невиконання Донецькою обласною прокуратурою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення позивача на посаді в період з 05 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року.

Однак, 01 грудня 2022 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 200/8807/20-а (адміністративні провадження №№ К/9901/32528/21, К/9901/31241/21,К/9901/31794/21), якою скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, а справу № 200/8807/20-а направив до Донецького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

На підставі ч. 1 ст. 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Як визначено п. 3 ч. 2 361 КАС підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Отже, нововиявлені обставини це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

При цьому нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи.

Таким чином, умовами для перегляду рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.

Для визначених п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС нововиявлених обставин характерним є їх виникнення після ухвалення судового рішення, в основу якого було покладено інше судове рішення, яке існувало на час розгляду справи і про яке було відомо суду і всім учасникам судового процесу. У цьому випадку нововиявленою є обставина, яка полягає у скасуванні такого преюдиційного судового рішення.

При вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбаченими п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, яке було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для застосування п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС, є скасування саме преюдиційного (того, що було покладено в основу рішення, яке заявник просить переглянути) судового рішення.

Підставою для висновку суду про несвоєчасне виконання Донецькою обласною прокуратурою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, та стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді слугувала наявність рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 268 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Скасування постановою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 200/8807/20-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року є нововиявленою обставиною в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС, а тому заява Донецької обласної прокуратури про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21 скасуванню.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що фактично підставою для прийняття рішення, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, є не рішення суду про поновлення позивача на посаді, а факт невиконання без поважних причин Донецькою обласною прокуратурою рішення суду, яке підлягало негайному виконанню, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи мають діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ст. 370 КАС передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Ст. 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видання відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Аналіз положень ч. 3 ст. 371 КАС та ч. 7 ст. 235 КЗпП України зумовлює висновок, що судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Отже, законодавець передбачив обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена ст. 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі ст. 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Саме з цих мотивів суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 при первісному розгляді справи № 200/12008/21, що знайшло відображення в мотивувальній частині рішення від 20 грудня 2021 року.

Правовою підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку слугували норми ст. 236 КЗпП України, якою передбачена відповідальність роботодавця за затримку виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, в контексті спірних правовідносин визначальним був факт затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення працівника на роботі, а не те, що Донецька обласна прокуратура як відповідач (боржник) несвоєчасно виконала рішення суду, що було допущено до негайного виконання.

Зважаючи на те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 200/8807/20-а скасовані, зокрема в частині поновлення позивача на посаді, правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року про поновлення на посаді та стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді відсутні.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Заяву Донецької обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року в адміністративній справі № 200/12008/21 задовольнити.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року в адміністративній справі № 200/12008/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді скасувати.

3. Прийняти нове рішення в адміністративній справі № 200/12008/21, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді відмовити повністю.

4. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

6. Повне судове рішення складено 13 лютого 2023 року.

Суддя Т.О. Кравченко