Рішення № 109019736, 13.02.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року Справа№200/48/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002, м. Дніпро, вул. Боброва, 32)

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу від 28.10.2022 №882-к, зобов`язання нарахувати та вплатити заробітну плату з 26.10.2022 в розмірі визначеному ст. 81 ЗУ Про прокуратуру, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою від 16 січня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/48/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 2 лютого 2023 року у задоволенні клопотання представника Донецької обласної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративний справі № 200/48/23 відмовлено.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він перебуває у трудових відносинах з Нікольським відділом Маріупольської окружної прокуратури Донецької області на посаді прокурора прокуратури. З 26.10.2022 ОСОБА_1 призвано Ізюмським РТЦК та СП до Збройних Сил України. Наказом керівника Донецької обласної прокуратури № 882-к від 28.10.2022 ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків на посаді прокурора Нікольського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області у зв`язку з проходженням військової служби за мобілізацією з 26.10.2022 до демобілізації, зі збереженням місця роботи і посади, але без збереження середнього заробітку. Позивач вважає, що наказ № 882-к від 28.10.2022 звужує його соціальні права, що є порушенням Конституції України. Крім того, зазначив, що з вказаним наказом № 882-к від 28.10.2022 позивача не було ознайомлено, наказ був наданий представнику позивача на адвокатський запит. Дії відповідача є прямим втручанням в особисте майно позивача.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 до ч. 3 ст. 119 КЗпП України внесено зміни, слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Вказаний закон набрав чинності 19.07.2022. Таким чином, з 19.07.2022 при призові громадян на військову службу за ними зберігається лише місце робота і посада. Середній заробіток не зберігається. ОСОБА_1 призваний до Збройних Сил України з 26.10.2022, на вказаний час норма щодо збереження середнього заробітку вже не діяла. Наказ про увільнення ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022. 21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.

Водночас, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України від 12 серпня 2022 року затверджений Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року. В подальшому воєнний стан продовжений до лютого 2023 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває у трудових відносинах з Нікольським відділом Маріупольської окружної прокуратури Донецької області та займає посаду прокурора прокуратури.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 подав керівнику Донецької обласної прокуратури заяву про увільнення його з займаної посади у зв`язку з призивом за мобілізацією до Збройних Сил України з 26.10.2022.

Наказом керівника Донецької обласної прокуратури № 882-к від 28.10.2022, ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків на посаді прокурора Нікольського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області у зв`язку з проходженням військової служби за мобілізацією з 26.10.2022 до демобілізації, зі збереженням місця роботи і посади (ч. 3 ст. 119 КЗпП України).

З 27.10.2022 заробітна плата ОСОБА_1 . Донецькою обласною прокуратурою не нараховується та не сплачується. Вважаючи наказ керівника Донецької обласної прокуратури № 882-к від 28.10.2022 щодо не включення до нього словосполучення «середній заробіток» протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України Про прокуратуру №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон № 1697).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 1697, незалежність прокурора забезпечується: 1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності; 2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; 3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора; 4) установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; 5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора; 6) функціонуванням органів прокурорського самоврядування; 7) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Статтею 85 Закону № 1697 передбачено, що Розмір посадових окладів, надбавок за вислугу років та інших виплат працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Питання матеріально-побутового забезпечення та соціального захисту працівників органів прокуратури, не врегульовані цим Законом, визначаютьсяЗаконом України"Про державну службу" та іншими законодавчими актами.

Згідно з приписами ст. 81 Закону № 1697 заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписівКодексу законів про працю України(далі -КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 передбачалося, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Разом з тим, суд звертає увагу, що на момент коли ОСОБА_1 був призваний до Збройних Сил України - 26.10.2022, відбулася зміна законодавства у частині вирішенням трудових спорів, зокрема, щодо питань гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Так,Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до нормКЗпП України.

Зокрема, участині третійстатті 119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінити словами "зберігаються місце роботи і посада".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, уКЗпП Українивідсутня норма, яка передбачає що за працівниками, призваними на військову службу зберігається середній заробіток на підприємстві, в установі, організаціях тощо.

Враховуючи, що позивач був призваний до Збройних Сил України 26.10.2022, тобто після набрання чинності вказаного Закону (19.07.2022), суд не вбачає порушень з боку відповідача, що стосуються погіршення майнового стану або звуження прав позивача.

Крім того, щодо посилань позивача стосовно того, що з вищевказаним наказом його не було ознайомлено, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 подав керівнику Донецької обласної прокуратури заяву про увільнення його з займаної посади у зв`язку з призовом за мобілізацією до Збройних Сил України з 26.10.2022.

Наказом керівника Донецької обласної прокуратури № 882-к від 28.10.2022 ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків на посаді прокурора Нікольського відділу Маріупольської окружної прокуратури Донецької області у зв`язку з проходженням військової служби за мобілізацією з 26.10.2022 до демобілізації, зі збереженням місця роботи і посади (ч. 3 ст. 119 КЗпП України). Підстава заява ОСОБА_1 , повідомлення начальника Ізюмського РТЦК та СП, копія військового кратка НОМЕР_2 .

На переконання суду, дана обставини не впливає на суть заявлених позовних вимог, які стосуються противоправних дій відповідача щодо невиплати позивачу заробітку, коли він був призваний до Збройних Сил України з 26.10.2022.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає неприйнятними доводи позивача про протиправність наказу Донецької обласної прокуратури від 28.10.2022 №882-к, оскільки вони спростовуються обставинами, встановленими судом.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем доведена, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002, м. Дніпро, вул. Боброва, 32) про визнання протиправним та скасування наказу від 28.10.2022 №882-к, зобов`язання нарахувати та вплатити заробітну плату з 26.10.2022 в розмірі визначеному ст. 81 ЗУ Про прокуратуру, з урахуванням проведених виплат, відмовити повністю.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 13 лютого 2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вст. пну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили післяповернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар