Рішення № 109015541, 07.02.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Черкаси Справа № 925/71/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут

до Державної установи Черкаська виправна колонія (№62)

про стягнення коштів

Секретар судового засідання Бадика Д.Д.

Представники учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 на підставі самопредставництва,

Відповідач Коваленко В.Ю. за довіреністю

Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут (ідентифікаційний код 42474208, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державної установи Черкаська виправна колонія (№62) (ідентифікаційний код 08564854, адреса місцезнаходження: 19603, м. Черкаси, вул. Сурікова, 30).

Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 599701,07 грн заборгованості за спожиту електроенергію за листопад 2022 року за договором про постачання електричної енергії споживачу від 22.11.2022 № 71011000008.

У позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8995,52 грн.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та поставку електричної енергії відповідачу, неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту електроенергію, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 599701,07 грн за листопад 2022 року.

12.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №925/71/23, ухвалив розглянути справу у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 07.02.2023 на 10 год. 00 хв.

Ухвала суду від 12.01.2023 про відкриття провадження у справі надіслана учасникам справи: позивачу - рекомендованим листом та електронною поштою, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та електронною поштою, які доставлено до електронної скриньки позивача та відповідача 12.01.2023, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (а. с. 39-40), засобами поштового зв`язку ухвалу суду 17.01.2023 вручено позивачу та 28.01.2023 вручено відповідачу, що підтверджується Рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 41-42).

07.02.2023 відповідач подав до суду заяву (а. с. 56), у якій позов визнав у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Перевіривши зміст заяви відповідача про визнання позову суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Заява про визнання позову складена та підписана повноважним представником відповідача ОСОБА_2 , якій відповідач надав право користуватися усіма процесуальними права сторони господарського процесу, зокрема право визнання повністю або частково позову, про що зроблено застереження у виданій представнику довіреності від 03.02.2023 №15/41 (а. с. 57).

07.02.2023 у судовому засіданні взяли участь представник позивача Борисов Дмитро Володимирович та представник відповідача Коваленко Вікторія Юріївна.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю. Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні визнала позовні вимоги повністю.

Відповідно до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи визнання позову відповідачем, керуючись частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку ухвалити рішення у справі за результатами підготовчого провадження у підготовчому засіданні без розгляду справи по суті.

До ухвалення судового рішення у зв`язку визнанням позову відповідачем суд, керуючись частиною 2 статі 191 Господарського процесуального кодексу України, роз`яснив відповідачу наслідки відповідних процесуальних дій.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову позивача до є майнова вимога 599701,07 грн заборгованості за спожиту електроенергію за листопад 2022 року за договором про постачання електричної енергії споживачу від 22.11.2022 № 71011000008.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виконання договору та постачання відповідачу електричної енергії як споживачу та неналежне виконання умов договору відповідачем, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 22.11.2022 № 71011000008 за листопад 2022 року, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 599701,07 грн.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання; невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати коштів за спожиту електричну енергію; порушення суб`єктивного прав позивача за захистом якого позивач звернувся до суду.

2. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування позивач подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

22 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут (постачальник) та Державна установа Черкаська виправна колонія (№62) (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 71011000008 (а. с. 8-11).

Відповідно до умов договору постачання електричної енергії споживачу сторони домовилися про таке:

п. 2.1. за цим договором постачальник продає електричну енергію - ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія - ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія та супутні послуги) (далі - товар) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії;

п. 2.2. - обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії;

п.3.1- постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 22.11.2022 до 31.12.2022;

п.3.3 - постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору;

п.5.1. - споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору;

п. 5.8. оплата товару здійснюється споживачем протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання акта приймання-передачі електричної енергії (далі - акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі акта, який самостійно формується споживачем протягом 2 (двох) робочих днів після розрахункової дати та надається постачальнику на погодження. Постачальник погоджує акт протягом 2 (двох) робочих днів після надання акта споживачем.

У випадку відсутності на розрахунковому рахунку споживача бюджетного фінансування видатків призначених на оплату товару, споживач проводить оплату товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дня надходження відповідного бюджетного фінансування на рахунок споживача.

В Акті окремо вказується розмір плати за послуги оператора системи розподілу.

Сторони узгодили, що погоджений у постачальника акт із зазначенням обсягу спожитого товару, ціни за одиницю товару, розміру плати за послуги оператора системи розподілу та загальної суми до сплати є належним доказом для підтвердження обсягу фактичного споживання товару у відповідному розрахунковому періоді;

п. 5.9 - оплата вартості товару за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок);

п. 5.10 - датою виконання-зобов`язань споживача щодо сплати за спожитий товар вважається дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на спецрахунок постачальника;

п. п. 1 п.6.2. споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору;

п.13.1. - договір набирає чинності з дня підписання та діє до 31 грудня 2022 року, та у будь - якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань;

п. 14.1 невід`ємними частинами договору є: додаток №1 - "Специфікація"; додаток №2-"Лист-повідомлення"; додаток №3 - "Договірні обсяги споживання електричної енергії"; додаток №4 -"Комерційна пропозиція".

Цього ж дня - 22.11.2022 Державна установа Черкаська виправна колонія (№62) подала лист - повідомлення до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.11.2022 № 71011000008, який є додатком №2 (а. с. 12). У додатку №1 до листа -повідомлення визначено перелік об`єктів споживача Державної установи Черкаська виправна колонія (№62) (а. с. 13).

У Комерційній пропозиції "Вільна ціна бюджет", що є додатком 4 (а. с. 14) та є невід`ємною частиною до договору сторони визначили:

у пункті 3 форму оплати платіжних документів, зокрема оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі остаточного розрахунку за фактично відпущену електричну енергію у розрахунковому періоді. Примітка: Якщо останній день терміну оплати припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем оплати вважається операційний (банківський) день, що передує і вихідному/ святковому дню. Оплата товару здійснюється споживачем протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання акта приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт) у формі оплати за фактично спожитий товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі акта, який самостійно формується споживачем протягом 2 (двох) робочих днів після розрахункової дати та надається Постачальнику на погодження. Постачальник погоджує акт протягом 2 (двох) робочих днів після надання акта споживачем.

У випадку відсутності на розрахунковому рахунку споживача бюджетного фінансування видатків призначених на оплату товару, споживач проводить оплату товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дня надходження відповідного бюджетного фінансування на рахунок споживача.

Оплата за постачання електричної енергії (плановий, авансовий платежі, попередня оплата та остаточний розрахунок) здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, який зазначено у розрахункових документах.

Датою оплати вважається дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника.

Оплата за відповідним платіжним документом може бути здійснена за вибором споживача: готівковими коштами або платіжною карткою чи безготівковими коштами в банках або через інші сервіси прямих платежів; з використанням мережі Інтернат (інтернет-банкінг);в інший спосіб, не заборонений чинним законодавством;

у пункті 4 термін (строк) виставлення рахунків за спожиту електричну енергію, зокрема строк виставлення остаточного рахунку споживачу до 5 числа місяця наступного за розрахунковим;

у пункті 9 строк дії договору та умови пролонгації, зокрема договір набирає чинності з дня підписання та діє до 31 грудня 2022 року, та у будь якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору та Комерційної пропозиції позивач надав відповідачу рахунок остаточного розрахунку за листопад 2022 року (а. с. 16) та акт від 30.11.2022 прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2022 року (а. с. 17), які отримані 01.12.2022 відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та його печаткою.

08.12.2022 позивач та відповідач склали та підписали акт звірки взаємних розрахунків за надані послуги постачання електричної енергії станом на 30.11.2022 (а. с. 18).

Згідно з розгорнутим балансом активної електричної енергії за листопад 2022 року, вказаному у позовній заяві (а. с. 3), кількість спожитої електричної енергії відповідачем за листопад 2022 року становить 186958 кВт.год на загальну суму 1123796,32 грн з ПДВ.

30.12.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію № 4141-001/03-2022 від 29.12.2022 (а. с. 19).

Відповідач сплатив позивачу заборгованість за електроенергію частково у розмірі 524095,25 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.12.2022 №44, №277 та №276 (а. с.23-25).

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 599701,07 грн (1123796,32 грн - 524095,25 грн), яка становить предмет майнових вимог позивача до відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.

Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.

3. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:

виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.11.2022 № 71011000008;

виконання позивачем свого обов`язку у зобов`язанні з постачання електричної енергії відповідачу;

неналежне виконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні з оплати поставленої електричної енергії;

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі, враховуючи наявність чітких та переконливих доказів, а також вірогідність поданих позивачем доказів суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі господарського договору та невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні.

Враховуючи зміст заяви відповідача про визнання позову вказані вище обставини визнаються відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Під час розгляду справи у суду не виникли обґрунтовані підстави вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

4. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.11.2022 № 71011000008.

На виконання п.5.1 договору та п.3 Комерційної пропозиції позивач надіслав відповідачу вимогу № 4141-001/03-2022 від 29.12.2022.

Позивач 01.12.2022 вручив відповідачу рахунок остаточного розрахунку за листопад 2022 р за спожиту електроенергію 186958 кВт.год на загальну суму 1123796,32 грн з ПДВ (а. с. 16) та акт від 30.11.2022 прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2022 року (а. с. 17).

Відповідач отримав вимогу позивача 02.01.2023 ( а. с. 20).

Відповідач здійснив оплату за спожиту електроенергію за листопад 2022 року згідно з рахунком остаточного розрахунку частково. Внаслідок часткової оплати за спожиту електроенергію у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію за листопад 2022 року у розмірі 599701,07 грн, стягнення якої становить предмет майнової вимоги позивача до відповідача.

Суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем обов`язку у зобов`язанні порушує право позивача на належне виконання зобов`язання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема неповної та несвоєчасної оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати вартості спожитої електричної енергії за листопад 2022 року у розмірі 599701,07 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Висновки про застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, неодноразово наведені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6. Розподіл судових витрат.

За подання позову до суду позивач на підставі платіжного доручення №36 від 09.01.2023 сплатив судовий збір у розмірі 8995,52 грн (а. с. 7).

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вимоги частини 3 статті 7 Закону України Про судовий збір, частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4497,76 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 4497,76 грн.

Керуючись статтями 129, 130, 185, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи Черкаська виправна колонія (№62) (ідентифікаційний код 08564854, адреса місцезнаходження: 19603, м. Черкаси, вул. Сурікова, 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут (ідентифікаційний код 42474208, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166) 599701,07 грн (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот одну гривню 07 копійок) заборгованості за спожиту електроенергію за листопад 2022 року за договором про постачання електричної енергії споживачу від 22.11.2022 № 71011000008, 4497,76 грн (чотири тисячі чотириста дев`яносто сім гривень 76 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Черкасиенергозбут (ідентифікаційний код 42474208, адреса місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166) з Державного бюджету України судовий збір сплачений на підставі платіжного доручення № 36 від 09 січня 2023 року в сумі 4497,76 грн (чотири тисячі чотириста дев`яносто сім гривень 76 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 16.02.2023.

Суддя А.І. Гладун