Ухвала суду № 109015124, 16.02.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"16" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/582/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» про забезпечення позову за вх.№2-184/23 від 14.02.2023р. у справі № 916/582/23

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» (18000, м.Черкаси, вул. Чигиринська, 7; код ЄДРПОУ 05518948)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Орташ» (54034, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 12 Б/1; код ЄДРПОУ 43253929)

Про стягнення 4760905,48 грн.

Встановив: Приватне акціонерне товариство «Черкаський хлібокомбінат» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орташ» про стягнення 4760905,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №30 від 12.12.2022р. та направлено на стягнення з відповідача боргу у розмірі 4579000,00 грн. та пені у розмірі 181905,48 грн.

14.02.2023р. до господарського суду Одеської області Приватним акціонерним товариством «Черкаський хлібокомбінат» було подано заяву про забезпечення позовну, відповідно до якої позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Орташ», які знаходяться на рахунку, який визначено у заяві, та заборонити відповідачу вчиняти певні дії, а саме: користуватись та розпоряджтись грошовими коштами на рахунку в банку.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2023р., заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» від 14.02.2023р. вх. № ГСОО 2-184/23 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

В обґрунтування поданої заяви, позивачем було зазначено суду, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір №30 від 12.12.2022р. та відповідно до Договору, постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на суму 4579000,00 грн.

Позивачем було зазначено, що поставка повинна була бути здійснена до 12 січня 2023р. та остаточний розрахунок за товар позивачем було проведено 30 грудня 2022р., отже позивачем виконані зобов`язання щодо повної оплати товару.

Позивачем було зазначено суду, що з отриманої від директора відповідача інформації по телефону, було зазначено, що товар начебто було відвантажено для поставки в місце поставки покупця 04 січня 2023 року, однак, як вказує позивач, станом на 10 січня 2023 року товар отримано не було.

Також позивачем було зазначено суду, що між сторонами здійснювалась переписка з приводу поставки обумовленого договором товару.

Позивач вказує суду, що станом на 01 лютого 2023 року товар з документами згідно п.3.5. Договору відповідачем не поставлено, приймання-передача товару згідно п. 3.6. Договору сторонами по кількості і якості не здійснено, відповідачем умови Договору порушено.

Позивачем було зазначено суду, що у зв`язку з тим, що існує фактична імовірність несплати відповідачем боргу, позивач вважає за необхідне звернутись до суду з заявою про забезпечення позову. Позивач вважає, що без арешту грошових коштів, які належать відповідачу, ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є неможливим, адже без такого забезпечення позову позивач не зможе повернути сплачені ним грошові кошти за товар, який відповідач не поставив за умовами Договору.

Позивач зазначає, що в зв`язку з тим, що відповідач не поставив товар на суму 4579000,00 грн. і не повернув сплачену суму попередньої плати позивачу, існують ризики не сплати боргу взагалі, існують обставини, які можуть істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат» про забезпечення позову за вх.№ 2-184/23 від 14.02.2023р. у справі № 916/582/23 , суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти, які знаходяться на його рахунку, а невиконання зобов`язань відповідачем за договором ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову Приватному акціонерному товариству «Черкаський хлібокомбінат» у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення в разі задоволення позову, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Керуючись ст.ст.136-140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Черкаський хлібокомбінат» у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх. №2-184/23 від 14.02.2023р. у справі №916/582/23.

Ухвала набирає чинності 16.02.2023р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Т.Г. Д`яченко