Рішення № 109014769, 02.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2023Справа № 910/8854/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новограднафтотрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" про стягнення 6 740 406,64 грн,

за участю представників:

позивача: Отрощенко Ю.М.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новограднафтотрейд" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного 21 квітня 2021 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" (далі - Підприємство) договору поставки № 21/04-ОТ позивач поставив останньому товар у період з 21 квітня 2021 року по 12 листопада 2021 року, за який відповідач розрахувався лише частково, заборгувавши таким чином 4 320 977,48 грн. У зв`язку з цим позивач, посилаючись на статті 509, 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму боргу, а також 1 462 146,07 грн тридцять процентів річних і 957 283,09 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2022 року відкрито провадження в справі № 910/8854/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 жовтня 2022 року. Однак вказане засідання не відбулося в зв`язку із запровадженням дистанційного режиму роботи суду з 12 жовтня по 14 жовтня 2022 року згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2022 року № 16 "Про деякі питання організації роботи Господарського суду міста Києва".

Ухвалами суду від 18 жовтня 2022 року сторін повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 10 листопада 2022 року.

10 листопада 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та про відкладення підготовчого засідання на 1 грудня 2022 року.

У зв`язку з неявкою сторін у підготовче засідання, ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 грудня 2022 року підготовче засідання відкладено на 15 грудня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 січня 2023 року.

12 січня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 2 лютого 2023 року.

У судовому засіданні 2 лютого 2023 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначені засідання не забезпечив, заяв по суті спору не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника Підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2021 року між Товариством та Підприємством був укладений договір поставки № 21/04-ОТ, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а останній - прийняти та оплатити таку продукцію (пункт 1.1. вказаного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Передача товару здійснюється окремими партіями, узгодженими сторонами (пункт 1.6. договору).

Відповідно до пункту 1.7. цієї угоди кількість і вартість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється за даною угодою, визначаються між сторонами в специфікаціях та додатках або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору. Додатками цього правочину є: рахунки, сплачені відповідачем згідно з пунктом 4.1. договору; видаткові накладні за товар; інші письмові додаткові угоди сторін до договору.

За умовами пунктів 2.1.-2.4. даної угоди ціна одиниці виміру продукції та загальна вартість кожної її партії визначається сторонами в рахунках, накладних та додатках, які є невід`ємною частиною договору. Ціна товару зазначається в додатках або в рахунках, накладних, які є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії продукції.

Згідно з пунктом 3.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару, у тому числі відшкодування вартості транспортних витрат позивача (у разі транспортування продукції за його рахунок) здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередній оплаті протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до даного договору.

Оплата здійснюється шляхом переказу Підприємством грошових коштів на поточний рахунок Товариства, визначений у цій угоді або окремо вказаний відповідачем у відповідному рахунку-фактурі (пункт 3.2. договору).

Відповідно до пункту 3.3. зазначеного правочину розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється Підприємством на підставі відповідної накладної на постачання партії товару, та/або належним чином оформлених актів прийомки-передачі товару, та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних, та/або залізничних накладних (залежно від умов поставки продукції) і рахунків-фактур позивача (залежно від умов поставки продукції).

За умовами пункту 5.1. договору право власності на товар виникає у Підприємства: у момент передачі відповідачу продукції, якщо вона самостійно вивозиться автотранспортом покупця (базис поставки EXW), що підтверджується товарно-транспортними (видатковими) накладними; у момент передачі продукції Підприємству, якщо товар поставляється автотранспортом Товариства (базис поставки СРТ), що підтверджується накладною про прийомку товару або актом прийомки-передачі продукції.

Згідно з пунктом 5.3. договору по закінченню відповідного місяця поставки товару позивач направляє відповідачу не пізніше 10 числа наступного місяця (рекомендованим листом або кур`єром) два примірники підписаного керівником та головним бухгалтером Товариства оригіналу акта звірки на всю продукцію, яку було відвантажено за минулий місяць. Отримавши акт звірки, керівник та головний бухгалтер Підприємства звіряють зазначену інформацію з погодженими заявками й оформленими накладними та підписують такий акт, зазначивши власну інформацію, а один примірник направляють (повертають) Товариству (поштою або кур`єром).

Даний договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2021 року. Цей строк автоматично продовжується на кожен наступний 1 рік, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов договору (пункт 8.1. вказаної угоди).

Як зазначив позивач, у період з 21 квітня 2021 року по 12 листопада 2021 року він поставив Підприємству продукцію на загальну суму 22 518 505,56 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах цієї справи. Проте за поставлену продукцію Підприємство розрахувалося лише частково на суму 18 197 528,08 грн. Відтак, сума непогашеної основної заборгованості, на думку Товариства, складає 4 320 977,48 грн.

У зв`язку з цим 2 травня 2022 року Товариство звернулося до Підприємства з вимогою від 29 квітня 2022 року про погашення вищезазначеної заборгованості протягом 3 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги. Ця вимога була отримана відповідачем 10 травня 2022 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0317009684119. Однак залишена без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах цієї справи, підписані лише зі сторони позивача й скріплені його печаткою. Проте ці накладні не підписані зі сторони Підприємства.

Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні рахунки на оплату продукції, акти приймання-передавання, залізничні накладні та відсутні будь-які докази їх надсилання та/або їх отримання відповідачем. У той же час, у матеріалах даної справи відсутні щомісячні акти звіряння взаєморозрахунків між сторонами, надіслання яких згідно з пунктом 5.3. покладено на позивача.

Судом не береться до уваги копія реєстру видаткових накладних для відправки Підприємству, оскільки матеріали справи також не містять будь-яких доказів його направлення та/або отримання відповідачем.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 3.1. договору, який регулює порядок розрахунків за поставлену продукцію, сторони визначили, що обов`язок відповідача оплачувати товар по 100 % попередній оплаті протягом 2 банківських днів виникає саме з моменту отримання відповідного рахунку(-ів) на оплату.

Враховуючи те, що умовами договору чітко визначений строк та порядок оплати товару, однак матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем обумовлених рахунків на оплату, а також підписаних зі сторони відповідача видаткових накладних або інших доказів, які підтверджують факт передачі останньому обумовленого вказаним договором товару, вимога позивача про стягнення суми основного боргу є необґрунтованою, а відтак позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Оскільки судом відмовлено у стягненні основного боргу, вимоги Товариства про стягнення 1 462 146,07 грн тридцяти процентів річних та 957 283,09 грн інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму основного боргу, також є необґрунтованими, а відтак позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 15 лютого 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко