Рішення № 109014709, 15.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2023Справа № 910/13036/22

За позовом Приватного акціонерного товариства "Техенерго" м. Львова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Соул" м. Києва

про визнання договору недійсним,

Суддя Паламар П.І.

Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

СУТЬ СПОРУ :

у листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство "Техенерго" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір поставки № 120719/19.12.187/2 від 2 липня 2019 р., згідно з яким відповідач (продавець) зобов`язався поставити йому (покупцю) кабельну продукцію виробництва Kabelovna Kabexa.s. (Чеська Республіка), а він - прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

На виконання умов указаного договору відповідач протягом 2019-2021 років передав йому кабельну продукцію виробництва Kabelovna Kabex a.s. (Чеська Республіка).

Вказував, на неможливість виконання зобов`язання з оплати одержаної продукції у передбачені договором строки внаслідок введення 24 лютого 2022 р. воєнного стану в Україні, а також наявності заборгованості Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перед ним.

Також вказував, що згодом йому стало відомо про те, що кінцевим бенефіціарним власником Kabelovna Kabex a.s. (Чеська Республіка) через Відкрите акціонерне товариство "Уральська гірничо-металургійна компанія" є громадянин російської федерації щодо якого державою Україна було застосовано персональні економічні санкції.

Посилаючи на те, що спірний договір укладений ним внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки на час укладення цього договору, йому не було відомо про те, що єдиним засновником Kabelovna Kabex a.s. є громадянин Російської Федерації, та кошти отримані виробником цієї продукції можуть в подальшому бути використані російською федерацією для фінансування війни з Україною, позивач на підставі ст.ст. 203, 229 ЦК України просив визнати договір поставки № 120719/19.12.187/2 від 2 липня 2019 р. недійсним.

Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність умов спірного договору вимогам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 2 липня 2019 р. між сторонами у справі було укладено договір поставки № 120719/19.12.187/2 від 2 липня 2019 р., згідно з яким відповідач (продавець) зобов`язався поставити позивачу (покупцю) кабельну продукцію виробництва Kabelovna Kabexa.s. (Чеська Республіка), а позивач - прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

Згідно п.п. 1.2., 1.3., 2.1. договору продукція за договором виготовляється згідно ТУ У27.3-37897422-001:2017 "Кабелі вимірювальні, коаксильні, силові загальнопромислового і спеціального призначення з підвищеними характеристиками пожежної безпеки, в т.ч. вогнестійкі на напругу від 1 кВ і до 6 кВ". Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни, строк поставки зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Ціна і загальна вартість продукції зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Строк дії договору відповідно до умов п. 9.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє один рік з дати підписання договору, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією вищевказаного договору.

Заявлені позивачем вимоги стосуються визнання договору поставки № 120719/19.12.187/2 від 2 липня 2019 р. недійсним на підставі ст. 229 ЦК України як такого, що укладений ним під впливом помилки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Згідно з роз`ясненнями пленуму Верховного Суду України, даних у п. 19 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Зі змісту заявленого позову слідує, що укладаючи договір поставки № 120719/19.12.187/2 від 2 липня 2019 р. позивач помилявся щодо компанії виробника продукції Kabelovna Kabex a.s. (Чеська Республіка), засновником якої є громадянин Російської Федерації щодо якого державою Україна було застосовано персональні економічні санкції.

При цьому, як вже було встановлено судом, згідно умов п. 1.1. договору предметом договору сторонами визначено кабельну продукцію Kabelovna Kabexa.s. (Чеська Республіка).

Таким чином, умовами спірного договору сторони погодили предмет договору.

Станом на час укладення договору позивач знав продукцію якого виробника він замовив у відповідача та виявив на це згоду.

Посилання на те, що на час укладення цього договору, йому не було відомо про те, що єдиним засновником Kabelovna Kabex a.s. є російський громадянин, щодо якого державою Україна було застосовано персональні економічні санкції, самі по собі не дають підстав для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав ст. 229 ЦК України.

Такі обставини не мають істотного значення, оскільки не стосуються природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням

Тому підстави для визнання недійсним договору поставки № 120719/19.12.187/2 від 2 липня 2019 р. з підстав його вчинення під впливом помилки відповідно до ст. 229 ЦК України відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 2-5 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З поданих позивачем специфікацій №№ 1 від 12 липня 2019 р., 3 від 6 серпня 2019 р., 4 від 19 серпня 2019 р. до спірного договору, видаткових накладних №№ 63, 64 від 29 серпня 2019 р., 73 від 23 вересня 2019 р., 80 від 23 жовтня 2019 р., виписки по оплаті за період 1 січня 2019-23 грудня 2022 років стверджується, що позивач вчинив зустрічні дії з часткової оплати поставленої відповідачем йому продукції, спрямовані на виконання цього договору.

Крім того, з поданого позивачем листа Kabelovna Kabex a.s. № 20221222/04 від 22 грудня 2022 р. вбачається, що останній як завод-виробник кабельної продукції здійснював постачання позивачу ще у серпні 2019 р. продукцію за яку той в свою чергу розрахувався.

Посилання відповідача на виникнення після 24 лютого 2022 року форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану в Україні, що зумовило складний фінансовий стан його підприємства, в силу вимог чинного законодавства не дають підстав для визнання договору недійсним.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов`язань відсутні.

Тому доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими.

За таких обставин у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Приватного акціонерного товариства "Техенерго" м. Львова відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар