Рішення № 109014706, 16.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2023Справа № 910/13262/22Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіональне відділення фонду державного майна України по місту Києву

до Київської міської дирекції «Акціонерного товариства «Укрпошта»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

про стягнення 87 076, 43 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської дирекції «Акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення 87 076, 43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовував спірне нерухоме майно без укладення додаткової угоди щодо продовження договору оренди нерухомого майна, що дає право позивачу на підставі ч. 2 ст. 785 нарахувати відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Вказаною ухвалою суду також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

20.12.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволені позову.

03.01.2023 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення, в яких позивач просив залучити їх до матеріалів справи та врахувати під час прийняття рішення.

05.01.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення на пояснення, в яких відповідач просив відмовити в задоволені позову.

27.01.2023 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення, в яких позивач просив залучити їх до матеріалів справи та врахувати під час прийняття рішення.

Враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Суддя Алєва І.В. перебувала у відпустці з 02.01.2023 по 16.01.2023.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

11.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» в особі Північного вузла поштового зв`язку Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3599, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 100, 80 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 72 (на першому поверсі), що знаходиться на балансі Державного підприємства науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (Балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою станом на 31.05.2006 становить 341 130, 00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення виділення поштового зв`язку (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передачі мана.

11.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» в особі Північного вузла поштового зв`язку Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» підписано та погоджено Балансоутримувачем Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна.

У пункті 10.1. Договору визначено, що цей Договір укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 11.10.2006 по 11.09.2007 включно.

Позивач вказує, що строк Договору оренди неодноразово продовжувався на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 та ст. 764 ЦК України.

Позивач, також вказує, що строк дії Договору оренди закінчився 11.07.2020, а строк його дії повинен продовжуватися відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019, за якою у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Позивач зазначає, що відповідач листом від 28.05.2020 № 63/62-2-201 (вх. № 4190) звернувся до позивача з проханням розглянути питання щодо продовження дії Договору оренди на наступний строк та повідомити листом про продовження його дії.

Наказом Регіонального відділення від 10.02.2021 № 283 прийнято рішення «Про задоволення заяви орендаря щодо продовження договору оренди державного майна без проведення аукціону», яким п. 1 прийнято рішення про задоволення заяви орендаря щодо продовження договору оренди державного майна від 11.10.2006 № 3599 без проведення аукціону на строк 11 місяців та п.п. 2 п. 2 відділу супроводження договорів оренди державного майна було доручено забезпечити інформування орендаря про необхідність до укладання Додаткової угоди або в день її укладання внести на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву авансовий внесок з орендної плати та забезпечувальний депозит в розмірах, визначених розділом «Змінювані умови» Додаткової угоди.

Регіональне відділення листом від 11.02.2021 № 30-06/1148 повідомило відповідача про прийняття рішення щодо продовження терміну дії Договору оренди без проведення аукціону на підставі ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального від 10.03.2019.

Крім того, вказаним листом було проінформовано відповідача, що відповідно до Регламенту щодо продовження договорів оренди державного майна без аукціону та приведення у відповідність до законодавства строку дії договору оренди державного майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 12.10.2020 № 165, орендарю необхідно до підписання Договору оренди у новій редакції або в день його підписання внести на рахунок Регіонального відділення авансовий внесок з орендної плати в розмірі 21 951, 54 грн без ПДВ та забезпечувальний депозит у розмірі 21 951, 54 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 121 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майн» (далі - Порядок), до укладення договору оренди або в день його підписання потенційний орендар, який відповідає вимогам, передбаченим Законом та цим Порядком, зобов`язаний сплатити на рахунок орендодавця авансовий внесок у розмірах та порядку, передбаченому проектом договору оренди майна, опублікованому в інформаційному повідомленні.

Позивач вказує, що в супереч положенням пункту 121 Порядку, відповідач обов`язку щодо внесення авансового внеску на рахунок позивача до підписання договору оренди, або в день його підписання не виконав. Додаткового договору оренди у новій редакції між позивачем та відповідачем підписано не було.

13.07.2021 між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ вул. Полкова, 72, літера «А-1».

Позивач листом від 11.11.2021 № 30-06/8875 повідомив відповідача та третю особу (балансоутримувача), що строк дії Договору оренди закінчився 11.07.2020 та проінформував, що за відповідачем станом на 09.11.2021 наявна заборгованість зі сплати неустойки у розмірі 87 076, 43 грн.

Також, позивач листом від 25.01.2022 № 30-05/576 повторно повідомив відповідача, що станом на 20.01.2022 за договором оренди наявна заборгованість зі сплати неустойки у розмірі 87 076, 43 грн, яка розрахована з урахуванням приписів ст. 785 ЦК України та п. 9.1. Договору оренди.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свого обов`язку зі сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до державної власності відповідно до п. 9.1. Договору оренди (зі змінами) та ч. 2 ст. 785 ЦК України, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як вже зазначалось, 11.10.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3599.

Строк дії договору згідно п. 10.1. встановлено 11 місяців до 11.09.2007 року.

За період з 12.09.2007 по 11.07.2020 договір продовжувався на підставі положень п. 10.5. Договору, ст. 764 ЦК України та п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992.

Із змісту п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 вбачається, що Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Як вказує позивач, відповідач листом від 28.05.2020 № 63/62-2-201 звернувся до Регіонального відділення з проханням розглянути питання щодо продовження дії договору оренди від 11.10.2006 № 3599. У жовтні 2020 року відповідач не отримавши відповіді, повторно листом від 19.10.2020р. № 63/62-2-371 звернувся до позивача з питанням щодо продовження строку дії Договору.

Позивач листом від 11.02.2021 № 30-06/1148 повідомив відповідача, що враховуючи лист орендаря від 19.05.2020 № 63/62-2-371 позивач прийняв рішення щодо продовження договору оренди на наступний термін без проведення аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Виходячи зі змісту ст. 207 ЦК України, сторони шляхом обміну листами, дійшли згоди щодо продовження строку дії договору на новий строк, на 11 місяців по 11.07.2021. Крім того, продовження строку дії договору на 11 місяців підтверджується і наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 10.02.2021 № 283, що свідчить про добровільне волевиявлення позивача на продовження строку дії договору.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення позивача щодо продовження строку договору оренди, як на протязі місяця так і на протязі користування орендованим приміщенням.

З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що договір може бути пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за відсутності у сторін заяв про припинення або зміну умов договору.

Щодо доводів позивача про невнесення відповідачем авансового внеску з орендної плати у розмірі 21 951, 54 грн та забезпечувального депозиту у розмірі 21 951, 54 грн, господарський суд зазначає наступне.

Із змісту п.п. 1, 2 п. 2 Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 283 від 10.02.2021 вбачається, що позивач взяв на себе зобов`язання підготувати проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди щодо продовження його дії на 11 місяців та поінформування відповідача про необхідність до укладення Додаткової угоди або в день його укладення внести на рахунок позивача авансовий внесок з орендної плати та забезпечувальний депозит.

Тобто, у відповідача було право вибору внести кошти до укладення відповідної Додаткової угоди або в день її укладення.

Згідно п. 121 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 до укладення договору оренди або в день його підписання потенційний орендар, який відповідає вимогам, передбаченим Законом та цим Порядком, зобов`язаний сплатити на рахунок орендодавця авансовий внесок у розмірах та порядку, передбаченому проектом договору оренди майна, опублікованому в інформаційному повідомленні.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач надавав відповідачу відповідний проект Додаткової угоди на продовження договору оренди, а тому у відповідача і не виникало обов`язку щодо внесення відповідних платежів, оскільки наказом позивача від 10.02.2021 № 283 та п. 121 вказаного порядку надано право на внесення платежів до укладення відповідної Додаткової угоди або в день її укладення, що свідчить про безпідставність доводів позивача про невиконання відповідачем обов`язку на внесення авансового внеску з орендної плати у розмірі 21 951, 54 грн та забезпечувального депозиту у розмірі 21 951, 54 грн

Щодо тверджень позивача про відсутність у нього обов`язку щодо надання відповідачу відповідної додаткової угоди на продовження договору оренди, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

У пункті 71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Господарський суд враховує, що у період дії договору та з моменту закінчення дії договору і до самого повернення майна відповідачем позивачу, відповідач сплачував відповідну орендну плату у порядку та строки, встановлені Договором. Щодо зазначеного не заперечує і сам позивач.

Отже, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, а тому твердження позивача про відсутність у нього обов`язку щодо надання відповідачу відповідної додаткової угоди на продовження договору оренди є безпідставними.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва