Рішення № 109014620, 16.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2023Справа № 910/10911/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10911/22

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

19 жовтня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (позивач) надійшла позовна заява № 1370 від 13.10.2022 року до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) про стягнення неустойки за порушення строку доставки вантажу у розмірі 4 775 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять гривень, 54 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов`язання із своєчасної доставки вантажу за залізничною накладною № 0404013, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для застосування до Акціонерного товариства "Українська залізниця" неустойки, передбаченої ст. 45 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, у розмірі 4 775 грн. 54 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10911/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492984872 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 року у справі № 910/10911/22 вручено уповноваженому представнику відповідача 28.10.2022 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 14.11.2022 року включно.

25.11.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем невірно застосовано методологію обчислення неустойки, при цьому відповідач зазначив, що це не впливає на розмір неустойки. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 0 грн. у зв`язку із значним зниженням обсягів вантажних перевезень та прибутковості від перевезення пасажирів залізничним транспортом, а також введенням на території України воєнного стану та початком повномасштабної агресії рф проти України.

Крім того, у п. 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити зазначений строк, посилаючись на те, що з 10.10.2022 активно здійснюються ракетні обстріли міст Києва, Дніпра, Одеси, Львова та інших міст України, повітряна тривога не вщухає по всій території України, є влучання ракет. У зв`язку з обстрілами Києва працівники АТ «Українська залізниця», філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» або працювали віддалено, або змушені були, як працівники критичної інфраструктури, перебувати в укриттях по 4 години щодня, що позбавило можливості своєчасно подати відзив на позовну заяву у справі № 910/10911/22.

Суд, враховуючи наведені відповідачем обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, приймаючи до уваги положення ст. 119 ГПК України, вважає за можливе відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2021 АТ «Укрзалізниця» прийняло згідно із залізничною накладною №0404013 вантаж для перевезення на адресу ПІІ «Амік Україна».

ПІІ «Амік Україна» стверджує, що вантаж за залізничною накладною №0404013 доставлено із порушенням строків. Зокрема, зі станції "Буганяй" Литовської залізниці до станції «Сарни» Львівської залізниці відправлено вантаж у вагонах №50595370 51252856 який доставлено 01.01.2022, тобто із запізненням на 1 (одну) добу.

Ураховуючи, що провізна плата за залізничною накладною №0404013 становить: 26 530,80 грн, внаслідок несвоєчасної доставки вантажу на 1 (одну) добу, позивачем нараховано штраф у розмірі 18 % від провізної плати на загальну суму 4775,54 грн (26 530,80 грн*18%) грн.

Зокрема, за розрахунком позивача фактичний строк доставки вантажу становить 8 (вісім) діб, а загальний строк доставки вантажу (нормативний) не повинен був перевищувати 7 (сім) діб, в результаті чого відповідач прострочив доставку вантажу на 1 (одну) добу.

23.02.2022 ПІІ «Амік Україна» звернулося до АТ «Укрзалізниця» з претензією про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за вих. №399, яка була вручена відповідачу 02.04.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0505067336083. Проте, АТ «Укрзалізниця» відповіді на претензію не надало, вимоги не задовольнило.

На підставі викладеного, ПІІ «Амік Україна» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з АТ «Укрзалізниця» неустойки за порушення строків доставки вантажу у розмірі 4 755, 54 грн.

АТ «Укрзалізниця», заперечуючи проти задоволення позову, стверджує, що ПІІ «Амік Україна» здійснило невірний розрахунок розміру неустойки.

За твердженням АТ «Укрзалізниця» термін доставки вантажу, обчислений відповідно до § 2 ст. 24 УМВС, з урахуванням продовження, становить 5+2=7 діб, загальний термін доставки склав 8 діб, 8-7 = 1 доба прострочки. Правильним буде розрахунок: 1/8=0,12, що відповідає 18%, 26 530, 80 грн*18%=4 7775, 54 грн.

Отже, у відзиві на позовну заяву відповідач наводить власний розрахунок, а також зазначає, що на розмір неустойки, визначений позивачем, він не впливає. Відповідач не заперечує, що у спірних правовідносинах розмір штрафу вираховується застосовуючи 18% провізної плати.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки за прострочення строків доставки вантажу до 0 грн, а також клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у загальному розмірі 4775,54 грн, за несвоєчасну доставку вантажу, відповідно до залізничної накладної та витрат зі сплати судового збору.

Згідно положень статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За змістом частини 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частинами 1, 2 статті 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, до спірних правовідносин в частині нарахування штрафу за порушення термінів доставки вантажу за міжнародними залізничними накладними застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 з відповідними змінами та доповненнями (далі - УМВС).

У відповідності до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

У § 1 статті 8 УМВС передбачено, що порядок застосування умов дійсної Угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються "Правилами перевезень вантажів" (додаток 1 до цієї угоди).

Згідно з § 1, 3 та 5 статті 14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до § 1, 2 статті 15 УМВС в накладній повинно міститися обов`язкові відомості: найменування відправника та його адресу; найменування одержувача та його адресу; спосіб визначення маси вантажу; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником) перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору. У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї стаття, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезення вантажів (далі - Правила).

Пунктом 7.1. розділу ІІ Правил передбачено, що перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразку за формою, наведеною у додатку 1 до Правил. Накладна складається відправником та пред`являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником та перевізником у відповідності до приписів Правил.

У відповідності до § 1-5 ст. 24 УМВС якщо відправником і перевізником не погоджене інше, строк доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати строку, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті. Строк доставки вантажу визначається виходячи з таких норм: для інших відправок - 1 доба на кожні початі 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з підстав, які не залежать від перевізника. Перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.

Згідно з ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, що витікає виключно з договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за перевищення строку доставки вантажу.

Відповідно до ст. 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Строк доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки. Розмір неустойки за перевищення строку доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення строку доставки, і величини (тривалості) перевищення строку доставки, що розраховується як відношення перевищення строку доставки (в добі) до загального строку доставки, а саме: 6% провізної плати при перевищенні строку доставки не більше однієї десятої загального строку доставки; 18% провізної плати при перевищенні строку доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального строку доставки; 30% провізної плати при перевищенні строку доставки понад три десятих загального строку доставки.

Суд встановив, що позивачем дотримано вимог щодо досудового порядку врегулювання спору у відповідності до вимог ст. 47 УМВС, відповідно, спір може бути вирішено у судовому порядку.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладній № 0404013 від 25.12.2021, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 24 УМВС.

Так, відповідно до відомостей, які містяться у цій накладній нормативний строк доставки вантажу становить 7 (сім) діб, зокрема: термін доставки з урахуванням нормативної швидкості - 5 (п`ять) діб (896/200), збільшення терміну доставки на операції, пов`язані з відправленням вантажу - 1 (одна) доба, час затримки на шляху слідування (графа 32 накладної № 0404013 «Продовження строку доставки» - затримка від 29.12.2021 - 1 (одна) доба.

Проте, фактичний строк доставки склав 8 (вісім) діб з 25.12.2021 по 02.01.2022, що перевищує термін доставки вантажу на 1 (одну) добу (8-7=1).

Таким чином, мало місце прострочення строків доставки вантажу відповідачем на 1 (одну) добу.

Оскільки відповідач прострочив строк доставки вантажу, наявні правові підстави для застосування штрафу, розрахованого виходячи з 1 (однієї) доби прострочення строку доставки вантажу.

Щодо розміру штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що провізна плата становить 26 530,80 грн.

1 (одна) доба прострочки /8 (загальний термін доставки) = 0,12, що відповідає 18% у відповідності до ст. 45 УМВС.

Таким чином, розмір неустойки становить: 26 530,80 * 18% = 4775,54 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки за несвоєчасну доставку вантажу до 0 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штраф, який стягується у відповідно до приписів Статуту залізниць України в тому числі за власною ініціативою.

Суд відзначає, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб`єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки.

24.02.2022 року російською федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

АТ "Українська залізниця" після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії російської федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії російської федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.

Суд не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав задоволення клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зменшення розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» до 477,55 грн. (10% від обґрунтованого розміру неустойки 4775,54 грн.).

Крім того відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності в силу приписів статті 48 УМВС.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до §1 статті 47 УМВС позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію перевізнику.

Позов, у відповідності до параграфу 3 статті 47 УМВС, може бути пред`явлений якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.

Відповідно до статті 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.

Вказані в § 1 цієї статті терміни обчислюються з моменту виникнення права подання позову, встановленого у § 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу терміну давності в строк не включається.

За змістом параграфу 2 статті 47 УМВС право на пред`явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу вантажу виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.

Подання претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, призупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.

Перебіг терміну давності триває з того дня, коли перевізник повідомив претендента про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, встановленого в § 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.

Повторне пред`явлення претензії на тій самій підставі не призупиняє перебігу строків

Так, вантаж за накладною було видано 02.01.2022 (розділ 36 накладної).

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже зазначалось, день початку перебігу терміну давності в строк не включається. Таким чином, строк позовної давності починає свій перебіг з 04.01.2022 (оскільки 03.01.2022 є днем початку перебігу терміну давності у відповідності до статті 253 ЦК України).

23.02.2022 перебіг строків позовної давності призупинено у зв`язку з поданням позивачем претензії.

Претензія отримана відповідачем 07.04.2022. Відповідно 04.10.2022 включно - це останній день 180-денного строку з дня отримання претензії, для надання перевізником відповіді на претензію.

З 05.10.2022 строк позовної давності продовжився.

За змістом ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

За відсутності обставин які були підставою для зупинення строку позовної давності, двохмісячний строк для звернення з позовом до суду спливав би 04.03.2022. Враховуючи що з 23.02.2022 року строк зупинявся, до 04.03.2022 залишається 10 днів (з 24.02.2022 по 04.03.2022).

Враховуючи вимоги статті ч. 3 ст. 263 ЦК України, останнім днем пред`явлення позову є 14.10.2022.

Даний позов подано суду 14.10.2022, тобто в межах строку позовної давності.

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями АТ "Українська залізниця", а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2481,00 грн. покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (ідентифікаційний код 30603572, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68) грошові кошти: неустойки за порушення строку доставки вантажу - 477,55 грн. (чотириста сімдесят сім гривень 55 копійок) та судовий збір - 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.02.2023р.

Суддя О.В. Котков