Рішення № 109014568, 15.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2023Справа № 910/12861/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд 1-а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, оф.№308)

про стягнення 30 838,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тараненко С.В.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 15.02.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ" про стягнення 30 838,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору №24928/5-07-Б про надання послуг з централізованого водопостачання та центрального водовідведення від 06.04.2022 та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач не здійснював оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2021 по 31.01.2022, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 21 936,36 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 634,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 931,01 грн, штраф у розмірі 2 189,63 грн та пеню у розмірі 1 286,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 21.12.2022, здійснено виклик в судове засідання представників сторін та повідомлено про призначення справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні 21.12.2022 представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти відкладення розгляду справи.

За наслідками судового засідання 21.12.2022, суд на місці ухвалив долучити до матеріалів справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, задовольнив його та відклав розгляд справи на 25.01.2023.

У судове засідання призначене на 25.01.2023 з`явився представник позивача, який повідомив про відсутність додаткових заяв та клопотань.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 25.01.2023 не з`явився, про причини нявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 15.02.2023.

У судове засідання, призначене на 15.02.2023, з`явився представник позивача, який повідомив про відсутність додаткових заяв та клопотань по справі, надав пояснення по справі та просив суд задовольнити заявлені вимоги.

У судове засідання, призначене на 15.02.2023, представник відповідача не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідною ухвалою суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06.04.2021 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» було укладено договір № 24928/5-07-Б про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва, за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених Споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м.Києва (надалі - Вимоги до скиду стічних вод), а Споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Виконавцем послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (в подальшому - Правила приймання стічних вод), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 за №1879 (далі - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Згідно з п. 2.1.1 Договору кількість поставленої Споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у Виконавця, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Споживача декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за Споживачем.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору, Споживач щомісяця в період з 25 по 30 число поточного місяця знімає та передає Виконавцю послуг показання засобів через електронний особистий кабінет за електронною адресою htts://legals.vodokanal.kiev.ua (далі - Сервіс). Передані через електронний особистий кабінет показання з приладів обліку підтверджують обсяг отриманих Споживачем послуг з водопостачання та /або водовідведення та є підставою для проведення Виконавцем нарахувань Споживачу за спожиті послуги водопостачання та/або водовідведення і виставлення рахунків (п. 2.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1.3 Договору у разі ненадання або несвоєчасного надання Споживачем інформації про обсяги спожитих послуг, Виконавець має право проводити нарахування Споживачу згідно нормативного розрахунку, а у разі відсутності нормативного розрахунку, відповідно до вимог чинного законодавства. Виконавець періодично, зазвичай раз у квартал, але не рідше ніж один раз на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів обліку.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить Споживачу із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Облікові дані Споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у Виконавця. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою Виконавця) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою Виконавцем формою) та проводить з останнім звірення обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звірення по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Споживач направляє свого представника до Виконавця із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Виконавцем підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання Споживачем цього пункту Договору, облікові дані Виконавця щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими Споживачем (п. 2.1.8 Договору).

Згідно з п. 2.2.1 Договору Виконавець щомісячно направляє до банківської установи Споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору оплата вартості послуг здійснюється Споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення Виконавцем розрахункового документу до банківської установи Споживача.

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що у разі неотримання від Виконавця поточного щомісячного розрахункового документа, Споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення Виконавцем розрахункового документа до банківської установи Споживача, письмово повідомити про це Виконавця та у цей же строк направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Споживача оплатити розрахунковий документ Виконавця вважатиметься безпідставною (п. 2.2.4 Договору).

Послуги з водопостачання та водовідведення надавалися Відповідачу в спірний період з червня 2021 року по листопад 2021 року на підставі договору від 06.04.2021 року № 24928/5-07-Б, а з грудня 2021 року по січень 2022 року, зокрема, вже після припинення дії договору, на підставі закону.

При цьому, засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Стаття 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуги у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин, зобов`язання Відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення у період з грудня 2021 року по січень 2022 року виникає на підставі закону.

Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі частиною 1 стаття 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, с грошовим зобов`язанням.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з водопостачання та водовідведення у зв`язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов`язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Отже, незважаючи на те, що строк дії договору від 06.04.2021 року № 24928/5-07-Б, укладеного між Позивачем та Відповідачем закінчився 31.11.2021, Позивач продовжував надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а Відповідач продовжував користування послугами Позивача, тому у Відповідача, з урахуванням наведених норм законодавства, виник обов`язок з оплати отриманих послуг у період з 01.12.2021 по 31.01.2022.

При цьому, споживачем про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з червня 2021 по січень 2022 послуг не повідомлялось, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направлявся, у зв`язку із чим, кількість та вартість наданих Позивачем з 01.06.2021 по 31.01.2022 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються безумовно погодженими Споживачем.

Позивач виконував покладені на нього Договором та чинним законодавством обов`язки сумлінно та належним чином, надаючи Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Натомість, Відповідач неналежно виконував покладені на нього Договором та чинним законодавством обов`язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг.

Так, актами обстеження та зняття показань з приладу обліку, погодженими та підписаними Відповідачем, розрахунками обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення на об`єктах Відповідача, довідками AT «Альфа-Банк», AT «Комерційний Індустріальний Банк» з додатками, які підтверджують направлення до банківської установи Відповідача дебетових повідомлень, реєстром надходження грошових коштів, інформацією (скріншотами) з електронного особистого кабінету Відповідача, підтверджується надання Споживачу послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2021 по 31.01.2022 на суму 21 936,36 гри, з яких сплачено 40,03 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 21 896,33 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, станом на день розгляду справи, Відповідачем не сплачено 21 896,33 грн боргу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем у сумі 21 896,33 грн належним чином доведений, документально підтверджений та Відповідачем не спростований, а отже підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, Позивач також просив суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 1 286,82 грн, штраф у розмірі 2 189,63 грн, три проценти річних у розмірі 634,80 грн та 4 931,01 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих йому послуг, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Згідно п. 4.7 Договору за неоплату виставленого Виконавцем згідно з цим договором рахунку, вимоги чи іншого документу щодо оплати отриманих послуг, Споживач сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Відповідно до п.4.2 Договору, у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, Споживач сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оплата Споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов`язання пені та штрафу від суми простроченого платежу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, за розрахунком Позивача, перевіреним судом, до стягнення з Відповідача підлягає 1 286,82 грн пені та 2 189,63 грн штрафу.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з Відповідача 634,80 три проценти річних та 4 897,91 грн інфляційних втрат, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та нараховані штрафні санкції.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТЕКО ЕНЕРГО МОНТАЖ» (04116, м. Київ, пров. Тбіліський, буд. 4/10, оф.№308, ідентифікацій код 39954243) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, ідентифікаційний код 03327664) основний борг у розмірі 21 896 грн 33 коп., пеню у розмірі 1 286 грн 82 коп., штраф у розмірі 2 189 грн 63 коп., 3 % річних 634 грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 897 грн 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 478 грн 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2023

Суддя Л.Г. Пукшин