Рішення № 109014534, 16.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2023Справа № 910/10779/22

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10779/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Південь» (65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Степова, будинок 23/25; ідентифікаційний код: 43177272)

До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5)

Про стягнення 36 541, 07 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Українська залізниця" (надалі - відповідач) про стягнення штрафу за недотримання терміну доставки вантажу у розмірі 36 541, 07 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що вантаж за залізничною накладною №0404346 був доставлений залізницею з порушенням термінів доставки, передбачених ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року, що є підставою для нарахування неустойки (штрафу) за несвоєчасну доставку вантажу.

19.10.2022 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 19.10.2022 для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із правильним зазначенням найменування суду;

- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із доказами, які підтверджують обставини, викладені у позовній заяві, а саме факт укладення між АТ «Орлен Летува» та ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ» договору купівлі-продажу №LT/21/022/R/TN/E.

- належним чином засвідчені переклади на українську мову наступних документів: копії накладної №0404346 від 12.01.2022 та «Ведомости вагонов» №0404346.

09.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якої він усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 19.10.2022.

08.12.2022 cуд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/10779/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.12.2022 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву. Також, відповідач до відзиву подав заяву про застосування строків позовної давності та відмову в позову, в зв`язку зі спливом строку позовної давності, та клопотання про зменшення розміру неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

15.12.2020 між позивачем, як покупцем, та Акціонерним товариством "Орлен Летува", як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №LT/21/022/R/TN/E.

В рамках виконання умов вказаного договору купівлі-продажу №LT/21/022/R/TN/E між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення шляхом оформлена залізничної накладної № 0404346 від 12.01.2022, за маршрутом Буганяй (Литва) - Одеса-Застава 1.

Загальна відстань перевезення по маршруту Буганяй (Литовська Республіка)-Кяна (Литовська Республіка)-Гудогай (Республіка Білорусь)-Словечно (Республіка Білорусь)-Бережесть (Україна)-Одеса-Застава1 (Україна) становить 1 762 км.

Вантаж прибув на станцію призначення Одеса-Застава 1 27.01.2022, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, фактичний термін доставки вантажу складає 15 діб, а загальна відстань - 1762 км.

Враховуючи положення статті 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС), які продовжують строк доставки вантажу на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу, загальний термін доставки вантажу за накладною № 0404346 від 12.01.2022 не повинен перевищувати 10 діб (9 діб+1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу).

Отже, фактичний термін доставки вантажу перевищує нормативний термін доставки на 5 діб.

23.02.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №Пр-ОП-47 від 22.02.2022 про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною № 0404346 від 12.01.2022, що отримана відповідачем 07.04.2022 згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№6512102815036).

Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно було розглянути претензію позивача протягом 180 днів з дня її отримання. Проте, станом на момент розгляду даної справи Акціонерним товариством "Українська залізниця" не повідомлено позивача про повне або часткове відхилення його претензії, а тому право позивача згідно статті 47 УМВС на стягнення штрафу з відповідача в судовому порядку настало.

Оскільки на момент звернення з позовом до суду відповідач претензії не задовольнив, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 36 541, 07 грн.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за недотримання терміну доставки вантажу за залізничною накладною № 0404346 від 12.01.2022 у розмірі 36 541, 07 грн.

III. Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2022 року відповідачем до станції призначення Одеса-Застава1 Одеської залізниці здійснено перевезення дизельного пального, одержувачем якого є позивач. Однак, пальне доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 24 УМВС, а тому позивачем нараховано неустойку (штраф) за несвоєчасну доставку вантажу у січні 2022 року у розмірі 36 541, 07 грн, який останнім не було сплачено.

Перевезення вантажу здійснювалось за залізничною накладною № 0404346 від 12.01.2022.

Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 188, 193, 307, 313, 315 Господарського кодексу України, статей 15, 16, 525, 526, 610, 908, 909, 999 Цивільного кодексу України, статей 3, 14, 24, 45-48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року.

IV. Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, за позицією відповідача, викладеною у відзиві, штраф на суму 36 541, 07 грн був розрахований позивачем необґрунтовано, оскільки при здійсненні розрахунку неустойки позивач взяв до уваги розмір провізних платежів з врахуванням додаткових зборів та платежів. Натомість, при здійсненні розрахунку неустойки, до уваги береться саме провізна плата, як це передбачено параграфом 2 статті 45 УМВС. За розрахунком відповідача, розмір неустойки складає 32 442, 84 грн (108 142, 80 грн * 30%).

Відповідачем подано заяву про застосування строків давності, обґрунтовуючи, яку відповідач зазначає, що у відповідності до статті 47 та 48 УМВС строк пред`явлення позову сплив 22.09.2022, а позивач з до суду звернувся лише 10.10.2022 (17.10.2022 позовна заява надійшла до суду; 12.10.2022 позовна заява була направлена до суду засобами поштового зв`язку).

Тому відповідач просить застосувати строки давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Також, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір нарахованого штрафу на 100%. Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки обґрунтовано тим, що основним видом діяльності відповідача є перевезення пасажирів та вантажів.

Через військову агресію росії, блокування експорту сільськогосподарської продукції, яка складала значний відсоток у перевезеннях, завдання пошкоджень залізничній інфраструктурі спостерігається значне падіння обсягів вантажних перевезень залізницею (на 70%), значне зниження обсягів та прибутковості від перевезення пасажирів залізницею.

При цьому, залізниця постійно здійснює евакуаційні перевезення пасажирів з території ведення активних бойових дій.

Всі наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про надскрутне становище залізниці, відсутність коштів на виплату заробітної плати працівника, що є підставами для зменшення неустойки.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у загальному розмірі 36 541, 07 грн за несвоєчасну доставку вантажу, відповідно до залізничної накладної та витрат зі сплати судового збору.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи мало місце прийняття відповідачем до перевезення вагонів за відповідною накладною;

- чи мало місце порушення відповідачем з доставки перевізником вантажоодержувачу вантажу у визначені нормативно-правовими актами строків;

- чи наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу згідно Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у разі прострочення строків доставки вантажу;

- чи наявні/відсутні підстави для застосування строків позовної давності;

- чи наявні/відсутні підстави для зменшення суми штрафу за клопотанням відповідача у справі.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо позовних вимог.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 193 Цивільного кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України внормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося у міжнародному сполученні, а отже спірні правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.

УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та "Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів", тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно статті 9 Конституції України та статті 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України №246 від 03.04.1993 "Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення" зазначено, що у зв`язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.

Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Параграфом 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.

Відповідно до параграфу 2 статті 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм:

- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;

- для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.

Також параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Згідно параграфу 5 статті 24 УМВС, перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.

Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 статті 24 УМВС).

Відповідно до статті 2 УМВС та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", розділу 1 пункту 2.1. "відправка" - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.

Як встановлено судом, 12.01.2022 відповідно до залізничної накладної № 0404346, зі станції відправлення Бугяняй Литовської залізниці відправником - Акціонерним товариством "Орлен Летува" було відправлено вантаж до станції призначення Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ".

Загальна відстань перевезення по маршруту Буганяй-Кяна-Гудогай-Словечно-Бережесть -Одеса-Застава1 становить 1 762 км.

Вантаж прибув на станцію призначення 27.01.2022.

Таким чином, термін доставки вантажу за залізничною накладною № 0404346 від 12.01.2022 не повинен був перевищувати 10 діб (9 діб+1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу, з розрахунку 1 доба на кожні 200 км, що почались).

Відповідно до § 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Так, § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:

- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;

- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

Судом встановлено, що долучений позивачем розрахунок неустойки до позовної заяви є необґрунтованим, оскільки позивач здійснював розрахунок неустойки від загальної суми всіх зборів та платежів за перевезення (121 803, 55 грн), тоді як неустойка визначається виходячи виключно з провізної плати (108 142, 80 грн (графа 51 залізничної накладної № 0404346) - § 2 статті 45 УМВС).

Суд здійснив власний розрахунок неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною № 0404346, та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром неустойки є 32 442, 84 грн (108 142, 80 грн * 30%), що узгоджується з контррозрахунком неустойки, наданим відповідачем.

Параграфом 1 статті 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення претензії.

Згідно з параграфом 3 статті 46 УМВС претензія пред`являється щодо кожної відправки окремо.

Судом встановлено, що позивач 23.02.2022 звернувся до відповідача з претензією № Пр-ОП-47 про сплату штрафів за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною № 0404346, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ "Укрпошта" від 23.02.2022, і отримана відповідачем 07.04.2022 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з пункту 40.2.3. Розділу ІХ "Претензії" Правил перевезення вантажів, що є додатком 1 до УМВС при пред`явленні претензії особа, яка має право на пред`явлення претензії, зобов`язана докласти до претензії наступні документи в оригіналах в разі перевищення терміну доставки вантажу - відправник або одержувач - "Оригінал накладної" (лист 1 накладної) і "Лист повідомлення про прибуття вантажу" (лист 6 накладної).

Як свідчать матеріали справи, до претензії позивачем були долучені документи, які передбачені в додатку № 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", а саме приписами параграфу 40 статті 40 Розділу IX Претензії.

Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.

Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред`явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 статті 48 УМВС).

Згідно з § 3 статті 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.

Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив заявникові претензії про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.

Відповідно до § 7 статті 46 "Претензії" Угоди перевізник зобов`язаний у 180-денний термін з дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму.

Таким чином, Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно було розглянути претензію позивача протягом 180 днів з дня її отримання, тобто з 07.04.2022 року.

Проте, станом на момент розгляду даної справи Акціонерним товариством "Українська залізниця" не повідомлено позивача про повне або часткове відхилення його претензії, а тому право позивача на стягнення штрафу настало.

Згідно з § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред`явлений тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію до перевізника.

Відповідно до § 3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за залізничною накладною № 0404346.

За таких підстав, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення неустойки (штрафу) є обґрунтованими у розмірі 32 442, 84 грн.

(2) Щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені ним в заяві про застосування строку позовної давності, щодо пропуску позивачем позовної давності, з наступних причини.

Позовна давність у відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності в силу положень статті 257 Цивільного кодексу України становить 3 роки. Окрім, цього статтею 258 Цивільного кодексу України внормовано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Як зазначено вище в силу норм УМВС у випадку перевищення термінів доставки, позов може бути пред`явлено перевізнику впродовж 2-х місяців і лише після пред`явлення відповідної претензії перевізнику. Пред`явлення претензії зупиняє перебіг строків давності, тобто 2-х місячний термін. Перевізник зобов`язаний протягом 180 днів з дня одержання претензії розглянути її та надати відповідь про повне або часткове визнання претензії, після чого перебіг строку давності продовжується. Також, перебіг строку давності продовжується в тому випадку, якщо впродовж 180-ти днів перевізник не надав відповіді на претензію.

В заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що 23.02.2022 зупинився перебіг строку позовної давності у зв`язку з пред`явленням позивачем претензії та отриманням її відповідачем, а продовжився цей строк 21.08.2022 у зв`язку з закінченням 180-денного строку для розгляду претензії та надання відповіді.

Таким чином за розрахунками відповідача строк на пред`явлення позову сплив 22.09.2022.

Судом встановлено, що пред`явив позивач претензії відповідачу 23.02.2022, що в свою чергу зупинило перебіг строків. Однак, отримав відповідач претензію № Пр-ОП-47 за номером поштової накладної №6512102815036 07.04.2022, що в свою чергу підтверджується наданими позивачем доказами поштового відправлення претензії відповідачу та її отримання. Матеріали справи не містять доказів та відповідачем не були подані, що останній отримав претензію саме 23.02.2022.

В параграфі 7 статті 46 УМВС зазначено, що перевізник зобов`язаний у 180-денний термін з дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму.

Оскільки днем одержання претензії відповідачем є 07.04.2022, тому саме цей день є початком 180-денного строку для розгляду претензії. Отже, відповідач повинен був розглянути претензію до 04.10.2022 включно, але відповідачем відповіді на пред`явлену претензію надано не було, тому строк перебігу давності продовжився з 05.10.2022.

Позовна заява позивача зареєстрована в Господарському суді міста Києва 17.10.2022, отже відповідач звернувся до суду з позовом до відповідача у строк, передбачений спеціальною нормою, що встановлює процесуальний строк для звернення з позовом про стягнення неустойки за порушення строків перевезення.

З огляду на вище зазначене, суд не вбачає підстав для відмови в позові через пропуск позивачем позовної давності для звернення з позовом на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

(3) Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки за несвоєчасну доставку вантажу на 100 %.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Отже, суд першої інстанції має право на власний розсуд, враховуючи фактичні обставини справи, а також керуючись критеріями, визначеними законом, зменшити розмір неустойки. (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штраф, в тому числі за власною ініціативою.

Суд відзначає, що за змістом пункту 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб`єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті частини 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.

При цьому, диспозиція частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки.

24.02.2022 росією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією росії проти України.

В подальшому відповідними Указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася.

АТ "Українська залізниця" після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії росії проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач, наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії росії, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, публікаціями у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії росії, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.

Суд не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище. Разом з тим, суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність і позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності є утрудненою, і на нього, так само впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України.

З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з АТ "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ" до 16221,42 грн (50% від обґрунтованого розміру неустойки у сумі 32442,84).

VI. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями АТ "Українська залізниця", а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Враховуючи приписи статті 129статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 481,00 грн. покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОІЛ ПІВДЕНЬ» до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 36 541, 07 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ" (Одеса, 65005, вул. Степова, 23/25; ідентифікаційний код 42177272) штраф за недотримання терміну доставки вантажу у розмірі 16221,42 (шістнадцять тисяч двісті двадцять одну) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 20319,65 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких