Рішення № 109014473, 13.02.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 справа № 908/1898/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1898/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика рукавних фільтрів (вул. Ярмаркова, буд. 5 Д, м. Кременчук, Полтавська область, 39630)

до відповідача приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив (Північне шосе/ вул. Теплична, буд. 22 Б/1, м. Запоріжжя, 69106)

про стягнення 150006,70 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив 150006,70 грн., які складаються з: 110256,00 грн. основного боргу за договором на придбання ресурсів № 21/3395 від 01.12.2021, 20268,98 грн. пені, 1685,56 грн. 3% річних та 17796,16 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на придбання ресурсів № 21/3395 від 01.12.2021 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за прострочення зобов`язання компенсаційних сум. За твердженням позивача, на теперішній час зобов`язання відповідача щодо сплати заборгованості за поставлений товар не виконані, заборгованість складає 110256,00 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 712 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 232 ГК України. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових втрат позивач включив 12500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та просив стягнути їх відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 справу № 908/1898/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 11.11.2022, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1898/22, присвоєно справі номер провадження 18/160/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1898/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з ухвалою суду від 11.11.2022 повноважному представнику позивача 20.11.2022 та повноважному представнику відповідача 21.11.2022.

Від відповідача 05.12.2022 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечив та вказав про ненадання позивачем доказів надання покупцеві документів, передбачених п. 6.4 договору, зокрема, товарно-транспортної накладної, сертифіката якості. Крім того відповідач відзначив, що у позові позивач на підтвердження здійснення поставки посилається на видаткову накладну № 49 від 07.02.2022, довіреність № 8316 від 06.02.2022, квитанцію перевізника № 100150879 від 07.02.2022, разом з тим, до позовної заяви позивач надав копію довіреності з іншим номером та датою № 18316 від 07.02.2022, оформлену на Сушкову Альону Юріївну, а з копії видаткової накладної вбачається підписання її з боку відповідача Петренко П.Л. Відповідач вважає, що строк оплати за договором не настав, оскільки позивачем не було надано повного пакету документів, зазначених в п. 6.4 Договору, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Від позивача 19.12.2022 засобам електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів відповідача заперечив та вказав на несумлінну поведінку відповідача. Зазначив, що разом із товаром відповідачу направлений повний пакет документів, який передбачений договором та є можливим за конкретних обставин у даній поставці. Товар передавався через перевізника ТОВ «Делівері», тому позивачем не складалась товарно-транспортна накладна, а отримана від перевізника і надана в обґрунтування позовних вимог. Що стосується сертифікату або паспорту якості, за поясненнями позивача, такий документ направлений під час поставки разом з видатковою накладною і відповідач про відсутність документів не заявляв. Щодо невідповідності осіб, які зазначені у довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за № 8316 від 06.02.2022 та видатковій накладній № 49 від 07.02.2022 позивач відзначив, що після поставки товару 09.02.2022 відповідач не повернув оригінали первинних бухгалтерських документів, як то видаткову накладну та оригінал довіреності, і на вимогу позивача відповідач надіслав видаткову накладну № 49 від 07.02.2022 та довіреність № 8316 від 06.02.2022. Позивач зазначив, що причини, з яких відповідальна особа за отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача не збігається у видатковій накладній та виданій ним довіреності йому не відомі, але на видатковій накладній поряд з підписом відповідальної особи стоїть печатка підприємства, що є достатнім критерієм для визнання первинного документа оформленим та прийнятним для ведення бухгалтерського обліку. Крім того позивач вказує на те, що 23 листопада 2022 року, тобто після подання позову, відповідач платіжним дорученням № 743722 від 23.11.2022 провів частковий платіж у розмірі 30000,00 грн., чим підтвердив прийняття ним поставки та визнав всі істотні умови для здійснення оплати.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1898/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом вересня 2022 року січня 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023, рішення прийнято без його проголошення 13.02.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрика рукавних фільтрів (Постачальником, позивачем у справі) та приватним акціонерним товариством Запоріжвогнетрив (Покупцем, відповідачем у справі) 01.12.2021 укладений договір №21/3395 на придбання ресурсів (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язувався передати, а Покупець прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності (далі ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.3 Договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до неї специфікацій.

Згідно із п.п. 5.1, 5.2 Договору оплата Покупцем ресурсів здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаний у Договорі. Строк оплати ресурсів: згідно вказаних у специфікаціях цього договору і надання документів, зазначених в п. 6.4 цього договору.

Пунктом 6.4 Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 06.12.2021) передбачено, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцю до початку приймання ресурсів наступні документи:

- рахунок на оплату ресурсів (оригінал);

- транспортні та супровідні документи (в тому числі товарно-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлені ресурси (оригінал) при постачання автомобільним транспортом; залізничну накладну (копію) при постачанні залізничним транспортом);

- сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (в разі, якщо Постачальник не є виробником);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках);

- інші документи, зазначені у Специфікації.

За визначенням п. 7.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 06.12.2021), у випадку порушення строків оплати ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за весь час прострочення.

Відповідно до п. 10.5 Договору цей договір діє до 01 грудня 2023 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

Сторонами узгоджено Специфікацію № 001 від 01.12.2021 до Договору, на поставку ресурсів (рукав фільтрувальний), за умовами якої (в редакції додаткової згоди № 1 від 29.12.2021) загальна сума поставки становить 110256,00 грн. з ПДВ; умови оплати: 100% протягом 30 календарних днів за фактом надходження ТМЦ на склад Покупця.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято ресурси на загальну суму 110256,00 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною № 49 від 07.02.2022.

Видаткова накладна підписана з боку відповідача без зауважень та скріплена його печаткою.

Заперечень щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару у визначений Договором строк відповідачем не виконано, станом на час звернення до суду заборгованість відповідача за отриманий товар становила 110256,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов, наведених у п. Специфікації № 001 від 01.12.2021 до Договору: строк оплати 100% протягом 30 календарних днів за фактом надходження ТМЦ на склад Покупця. Проте, відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Специфікації до Договору строк не здійснив.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним.

З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 110256,00 грн. заявлена обґрунтовано.

Позивач у відповіді на відзив зазначив про часткове погашення відповідачем заборгованості в розмірі 30000,00 грн. та надав докази сплати: платіжне доручення № 743722 від 23.11.2022 на суму 30000,00 грн., призначення платежу: «опл. рукав по дог. 21/3395 від 01.12.2021, рах. 73 від 07.02.2022, в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.».

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 80256,00 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Щодо твердження відповідача, що строк оплати за договором не настав, оскільки позивачем не було надано повного пакету документів, вказаних у п. 6.4 Договору, то воно спростовується наступним.

До відносин поставки, не врегульованих нормами ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Також, в пункті 6.5 Договору сторони погодили, що Покупець вправі відмовитися від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, зазначених в п. 6.4 цього Договору.

Отже, отримавши ресурси без товаросупровідних документів, як то стверджує відповідач, він не скористався своїм правом, передбаченим ст. 666 Цивільного кодексу України та пунктом 6.5 Договору, щодо витребування у продавця необхідних документів або повернення ресурсів, а тому зобов`язаний оплатити поставлені ресурси.

Тож суд дійшов висновку, що факт належного прийняття (отримання без будь-яких претензій та зауважень) поставлених ресурсів відповідачем підтверджується видатковою накладною, яка підписана з боку відповідача, та здійсненням часткової оплати за поставлені ресурси, відтак у відповідача виник обов`язок щодо оплати поставлених ресурсів.

Отже, аргументи відповідача відносно необґрунтованості і недоведеності позовних вимог щодо наявності основного боргу суд визнав помилковими та непереконливими.

Відповідно до п.п. 2, 4 Специфікації № 001 від 01.12.2022 умовою поставки є DDP склад Покупця м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, б. 22 Б/1; строк оплати 100% протягом 30 календарних днів за фактом надходження ТМЦ на склад Покупця.

Згідно інформації за номером квитанції перевізника ТОВ «Делівері», розміщеній на сайті перевізника, поставлені позивачем ресурси передані на склад відповідача 09.02.2022 і прийняті останнім без зауважень. Отже відповідач зобов`язаний оплатити вартість отриманих за Договором ресурсів по 11.03.2022, включно. Таким чином, прострочення відповідача з оплати поставленого позивачем товару за Договором в сумі 110256,00 грн. виникло з 12.03.2022.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 20268,98 грн. пені, 1685,56 грн. 3% річних та 17796,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

При цьому, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Позивачем вимога про стягнення 20268,98 грн. пені за загальний період з 12.03.2022 по 11.09.2022 заявлена з урахуванням 6 місячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, на підставі п. 7.2 Договору, яким передбачено сплату Покупцем пені у разі порушенням строків оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума пені складає 20268,98 грн., як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом в заявленій сумі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 12.03.2022 по 13.09.2022, виходячи із простроченої суми заборгованості, суд визнав його правильним, до тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 1685,56 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період: березень 2022 року серпень 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 17796,16 грн., як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 17796,16 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов`язання по оплаті отриманих за договором ресурсів, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 80256,00 грн. основного боргу, 20258,98 грн. пені, 1685,56 грн. 3% річних та 17796,16 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу провадження у справі закривається.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Стосовно розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 12500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного ТОВ Фабрика рукавних фільтрів (клієнт) та Адвокатським об`єднанням ПРАВО-ЛЕКС в особі керуючого партнера Голобородька Олександра Петровича (Адвокатське об`єднання) договору про надання правничої допомоги № 1/14-09/2022 від 14.09.2022, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу Клієнту, а саме: підготувати позовну заяву про стягнення заборгованості за договором поставки № 21/3395 від 01.12.2021 з приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив, здійснити розрахунок пені за порушення зобов`язань, а також провести розрахунок заборгованості з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені, здійснювати представництво Клієнта в Господарському суду Запорізької області.

Пунктом 4.1 договору про надання правничої допомоги погоджено, що за цим договором Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню вартість правничої допомоги в розмірі 12500,00 грн. Отже, договором про надання правничої допомоги погоджена фіксована сума гонорару адвоката за договором у розмірі 12500,00 грн. і він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

В пункті 2.1 договору про надання правничої допомоги визначено, що Адвокатське об`єднання бере на себе виконання наступної правничої роботи: вивчення документів Клієнта, підготовка та направлення позову до Господарського суду Запорізької області, супровід в господарському суду першої інстанції, представництво у встановленому порядку інтересів Клієнта в господарському суді.

Згідно договору про надання правничої допомоги № 1/14-09/2022 від 14.09.2022 позивач сплатив на користь Адвокатського об`єднання ПРАВО-ЛЕКС 12500,00 грн. згідно рахунку № 1/14-09 від 14.09.2022, що підтверджується випискою по рахунку від 14.09.2022.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатського об`єднання ПРАВО-ЛЕКС в особі керуючого партнера адвоката Голобородька Олександра Петровича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ Фабрика рукавних фільтрів є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відзиві на позов відповідач заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не навів.

Суд враховує, що договором № 1/14-09/2022 про надання правничої допомоги сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі.

За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Правомірність та дійсність понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 12500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1898/22.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства Запоріжвогнетрив (Північне шосе/вул. Теплична, буд. 22 Б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика рукавних фільтрів (вул. Ярмаркова, буд. 5 Д, м. Кременчук, Полтавська область, 39630); ідентифікаційний код 31700904) 80256,00 грн. (вісімдесят тисяч двісті п`ятдесят шість грн. 00 коп.) основного боргу, 20268,98 грн. (двадцять тисяч двісті шістдесят вісім грн. 98 коп.) пені, 1685,56 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят п`ять грн. 56 коп.) 3% річних, 17796,16 грн. (сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто шість грн. 16 коп.) інфляційних втрат, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору та 12500,00 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) витрат на правничу допомогу. Видати наказ.

3.В частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.02.2023.

Суддя В.В. Левкут