Рішення № 109014465, 03.02.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/183/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2023 Справа № 908/2270/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства Донецький експертно технічний центр Держпраці, 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Коржова, 16

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг, 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 74, каб. 23

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

11.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства Донецький експертно технічний центр Держпраці, Донецька область, м. Мирноград до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором підряду № 1462/3151/21 від 14.07.2021 у розмір 388 353,29 грн, з яких: 363 085,20 грн основний борг, 25 263,65 грн інфляційні втрати та 4,44 грн 3% річних.

11.11.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 18.11.2022 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

01.12.2022 на адресу Господарського суду надійшла заява Державного підприємства Донецький експертно технічний центр Держпраці, Донецька область, м. Мирноград про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2270/22. Присвоєно справі номер провадження 15/183/22. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2270/22.

Підставою для звернення з позовом до суду зазначене неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду №1462/3151/21 від 14.07.2021, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи приписи діючого законодавства нарахував до стягнення інфляційні втрати за період прострочення червень 2022 вересень 2022 та 3% річних за період з 17.05.2022 по 22.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.12.2022 запропоновано відповідачу надати у строк до 04.01.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 18.01.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 03.02.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

04.01.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Рішення прийнято у справі 03.02.2023.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

Державне підприємство Донецький експертно технічний центр Держпраці (підрядник, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (замовник, відповідач у справі) 14.07.2021 уклали договір підряду №1462/3151/21 (надалі договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами виконати роботи з неруйнівного контролю якості зварних з`єднань трубопроводів теплового блоку ПРУ-25 в рамках реалізації проекту «Будівництво комплексного повітрерозподільчої установки ПРУ-25 і станції газифікації кисню на ПрАТ «ММК ім. Ілліча», а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт та оплатити їх вартість.

Період виконання робіт за цим договором становить 179 календарних днів з дати підписання договору (1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору ціна робіт за цим договором становить 2 505 000,00 грн без урахування ПДВ. Крім того, замовник оплачує підряднику ПДВ за ставкою 20%, яка діє на момент укладення договору у розмірі 501 000,00 грн. Загальна ціна робіт за договором з урахуванням ПДВ становить 3 006 000,00 грн.

Замовник здійснює оплату за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника з відстрочкою 90 календарних днів від дати підписання сторонами відповідного Акту здачі-приймання виконаних робіт і отримання замовником рахунку від підрядника (п. 2.2 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється за результатами виконання робіт щомісяця (один раз на місяць в термін до двадцятого числа звітного місяця). Здача-приймання виконаних робіт оформлюється підписанням Акта здачі-приймання виконаних робіт на підставі підсумкових документів (звіту, протоколу випробувань) згідно з умовами цього договору. Датою виконання робіт є дата підписання замовником Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Договір діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прострочених на дату закінчення дії договору зобов`язань, у тому числі гарантійних, а також не зупиняє нарахування штрафних санкцій до моменту фактичного виконання зобов`язань.

Про факт виконання позивачем зобов`язань за договором підряду №1462/3151/21 від 14.07.2021 свідчать наступні акти здачі-приймання виконаних робіт:

- Акт здачі-приймання виконаних робіт №238 від 16,02.2022 на суму 74 520,00 грн;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт №241 від 16.02.2022 на суму 85 320,00 грн;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт №242 від 16.02.2022 на суму 11 880,00 грн;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт №243 від 16.02.2022 на суму 57 787,20 грн;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт №244 від 16.02.2022 на суму 37 440,00 грн;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт №245 від 16.02.2022 на суму 96 138,00 грн;

Загальна вартість робіт, виконаних за договором підряду № 1462/3151/21 від 14.07.2021, становить 368 086,20 грн.

Зазначені акти були погоджені з профільними спеціалістами Відповідача та разом з рахунками-фактурами передані у лютому 2022 року для підписання Відповідачу однак, як зазначає позивач, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України не були повернуті Позивачу.

Втім, факт прийняття відповідачем виконаних робіт за вищезазначеними актами №№ 238, 241, 242, 243, 224, 245 від 16.02.2022 підтверджується прийняттям Відповідачем як контрагентом податкових накладних складених Позивачем за першою подією - виконанням робіт та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- № 119 від 16.02.2022 на суму 74 520,00 грн.;

- № 122 від 16.02.2022 на суму 85 320,00 грн.;

- № 123 від 16.02.2022 на суму 11 880,00 грн.;

- № 124 від 16.02.2022 на суму 57 787,20 грн.;

- № 125 від 16.02.2022 на суму 37 440,20 грн.;

- № 126 від 16.02.2022 на суму 96 138,00 грн.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем підрядних робіт не виконав.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних робіт за договором №1462/3151/21 від 14.07.2021 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до статті 79 ГПК України та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Як вже зазначалося судом вище загальна вартість робіт з урахуванням ПДВ за договором складає 3 006 000,00 грн.

Умова пункту 2.2 договору сторони узгодили строки оплати виконаних робіт з відстрочкою 90 календарних днів від дати підписання сторонами відповідного Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суду надані належні та допустимі докази виконання позивачем послуг в рамках договору №1462/3151/21 від 14.07.2021. Відповідач будь-яких претензій щодо якості виконаних робіт або строків виконання робіт, тощо не висловив. Також матеріали справи містять квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг (виконаних робіт), не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 363 085,20 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4,44 грн за період з 17.05.2022 по 22.11.2022 та інфляційні втрати у розмірі 25 263,65 грн за період з червня 2022 року по вересень 2022 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 8.2 договору встановлено, що керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Сторони погодили розмір річних 0,003%.

Отже учасниками правочину узгоджений інший розмір річних.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права, тому вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 25 263,65 грн за період з червня 2022 року по вересень 2022 року (включно) судом задовольняються.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 0,003% річних, суд встановив, що сума 0,003% річних за вказаний позивачем період (з 17.05.2022 по 22.11.2022) складає 5,66 грн. Позивачем не правильно визначено кількість днів прострочення. Оскільки заявлена до стягнення сума 0,003% річних є меншою, ніж перераховано судом, вимога позивача щодо 4,44 грн 0,003% підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг (виконаних підрядних робіт) не надав, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення заборгованості, 0,003% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 74, каб. 23, ідентифікаційний код юридичної особи 37732376) на користь Державного підприємства Донецький експертно технічний центр Держпраці (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Коржова, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 23182908) 363 085,20 грн (триста шістдесят три тисячі вісімдесят п`ять гривень 20 коп.) основного боргу, 25 263,65 грн (двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят три гривень 65 коп.) інфляційних втрат, 4,44 грн (чотири гривні 44 коп.) річних. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 74, каб. 23, ідентифікаційний код юридичної особи 37732376) на користь Державного підприємства Донецький експертно технічний центр Держпраці (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Коржова, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 23182908) судовий збір у розмірі 5825,30 грн (п`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 30 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2023 року.

Суддя І. С. Горохов