Ухвала суду № 109014248, 16.02.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

16.02.2023м. ДніпроСправа № 904/674/22

За позовом Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства освіти і науки України, м. Київ

позивача-2: Національного технічного університету "Дніпровська політехніка", м. Дніпро

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Добро", м. Дніпро

про визнання недійсним договору, скасування наказу та зобов`язання повернути майно

Суддя Красота О.І.

Представники:

від Прокуратури Лейченко О.В., посв. № 062906 від 13.04.2021

від Позивача 1 не з`явився

від Позивача 2 Бабенко В.М., посв. № 5/3092 від 10.11.2022

від Відповідача 1 Іванченко І.С., виписка з ЄДРПОУ від 28.09.2020

від Відповідача 2 Пащенко В.І., ордер серія АЕ № 1150844 від 31.10.2022

СУТЬ СПОРУ:

Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, позивача-2: Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" з позовом до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Добро" і просить суд:

- визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/7270-5735 від 31.05.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Добро";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Добро" повернути державне майно, що перебуває в управлінні Міністерства освіти і науки України - замощення площею 1420,00 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, в господарське відання балансоутримувачу - Національному технічному університету "Дніпровська політехніка";

- скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 12/02-157-ВДПо від 23.03.2021 "Про включення об`єкту оренди до Переліку відповідного типу", яким замощення площею 1420,00 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, включено до Переліку першого типу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оспорюваний Договір укладено без погодження з органом управління державним майном - Міністерством освіти і науки України та балансоутримувачем державного майна - Національним технічним університетом "Дніпровська політехніка", у господарському віданні якого перебуває вказане майно. Укладання цього Договору та винесення оскаржуваного наказу Відповідачем-1 здійснено за участі неуповноваженої посадової особи юридичної особи - Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, яка на момент укладання угоди знаходилась в процедурі припинення шляхом приєднання. Крім того, оспорюваний правочин укладено, а оскаржуваний наказ від 23.03.2021 винесено з метою використання орендованого майна освітнього закладу, не пов`язаною з навчально-виховним процесом. Вищенаведене свідчить про порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, як органу управління державним майном, та Національного технічного університету "Дніпровська політехніка", як органу, у господарському віданні та на балансі якого перебуває державне майно, і порушення забезпечення належного освітньо-виховного процесу студентів навчального закладу, що є порушенням вимог законодавства, чинного на момент укладення цього Договору, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, скасування наказу від 23.03.2021 та застосування наслідків недійсності правочину.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області, з 24.02.2022 не відбувався.

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку із запровадженням 24.02.2022 на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду в Господарському суді Дніпропетровської області встановлений особливий режим роботи суду, а розпорядження № 30 від 24.02.2022 визнане таким, що втратило чинність з 28.03.2022. Водночас, рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2012 року строком на 30 діб.

Ухвалою суду від 20.04.2022 позовну заяву залишено без руху; встановлено Прокурору семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду докази направлення доданих до позовної заяви документів на адреси сторін листом з описом вкладення.

25.04.2022 від Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; зазначено, що про час та місце розгляду справи усіх учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

З урахуванням фактичної ситуації в Дніпропетровській області, суд ухвалою від 20.07.2022 призначено підготовче засідання на 11.08.2022 о 10:00 год.

09.08.2022 Відповідач 1 подав через підсистему "Електронний суд" відзив на позов, в якому він вважає позовні вимоги необгрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Прокурор, представники Позивача 2 та Відповідача 1 у підготовчому засіданні 11.08.2022 надали пояснення щодо позовних вимог.

Представник Позивача 1 у підготовче засідання 11.08.2022 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представник Відповідача 2 у підготовче засідання 11.08.2022 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою суду від 05.08.2022.

Ухвалою суду від 11.08.2022 відкладено підготовче засідання на 06.09.2022 о 12:00 год.

16.08.2022 від Позивача 1 надійшли письмові пояснення, в яких він просить суд задовольнити позов та розглянути справу за відсутності його представника.

01.09.2022 від Відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому він вважає позовні вимоги необгрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

06.09.2022 від Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Водночас, судове засідання, призначене на 06.09.2022 о 12:00 год., не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Красоти О.І. на лікарняному, про що сторін було повідомлено листом від 05.09.2022.

12.09.2022 від Позивача 2 надійшла відповідь на відзив Відповідача 1, в якій він заперечував проти доводів Відповідача 1 та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.09.2022 призначено підготовче засідання на 11.10.2022 о 12:00 год.

26.09.2022 від Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшла відповідь на відзив Відповідача 1, в якій вона заперечувала проти доводів Відповідача 1 та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06.10.2022 від Відповідача 1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Водночас, 10 та 11 жовтня 2022 року, у зв`язку із загрозою ракетного обстрілу і задля безпеки учасників судового процесу у Господарському суді Дніпропетровської області запроваджено дистанційний режим роботи; суддям рекомендовано утриматися від розгляду справ у відкритих судових засіданнях.

Відповідне повідомлення розміщено на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області.

У зв`язку із цим підготовче засідання, призначене на 11.10.2022 о 12:00 год., не відбулось.

Ухвалою суду від 11.10.2022 перенесено підготовче засідання на 08.11.2022 об 11:00 год.; до підготовчого засідання у строк до 08.11.2022: Прокурору, Сторонам надати пояснення на клопотання Відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду.

12.10.2022 від Прокуратури та Відповідача 1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 11.10.2022 о 12:00 год.

20.10.2022 від Прокуратури надійшло клопотання про залучення представника в Електронному суді.

25.10.2022 від Відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзиви Прокуратури та Позивача 2, в яких він просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

31.10.2022 від представника Відповідача 2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій.

03.11.2022 від Прокуратури надійшли заперечення проти клопотання Відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду.

04.11.2022 від Позивача 2 надійшли пояснення щодо доводів клопотання Відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду.

08.11.2022 від Відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

08.11.2022 від Відповідача 2 надійшли заяви про залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах Позивача 1 та Позивача 2 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

08.11.2022 від Відповідача 2 надійшли пояснення щодо відсутності доказів на підтвердження повноважень Боброннікова Д.О. як представника Позивача 2.

Прокурор та представник Відповідача 1 у підготовчому засіданні 08.11.2022 надали пояснення щодо позовних вимог.

Представник Позивача 1 у підготовче засідання 08.11.2022 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представник Позивача 2 у підготовче засідання 08.11.2022 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представник Відповідача 2 у підготовче засідання 08.11.2022 не з`явився, 08.11.2022 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 08.11.2022 відкладено підготовче засідання на 06.12.2022 о 14:00 год.; до підготовчого засідання у строк до 06.12.2022: Прокурору, Сторонам надати пояснення на заяви Відповідача 2 про залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах Позивача 1 та Позивача 2.

01.12.2022 від Позивача 2 надійшла відповідь на відзив Відповідача 2, в якій він просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

05.12.2022 від Прокуратури надійшли заперечення проти заяв Відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду та відповідь на відзив Відповідача 2.

Прокурор у підготовчому засіданні 06.12.2022 подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому строку з метою виконання вимог ст. 46 ГПК України щодо надсилання заяви про зміну підстав позову з додатками учасникам справи.

Представник Позивача 1 у підготовче засідання 06.12.2022 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представник Відповідача 1 у підготовче засідання 06.12.2022 не з`явився, 06.12.2022 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із оголошенням тривоги та його перебуванням у сховищі.

Представники Позивача 2, Відповідача 2 у підготовчому засіданні 06.12.2022 надали пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.12.2022 відкладено підготовче засідання на 31.01.2023 о 12:00 год.

26.12.2022 від Прокуратури надійшла заява про зміну підстав позову.

26.01.2023 від Відповідача 1 надійшли додаткові пояснення до клопотання про залишення позову без розгляду.

30.01.2023 від Відповідача 1 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову, в яких він просив суд відмовити у позові у повному обсязі.

30.01.2023 від Відповідача 2 надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Позивача 1 у підготовче засідання 31.01.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Прокурор та представники Позивача 2, Відповідача 1, Відповідача 2 у підготовчому засіданні 31.01.2023 надали пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 31.01.2023 відкладено підготовче засідання на 16.02.2023 о 10:00 год.

09.02.2023 від Відповідача 1 надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, в якому він просив суд відмовити у позові у повному обсязі.

15.02.2023 від Відповідача 2 надійшли додаткові пояснення.

Представник Позивача 1 у підготовче засідання 16.02.2023 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представники Відповідача 1, Відповідача 2 у підготовчому засіданні 16.02.2023 підтримали раніше подані клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Прокурор та представник Позивача 2 у підготовчому засіданні 16.02.2023 заперечували проти клопотань Відповідача 1, Відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши клопотання Відповідача 1 та Відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на таке.

Щодо представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивача-1: Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Системне тлумачення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

У випадку наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рн/99 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Необхідність захисту інтересів держави полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави щодо спірної земельної ділянки у судовому порядку, забезпечення раціонального використання землі.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Належним суб`єктом, який не здійснює захист інтересів держави щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, є Міністерство освіти і науки України з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 статті 4 вказаного вище Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, поміж інших, є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління), Фонд державного майна України тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику, зокрема у сфері оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, а отже, уповноваженим органом у цій сфері.

Разом із тим, враховуючи, що за абз. 2 п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, приймаючи до уваги, що внаслідок дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях укладено спірний Договір, тому вказаний орган визначений Відповідачем у справі.

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі та організовують контроль за використанням орендованого державного майна (п.п. 30, 32 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності").

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.10.2014, останнє є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення).

Основними завданнями Міністерства освіти і науки України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (п. 3 Положення).

Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (п. 89 Положення).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність відповідного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

При цьому Міністерство освіти і науки України усвідомлювало порушення інтересів держави, мало відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не зверталось, не вчиняло належних дій щодо захисту інтересів держави, у зв`язку із чим вони залишаються порушеними, своїми діями сприяє порушенням останніх, а тому у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі останнього.

Міністерство освіти і науки України обізнане про укладання оскаржуваного Договору оренди № 12/7270-5735 від 31.05.2021.

Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра листом від 05.01.2022 за № 04/53-54вих-22 повідомлено Міністерство освіти і науки України про виявлені порушення при укладенні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/7270-5735 від 31.05.2021. У цьому листі Прокурор просив повідомити про вжиті Міністерством заходи щодо усунення порушень, у тому числі щодо припинення зобов`язальних відносин за вказаним Договором.

У відповідь, листом від 03.02.2022 за № 1/1850-22 Міністерство освіти і науки України повідомило Прокуратуру про те, що Міністерство здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління. Згоди на проведення аукціонів та укладання вищевказаного Договору Міністерство не надавало. Заходи щодо розірвання Договорів оренди не вживались, тому просило виступити Правобережну окружну прокуратуру міста Дніпра на захист державних інтересів в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, у Міністерства як компетентного органу на управління державним майном була можливість у розумні строки відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову до суду про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/7270-5735 від 31.05.2021 та повернення майна, скасування наказу, проте останнє не здійснило заходів до захисту інтересів держави.

Відтак, вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дотримані.

Отже, у Прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді. Більш того, таке звернення Прокурора до суду спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державного майна.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотань Відповідача 1 та Відповідача 2 про залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, без розгляду слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в інтересах Позивача-2: Національного технічного університету "Дніпровська політехніка".

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи покладено обов`язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто органи державної влади і їх посадові особи повинні дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України:

1. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

При вирішенні цієї справи суд враховує такі висновки Верховного Суду в застосуванні норм права при розгляді позову прокурора, який пред`явлений в інтересах держави в особі державного підприємства, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Частина 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява №42454/02, §35))

Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження №12-20гс21)).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

У даному випадку, Національний технічний університет "Дніпровська політехніка" є державним навчальним закладом, тому прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на викладене, позов Прокурора в частині позовних вимог в інтересах держави в особі Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 45, 53, п. 2 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотань Відповідача 1 та Відповідача 2 про залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, без розгляду - відмовити.

2. Позов Прокурора в частині позовних вимог в інтересах держави в особі Національного технічного університету "Дніпровська політехніка" - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 16.02.2023 та в частині залишення позову без розгляду може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.І. Красота

Повна ухвала складена

16.02.2023