Рішення № 109009159, 14.02.2023, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

14.02.2023

Справа №489/988/22

Провадження №2/489/501/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт», Акціонерного товариства «Дельта банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про захист конституційних прав людини і громадянина

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив підтвердити обставини нікчемності Договору відступлення (купівлі продажу) прав вимоги та майнових прав від 05 листопада 2020 року укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК «Форт». Мотивуючи свої вимоги тим, що ПАТ «Кредитпромбанк» уклав з ним кредитний договір № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006 про надання споживчого кредиту. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2012, стягнуто в солідарному порядку з нього та поручителя на користь банка заборгованість за кредитним договором у розмірі 329236,17 грн. Відповідно до Договору купівлі продажу прав вимоги від 20.05.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк», останній отримав право вимоги за вищевказаним кредитним договором. 13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» укладено Договір № 2245/К про відступлення права вимоги, відповідно до якого останній отримав право вимоги за вказаним кредитним договором. 08 грудня 2021 року він отримав від ТОВ «ФК «Форт» листа без дати та підпису, де зазначено, що 05 листопада 2020 року на підставі Договору про відступлення права вимоги до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором у сумі 1 536844,03 грн., яка майже у п`ять разів більше суми заборгованості, що встановлена рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2012, що є порушенням його прав як споживача кредитних послуг, а також конституційних прав. Вказаний договір є нікчемним, оскільки, зокрема, його не було повідомлено про відступлення прав вимоги та укладення спірного договору. Крім того, у нього немає доказів відступлення прав вимоги ТОВ «Укрдебт плюс» на користь ТОВ «ФК «Інвест Хаус». Договір відступлення (купівлі продажу) прав вимоги та майнових прав від 05.11.2020, укладений між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК «Форт», спрямований на порушення конституційних прав позивача та на незаконне заволодіння його майном, а тому є нікчемним. ТОВ ФК «Форт» не надало докази щодо повної оплати за Договором про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги та майнових прав від 05.11.2020, а тому набуття моменту чинності за цим договором не настав.

Від представника ТОВ «Форт» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що спірний Договір про відступлення прав вимоги не має всіх обов`язкових ознак, притаманних договору факторингу, оскільки предметом договору не є надання фінансової послуги за плату; договором не передбачено не тільки повернення фінансування фактору, а й розміру та порядку оплати клієнтом наданої фактором фінансової послуги; договір не містить визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови; мета договору не полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги, а полягає у відступленні (переданні) права вимоги. Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів того, що оспорювані ним договори укладено з порушенням вимог чинного законодавства і що укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором фактично є договором факторингу. Також, позивач вказує, що ТОВ ФК «Форт» було направлено лист про те, що до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006, а також копію договорів та додатки до них. Тобто, ТОВ ФК «Форт» виконав усі умови, які передбачені чинним законодавством України. Доводи, викладені у позовній заяві є нічим іншим ніж припущенням позивача, які ж він сам же і спростовує. Позивач вказує на те, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2012 по справі № 2-3537/11 позовну заяву банка було задоволено та стягнуто 329236,17 грн., але про виконання даного рішення суду позивач чомусь не повідомляє і не надає жодного доказу про намір його виконання. Тому, можна зробити висновок, що позивач ухиляється від виконання рішення суду, що в свою чергу порушує норми чинного законодавства.

Ухвалою суду від 21.02.2022, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 26.12.2022, продовжено розгляд справи.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Від представника відповідача АТ «Дельта банк» надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача АТ «Дельта банк» на належного ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що виключно позивачеві належить право обирати особу, яка, на його думку, порушила його права і повинна відповідати за позовом, суд вважає необхіднимвідмовити в задоволенні клопотання про заміну відповідача АТ «Дельта банк» на належного ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус».

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивач зазначає, що ПАТ «Кредитпромбанк» уклав з ним кредитний договір № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006 про надання споживчого кредиту.

РішеннямЗаводського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2012 року позов ПАТ «Кредитпромбанк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користьПАТ «Кредитпромбанк» 329 236 грн. 17 коп. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 08.08.2012, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2012, залишено без змін.

Позивач вказує, що 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» укладено Договір купівлі продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта банк» отримало право вимоги, зокрема за кредитним договором № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006.

13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено Договір № 2245/К про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Укрдебт Плюс» отримало право вимоги, зокрема за кредитним договором № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006 та іпотечним договором та додатковими угодами до нього б/н від 07.03.2007.

Вказане підтверджується Додатком № 1 та Додатком № 2 до Договору № 2245/К про відступлення права вимоги від 13.05.2020 (а.с. 8,9).

05 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК «Форт» укладено Договір про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги та майнових прав, відповідно до якого ТОВ «ФК «Форт» отримало право вимоги, зокрема за кредитним договором № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006.

ТОВ «ФК «Форт» на адресу ОСОБА_1 направлено лист без дати та вих. №, відповідно до якого останнього повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006 та зазначено суму заборгованості у розмірі 1536844,03 грн.

За загальним правилом, передбаченимстаттею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно дост. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п`ятою та шостоюстатті 203цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до положеньст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно дост. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Передання права вимоги, згідно з ч. 1ст. 512 ЦКУ, є одним із способів заміни кредитора в зобов`язанні. Зобов`язанняце правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Таким чином,передання права вимоги полягає в тому,що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов`язання іншій особіновому кредитору, а новий кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов`язання. Сторонами договору передання права вимоги є первинний кредитор і новий кредитор. До нового кредитора переходять права первинного кредитора в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України).

Аналіз викладеного вище вказує, що до нового кредитора переходять права кредитора в тому обсязі і на тих умовах, на яких вони існували у первинного кредитора в момент відступлення, та права, які забезпечують або гарантують виконання зобов`язання, в тому числі іпотека.

Твердження позивача про те, що його не було письмово повідомлено про перехід відступлення права вимоги від ТОВ «Укрдебт Плюс» до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» за кредитним договором № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006, спростовується в силу ст.. 516 ЦК України, яка зазначає, що для заміни кредитора в зобов`язанні згоди боржника не потрібно, якщо інше не встановлено договором, в якому замінюється кредитор, або законом. Але при цьому боржника слід письмово повідомити про те, що відбулася заміна кредитора, інакше виконання боржником свого зобов`язання первинному кредитору вважатиметься необхідним (ст. 516 ЦК України).

Положення частини першоїстатті 1083 ЦК Українирегулюють питання наступного відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу. Так, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (частина першастатті 1083 ЦК України).

В договорі факторингу, його сторони погодили, що фактор має право розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд, в тому числі здійснювати наступне відступлення прав вимоги на користь третіх осіб за будь-яку ціну. Визначення факторингу міститься устатті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

При цьому, поняття відступлення права вимоги (цесії) є відмінним від поняття факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким одна сторона фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)стаття 1077 ЦК України).

Договора про відступлення права вимоги, по своїй суті, є договорами відступлення права вимоги (цесії).

Позивач в своєму позові посилається на ст.. 228 ЦК України.

Частиною першою, другоюстатті 228 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 718/194/17 (провадження № 61-29385сво18) та від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформувала висновки про те, що визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону з моменту його укладення.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина другастатті 516 ЦК України).

На виконання умов Договору відступлення (купівлі продажу) права вимоги по кредитному договору № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006, згідно вимог ст.512-514,516 Цивільного кодексу України, ТОВ «Фінансовою компанією «Форт» було направлено повідомлення ОСОБА_1 про зміну умов кредитного договору, наявну суму заборгованості по кредитному договору та порядок її погашення, тобто ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Фінансовою компанією «Форт».

Відповідно до статей526,530,610, частини першої статті612ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зістаттею 599ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем не надано доказів на підтвердження повного погашення заборгованості за кредитним договором № 03/1/465/06-Z від 01.12.2006 у розмірі, визначеного рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2012, залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 08.08.2012.

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 6, ч. 7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження позивача як на підставу визнання недійсності правочину, оскільки не надано доказів на підтвердження повної оплати за Договором відступлення права вимоги, судом не береться до уваги, оскільки воно не є опосередкованим доказом недійсності вчинення вказаного правочину.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних, достовірних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування, а достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу по суті, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки факт недійсності оспорюваного договору не знайшов свого підтвердження при розгляді справи та не був спростований доказами сторони позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт», Акціонерного товариства «Дельта банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про захист конституційних прав людини і громадянина відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт», ЄДРПОУ 42725156, юридична адреса: м. Київ, пл. Солом`янська, 2;

Акціонерне товариство «Дельта банк», ЄДРПОУ 34047020, юридична адреса: м. Київ, вул. Коновальця, 36-Б.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», ЄДРПОУ 43212924, юридична адреса: м. Київ, пр. Степана Бандери, 28-А.

Повний текст судового рішення складено «14» лютого 2023 року.

Суддя Н.О. Рум`янцева